12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 340/20/20
адміністративне провадження № К/9901/15063/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 (головуючий суддя: Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі № 340/20/20 за позовом ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень в частині, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Тишківської сільської ради від 06.06.2019 № 442 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах» в частині включення до вказаного переліку, земельної ділянки площею 1,50 га, зазначеної позивачем на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 10.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення Тишківської сільської ради від 29.11.2019 № 646 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,50 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності, площею 4,8031 га, кадастровий номер 3521786000:02:002:9310;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки комунальної власності, площею 4,8031 га, кадастровий номер 3521786000:02:002:9310.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 10.02.2020, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки площею 4,8031 га, кадастровий номер - 3521786000:02:002:9310.
Рішенням Тишківської сільської ради від 06.06.2019 №458 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Підставою для відмови вказано те, що бажана земельна ділянка належить до земель запасу колишнього КСП «України» (господарський двір) та з 01.01.2019, у зв'язку із зміною правового регулювання, не може передаватися у власність.
Зазначене рішення позивачем було оскаржене до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 340/2021/19 позов ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 06.06.2019 № 458, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 10.05.2019;
зобов'язано Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 10.05.2019 з урахуванням правового висновку суду.
На виконання судового рішення у справі № 340/2021/19, Тишківська сільська рада прийняла рішення від 29.11.2019 № 646, пунктом 1 якого відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га з тих підстав, що земельна ділянка, відповідно до статті 136 ЗК України, включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Своєю чергою, рішенням Тишківської сільської ради від 06.06.2019 № 442 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах» включено земельну ділянку із кадастровим номером 3521786000:02:002:9310 (пункт 4 Додаток до рішення сесії) до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на них на земельних електронних торгах.
Не погоджуючись із рішенням Тишківської сільської ради від 06.06.2019 № 442 в частині включення земельної ділянки (3521786000:02:002:9310) до переліку торгів, а також із пунктом 1 рішення відповідача від 29.11.2019 № 646 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства», позивач звернувся з позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що з метою реалізації права на безоплатне отримання у власність бажаної земельної ділянки, він у травні 2019 року вперше звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було протиправно відмовлено, що встановлено судовим рішення у справі № 340/2021/19. Цим судовим рішення, зокрема було зобов'язано Тишківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. На виконання судового рішення у справі № 340/2021/19, Тишківська сільська рада повторно розглянула заяву ОСОБА_1 та відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них, що виставлені на земельні торги. Позивач вважає, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації його права на отримання у власність бажаної земельної ділянки, позаяк на момент звернення із заявою вперше спірна земельна ділянка була вільна, а отже позивач мав легітимні очікування отримати її у власність.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції послався на те, що ще до звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач на підставі протокольного рішення від 25.04.2019 вирішив включити земельну ділянку загальною площею 4,8031 га, кадастровий номер 3521786000:02:002:9310 до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які будуть виставлені на земельні торги на черговій сесії Тишківської сільської ради. Згодом рішенням Тишківської сільської ради від 06.06.2019 № 442 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах» включено земельну ділянку із кадастровим номером 3521786000:02:002:9310 (пункт 4 Додаток до рішення сесії) до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на них на земельних електронних торгах. Відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення реалізував свої повноваження організатора земельних торгів. Наполягає, що оскаржуване рішення прийняте Тишківською сільською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач виступає організатором земельних торгів щодо земельної ділянки комунальної власності у зв'язку із чим вживав організаційних заходів щодо проведення земельних торгів, зокрема здійснив відбір земельних ділянок з метою продажу прав на них на конкурентних засадах, про що було прийнято рішення № 442 від 06.06.2019 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах». Здійснюючи функції розпорядника землями комунальної власності, які належать Тишківській об'єднаній територіальній громаді, відповідач з огляду на відсутність обмежень та заборон, установлених частинами 2 та 3 статті 134, частинами 1 та 2 статті 136 ЗК України, правомірно розпорядився земельною ділянкою за кадастровим номером 3521786000:02:002:9310, відібравши її для продажу права на неї на земельних торгах, включивши її до відповідного переліку.
Спірне рішення №442 від 06.06.2019 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах», зокрема в частині включення до вказаного переліку земельної ділянки площею 1,50 га, яку позивач мав намір отримати у власність в межах норм безоплатної приватизації, прийняте Тишківською сільською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Своєю чергою, суди констатували, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач не набув будь-яких суб'єктивних прав (володіння, користування, розпорядження) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3521786000:02:002:9310 чи її частини, які б підлягали правовому захисту.
Крім того, суд першої інстанції констатував, що вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки за кадастровим номером 3521786000:02:002:9310 (рішення №442 від 06.06.2019) до переліку земельних ділянок, право на які може бути реалізоване на земельних торгах передує вирішенню питання про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою за його заявою від 10.05.2019 (рішення від 06.06.2019 №458), про що свідчить порядковий номер прийнятих рішень.
Відповідно, з огляду на те, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
При ухваленні судових рішень суди послалися на висновки Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах в постановах від 03.04.2018 у справі №815/3059/17, від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що розпочав процедуру реалізації права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації. Наполягає, що на момент звернення до відповідача із заявою від 10.05.2019, бажана земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на яку підлягає продажу на земельних торгах, а отже позивач мав законні очікування отримати її у власність. Крім того, первинна відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (рішення від 06.06.2019 № 458) не містила такої підстави для відмови, як включення земельної ділянки до переліку торгів. За таких обставин, скаржник вважає, що такі дії відповідача фактично позбавили його можливості реалізувати законне право на вирішення питання з безоплатної передачі земельних ділянок без проведення земельних торгів. Отже, за висновками скаржника, відповідач передчасно включив земельну ділянку до переліку земель, право на яку підлягає продажу на земельних торгах.
В доповнення до зазначених аргументів, скаржник також посилається на процесуальні порушення допущені судом першої інстанції. Зокрема скаржник стверджує, що на його адресу не надходив відзив на позовну заяву. Своєю чергою, суд першої інстанції не перевірив належним чином виконання відповідачем обов'язку щодо направлення копії відзиву на позовну заяву усіх учасникам справи.
Також скаржник стверджує, що у матеріалах справи відсутнє протокольне рішення відповідача від 25.04.2019, на яке посилається суд першої інстанції.
У прохальній частині касаційної скарги, скаржник також просить постановити в порядку частини восьмої статті 249 КАС України окрему ухвалу по факту допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Ключовим правовим питанням спору є оцінка правомірності рішення про включення земельної ділянки (кадастровий номер 3521786000:02:002:9310) до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на них на земельних електронних торгах, в той час як щодо цієї ж ділянки було розпочато реалізацію прав на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3521786000:02:002:9310, площею 4,8031 га, зареєстровано за Тишківською сільською радою. Відповідач, виконуючи функції розпорядника земельної ділянки, у 2019 році розпочав процес продажу прав на неї на конкурентних засадах, про що прийняв спірне рішення № 442 від 06.06.2019 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах», яким зокрема включив до вказаного переліку земельну ділянку площею 1,50 га, яку позивач мав намір отримати у власність в межах норм безоплатної приватизації.
03.04.2016 набув чинності Закон України від 18.02.2016 № 1012-VІІІ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», відповідно до якого з 03.04.2016 право оренди земельної ділянки, зокрема, для особистого селянського господарства, набувається на конкурентних засадах (земельних торгах), тому правові підстави для передачі земельних ділянок без проведення земельних торгів відсутні.
У статті 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Статтями 134 - 138 ЗК України глави 21 ЗК України визначено процедуру продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах, яка складається з таких етапів: 1) визначення (добір) організатором земельних ділянок державної чи комунальної власності які або права на які виставляються на земельні торги; 2) підготовка організатором лотів до проведення земельних торгів; 3) підготовка виконавцем проведення земельних торгів; 4) проведення земельних торгів; 5) встановлення результатів торгів; 6) оприлюднення результатів земельних торгів.
Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною третьою статті 134 ЗК України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Згідно із частинами першою, другою статті 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Своєю чергою, обмежень та заборон на проведення земельних торгів, установлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, судами попередніх інстанцій у цій справі не встановлено.
Положеннями частини третьої статті 135 ЗК України передбачено, що організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Відповідно до частини четвертої статті 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Згідно із частиною першою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно до частини другої статті 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Згідно із частиною четвертою статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
Статтею 25 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 цього Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно із частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Суди попередніх інстанцій установили, що у спірних правовідносинах відповідач виступав організатором земельних торгів щодо земельної ділянки комунальної власності та вживав організаційних заходів щодо проведення земельних торгів, зокрема здійснив відбір земельних ділянок з метою продажу прав на них на конкурентних засадах, про що було прийнято рішення № 442 від 06.06.2019 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах».
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення № 442 від 06.06.2019 прийняте Тишківською сільською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
При вирішенні цієї справи, колегія суддів врахувала раніше викладену Верховним Судом правову позицію щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах (постанова від 29.10.2020 у справі № 820/2005/18 та від 31.08.2022 у справі № 340/2248/19).
Посилання скаржника на те, що останнім розпочато процедуру реалізації права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не отримував від Тишківської сільської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою, не замовляв такий проект самостійно в порядку, визначеному абз. 3 частини сьомої статті 118 ЗК України, а отже не приступив до реалізації вказаного права.
Відтак, позивач не набув права на спірну земельну ділянку, а його певна заінтересованість саме в цій ділянці, не може бути підставою для обмеження законних повноважень органу місцевого самоврядування, і, тим більше, для визнання його рішень протиправними саме з цієї підстави.
Водночас включення земельного масиву до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не позбавляє позивача права обрати іншу, вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваним рішенням № 442 від 06.06.2019 відповідач жодним чином не порушив прав позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та жодним чином не обмежив таке право у протиправний, незаконний спосіб.
Іншим правовим питанням у цій справі є законність відмови органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із включенням земельної ділянки, яку має намір отримати зацікавлена особа у власність, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах.
Вирішуючи зазначене правове питання, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 04.09.2020 у справі №440/1176/19 про те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Своєю чергою, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів також може полягати у тому, що відповідно до статей 124, 134 ЗК України в особи відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.
Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
У подальшому, вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 29.03.2021 у справі № 2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі № 818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 29.11.2021 у справі № 340/1037/20, від 15.07.2021 року у справі №520/3930/19, від 25.05.2022 у справі № 620/1060/21, від 18.01.2023 у справі №580/1300/22, від 30.01.2023 у справі №120/1157/22-а та від 29.03.2023 у справі №120/4279/22, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент розгляду заяви/клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. Тому, в силу приписів частини п'ятої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
У матеріалах справи міститься копія витягу з протокольного рішення Тишківської сільської ради від 25.04.2019 (а.с. 33), у зв'язку з чим колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника про встановлення судом першої інстанції обставин, за відсутності документального підтвердження.
Відповідно, зважаючи на те, що касаційним судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, підстави для постановлення окремої ухвали - відсутні.
Своєю чергою, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що відповідачем не додано доказів направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву, проте зазначене порушення норм процесуального права не передбачено частиною третьою статті 353 КАС України в якості обов'язкової підстави для скасування рішення.
Також, судами не встановлено, що зазначене порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин у справі та, в контексті вимог статей 44, 47 КАС України, позбавило позивача можливості ознайомитись із матеріалами справи та скористатись наданими йому законом правами.
Отже, зазначене порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів враховує, що згідно із вимогами частини другої статті 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга також не містить.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 у справі №340/20/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа