Справа № 569/10397/21
1-кс/569/4469/23
13 липня 2023 рокум. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника скарги ОСОБА_3 , слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив скасувати постанову слідчого слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_4 (далі - слідчий) від 17.06.2023 паро закриття кримінального провадження №42021181110000001 від 17.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (далі - це ж кримінальне провадження).
У скарзі ОСОБА_3 вказує, що 22.06.2023 отримав оскаржувану постанову слідчого. Слідчий закрив кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - ГУ ПФУ у Рівненській області) складу кримінального правопорушення. Вважає таке рішення слідчого передчасним, прийняте без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення. Слідчим проігноровані вимоги ст.91 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, хоча згідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,- на потерпілого. В ході досудового розслідування, достовірного і об'єктивного розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, так і не було встановлено. Хоча ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №460/1931/20, визнано неправомірними дії та рішення ГУ ПФУ в Рівненській області щодо неналежного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020, й запропоновано вжити заходів щодо проведення ОСОБА_3 перерахунку пенсії та виплати заборгованості недоотриманої пенсії за попередній період. Проте працівниками ГУ ПФУ в Рівненській області продовжувались, визнані судом неправомірними дії по застосуванню статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто проігноровані вимоги вказаної ухвали суду від 16.06.2021. Зокрема, в ухвалі суду вказано, що «боржником самовільно і безпідставно суттєво знижено середній заробіток для перерахунку пенсії до розміру 55845,00 грн., хоча згідно з інформаційною довідкою прокуратури він складав 80 616,49 грн. Тобто боржником самовільно обмежено до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року суму місячної заробітної плати для перерахунку пенсії. Суд звертає увагу, що посилання на вказані вище норми закону наведені пенсійним органом у своїй відповіді, можуть стосуватись лише питань саме щодо призначення пенсії вперше, а не перерахунку вже призначених пенсій. Однак слідчий лише послався неправдиву відповідь ГУ ПФУ в Рівненській області про те, що ухвала суду від 16.06.2021 виконана в повному обсязі. Адже згідно наданих службовими особами ГУ ПФУ розрахунків боргу, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, по самовільно обмеженій підставі для перерахунку пенсії, нарахована очевидно занижена сума пенсійних коштів за період з 13.12.2018 по 30.09.2020 року становить 1011233,17 грн., яка і є за попередніми даними розміром заподіяної матеріальної шкоди, що можливо, по запевненнях ГУ ПФУ в Рівненській області, буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Згідно п.3 примітки до ст. 364 КК України, істотною шкодою, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків службовими злочинами, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який у 2023 році становить 1 342 грн. Аналогічним чином судова практика визначає істотну шкоду і у випадках невиконання службовими особами судових рішень. Згідно правової позиції об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18, провадження № 51- 10433 кмо 18, у законодавстві про кримінальну відповідальність в основному застосовується поняття «шкода» як суспільно небезпечні наслідки кримінального правопорушення на конкретному рівні з позначенням сфери, в якій проявляється цей негативний результат («майнова шкода», «шкода здоров'ю»), так і суспільно небезпечні наслідки як збірне невизначене поняття. Положення статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК України визначають поняття заподіяння шкоди у кримінальному провадженні. У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, як зазначає об'єднана палата Касаційного кримінального суду, треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди. Таким чином, вбачаються очевидні підстави для перекваліфікації ознак кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню з частини 2 на частину 3 статті 382 КК України. Проте слідчий ці вимоги закону не виконав. В ході досудового розслідування неодноразово допущено порушення процесуальних прав як потерпілого ( ОСОБА_3 ), безпідставна відмова в задоволенні його клопотань про проведення слідчих дій, зокрема всупереч ч.6 ст.223 КПК України, за клопотаннями ОСОБА_3 про допит з його участю службових осіб ГУ ПФУ в Рівненській області, особи були поверхово допитані без його участі в т.ч. начальник Головного управління ОСОБА_6 . Останній дав показання, що виплата пенсії, на його думку, продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, при цьому останній приводить, як зміни до законодавства, постанову Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі № 21-293а13 та постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 № 8, однак згадана постанова Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі № 21-293а13 стосується неправомірних дій управління ПФУ щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. В постанові суду зроблено висновок, що «….оскільки з самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії». Таким чином, трактування законодавства Петняком суперечать висновкам постанови Верховного Суду України. А постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 № 8 стосується питань «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тобто не має ніякого відношення до справи. Тому виникла необхідність при додатковому допиті, під час якого з'ясувати, яким чином ці приклади з судової практики начальник ГУ ПФУ в області ОСОБА_6 вважає змінами в законодавстві, які мають відношення до перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_3 . В постанові слідчий переважно ретельно переписав відповіді і листи службових осіб ГУ ПФУ в Рівненській області і ним зовсім не враховано та не дана оцінка повідомленню про вчинення кримінального правопорушення з боку службових осіб ГУ ПФУ у Рівненській області від 11.02.2021 р. за № 1016 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_7 по виконавчому провадженню № НОМЕР_1. Ним також проігноровано факти і обставини, встановлені судовим рішенням від 16.12.2020 у справі №460/8927/20, і беззаперечно свідчать про умисність невиконання судового рішення. Крім того, слідчим не з'ясовано суттєво значимі питання про наявність зговору на протиправні дії, а саме - яким чином, коли і ким саме з посадових осіб Пенсійного фонду України давались вказівки щодо невиконання судових рішень у справі. Детально не вияснено причини того, як зазначено в ухвалі суду, ГУ ПФУ в Рівненській області самовільно і безпідставно суттєво знижено середній заробіток для перерахунку пенсії і самовільно обмежено суму місячної заробітної плати для перерахунку пенсії. Не з'ясовано, чому ОСОБА_6 та його підлеглими виконувались розпорядження та вказівки працівників Пенсійного Фонду України, які очевидно суперечили судовим рішенням і виконання цих рішень входило саме у їх безпосередню компетенцію згідно покладених службових обов'язків. Вказані службові особи Пенсійного фонду України не допитані і не дана правова оцінка щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в таких протиправних діях.
ОСОБА_3 скаргу підтримав.
Прокурор скаргу заперечив, з підстав викладених у постанові слідчого.
Слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим його представником чи законним представником.
СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №42021181110000001 від 17.03.2021, в т.ч. за заявою ОСОБА_3 про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20 (набрало чинності 22.09.2020) щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_3 .
Постановою слідчого від 17.06.2023, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області складу кримінального правопорушення.
Встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинення певних дій, яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області, викладене у листі від 06.03.2020 №3010-3414/М-02/8-1700/20 та рішенні Управління застосування пенсійного законодавства - відділу з питань перерахунків пенсій №14 від 24.02.2020 р. № 17/0315-24 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_3 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати визначеної на підставі інформаційної довідки Прокуратури Рівненської області від 13.02.2020 за № 18-14вн-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулі 12 місяців, - за період з 13.12.2018 по 13.12.2019 року.
Зазначене судове рішення від 08.05.2020 набрало законної сили 22.09.2020, згідно Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Також, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 було відмовлено у задоволенні позову ГУ ПФУ в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу ВП НОМЕР_1 від 25.11.2020.
Як слідує з вищевказаного рішення від 16.12.2020, ГУ ПФУ в Рівненській області у позові вказувало, що 21.10.2020, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20, яке набрало законної сили 22.09.2020, позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 . Після проведеного перерахунку, основний розмір його пенсії становить 50260,50 грн. 13.11.2020 згідно з графіком фінансування пенсій Пенсійним фондом України, через відділення ПАТ КБ «Приватбанк» було проведено виплату основного розміру пенсії в сумі 50 260,50 грн. та доплату в сумі 50 357,47 грн. Позивач вказав, що доплата за період з 13.12.2018 по 21.09.2020 в сумі 796 919,94 грн. буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України на такі виплати, оскільки будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Позивач наголосив, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, а тому підстав вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає. ГУ ПФУ в Рівненській області вважає, що ним підтверджено вжиття конкретних заходів щодо повного виконання рішення суду у справі №460/1931/20, відсутні вина або умисел на навмисне невиконання в повному обсязі рішення суду, а отже відсутні підстави для застосування щодо нього штрафу на підставі постанови державного виконавця від 25.11.2020 про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Рівненській області за невиконання без поважних причин рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/1931/20 та повторно вимогу державного виконавця, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Також, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі № 460/1931/20 було задоволено заяву ОСОБА_3 до ГУ ПФУ у Рівненській області про визнання дій та рішення протиправними на виконання рішення суду, якою визнано протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Рівненській області щодо неналежного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020, ухвалено - ГУ ПФУ України в Рівненській області вжити заходи щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 у відповідності до резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20, та виплатити заборгованість недоотриманої пенсії за попередній період, а також провести належні заходи стосовно недопущення в подальшому таких дій посадовими особами ГУ ПФУ в Рівненській області; у місячний строк з моменту отримання даної ухвали ГУ ПФУ в Рівненській області надати відповідь суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Слідчий у постанові про закриття кримінального провадження, вказав наступне "….., ГУ ПФУ в Рівненській області, рішення суду у справі № 460/1931/20 виконано відповідно до покладених зобов'язань та в межах компетенції Головного управління. Рішення суду у повному обсязі буде виконане після виділення коштів на цілі, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень".
Також, слідчий зазначив, що Пенсійний фонд України неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики України збільшення асигнувань з державного бюджету (бюджетна програма за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду») на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2021 році та повторно ініціювати відкриття для Пенсійного фонду України окремої бюджетної програми «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Таким чином уповноважені особи що виконували рішення суду №460/1931/20 діяли відповідно до норм чинного законодавства.
А отже в даному кримінальному провадженні відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки відсутня об'єктивна сторона невиконання рішення суду, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, яка полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або перешкоджання їх виконанню.»
Слідчим зроблено висновок про те, що «….Незважаючи на проведені слідчі (розшукові) дії по даному кримінальному провадженню, встановити у діях посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та повідомити конкретній особі про підозру неможливо, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях осіб. ….Крім того в ході проведення досудового розслідування не встановлено будь яких даних щодо заподіяння значної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.»
Проте, висновки слідчого спростовуються обставинами, встановленими згаданими судовими рішеннями. Зокрема, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 встановлено, що згідно з виконавчим листом №460/1931/20 від 09.10.2020 ГУ ПФУ в Рівненській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_3 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ в первинній редакції, виходячи з розрахунку: 90% від суми місячної заробітної плати визначеної на підставі інформаційної довідки Прокуратури Рівненської області від 13 лютого 2020 року за № 18-14вн-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулі 12 місяців, - за період з 13.12.2018 по 13.12.2019. ….Тобто боржником самовільно обмежено до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року суму місячної заробітної плати для перерахунку пенсії.....Таким чином, на підставі рішення суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20 відповідач мав би здійснити наступний перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 13.12.2019 року, врахувавши суми та їх розміри які визначені саме у довідці Прокуратури Рівненської області від 13.02.2020 за №18-14вн-20 та які відповідач відмовлявся врахувати добровільно (у позасудовому порядку). Натомість, відповідач при здійснені перерахунку пенсії заявника неправомірно відступив від рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20, та не провів перерахунку пенсії позивачу з урахуванням сум вказаних у довідці Прокуратури Рівненської області від 13.02.2020 за №18-14вн-20 та не провів виплату різниці в розмірі пенсії за минулі 12 місяців за період з 13.12.2018 по 13.12.2019….» .
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки дізнавачем, слідчим, прокурором, показань, речей і документів, доказів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Згідно ч.1 ст. 90 КПК України, р ішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Європейський суд з прав людини, який у рішенні "Салов проти України" від 06.09.2005 р. (заява № 65518/01) зазначив: «Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (див. рішення у справі Brumarescu, наведене вище, § 61)».
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, та має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Диспозиція ч.2 ст. 382 КК України, передбачає відповідальність службових осіб, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу №664/2551/18 (постанова від 13.07.2021) та встановив, що невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Беручи до уваги вищевикладене, наявність згаданих судових рішень та висновків викладених у цих рішеннях, диспозицію ч.2 ст. 382 КК України, слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, вважає, що слідчим передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, адже постанова слідчого не містить відомостей про осіб ( особу), яка в межах, чи поза межами своєї компетенції прийняла рішення про невиконання вище вказаних рішень судів, маючи реальну можливість виконати судове рішення, яким чином це рішення особи ( осіб) узгоджується з вимогами встановленими, статтею 129-1 Конституції України про те, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За наведених обставин, постанова слідчого не відповідає вимогам ст.ст. 2,9 КПК України, тому її слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 303, 307 КПК України, слідчий суддя -
Скасувати постанову слідчого слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 17.06.2023 про закриття кримінального провадження № 42021181110000001 від 17.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Матеріали на підставі яких прийнято рішення про закриття зазначеного кримінального провадження направити до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1