ф
13 липня 2023 року
м. Київ
справа №440/2241/21
адміністративне провадження № К/990/23151/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №440/2241/21 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), треті особи - Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та листа, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), треті особи Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., в якому просив суд:
- визнати дії державного виконавця Куліченко К.М. протиправними та зобов'язати її негайно зупинити стягнення з ОСОБА_1 20% від розміру його пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 липня 2017 року ВП№54300053 та лист від 11.09.2020 №1716/41869 згідно з п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України;
- стягнути з відповідача незаконно зняті кошти починаючи з жовтня 2020 року і до прийняття відповідного рішення судом, на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями, рішеннями та бездіяльністю відповідно до п.6 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язавши відповідача провести розрахунок нанесеної шкоди (зняття 20% від розміру його пенсії починаючи з жовтня 2020 року і до прийняття рішення судом);
- зобов'язати відповідача виключити відомості про ОСОБА_1 , як боржника з Єдиного реєстру боржників у відповідності до ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
07 травня 2021 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30 червня 2023 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судом першої інстанції справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Заявник касаційної скарги не обґрунтовує в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №440/2241/21 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), треті особи - Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та листа, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська