12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 822/2049/13-а
адміністративне провадження № К/9901/35957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,
В квітні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Державної податкової служби (яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року замінено правонаступниками - відповідно Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області; далі - Інспекція, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії Інспекції, які полягають у проведенні перевірки Підприємця, в результаті яких складено акт від 28 березня 2013 року, визнати протиправними та скасувати наказ від 06 березня 2013 року за №543 і податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року за формою "Р" №0002751701/652.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець посилалась на протиправність виданого Інспекцією наказу про проведення перевірки, дій посадової особи Інспекції по здійсненню останньої, а також безпідставність висновків відповідача про порушення нею положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій з контрагентами (ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 08 квітня 2013 року за формою «Р» №0002751701/652; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому касаційний суд зауважив, що обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами належним чином судами перевірені не були. В той же час для правильного вирішення спору необхідно встановити обставини, з наявністю яких податковий орган пов'язував донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: підтвердження фактичної поставки товару саме від ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», зважаючи на вказівки в акті перевірки про відсутність у них трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення діяльності.
При новому розгляді справи постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002751701/652 від 08 квітня 2013 року, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 615,00 грн., з яких: 105 292,00 грн. - за основним платежем та 26 323,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємцем дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Водночас суди відмітили відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Інспекції по проведенню перевірки Підприємця, в результаті яких складено акт від 28 березня 2013 року, та визнання протиправним й скасування наказу від 06 березня 2013 року за №543, оскільки він вичерпав свою дію після проведення перевірки, а дії податкового органу як по проведенню перевірки, так і по складанню за її результатами відповідного акту узгоджуються з приписами ПК України й не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача як платника податків і зборів.
Не погодившись з рішеннями судів, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, просила їх в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в його задоволенні.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.
При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони і підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалась.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з'ясували, що 12 квітня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та є платником податку на додану вартість.
06 березня 2013 року Інспекцією видано наказ №543 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Підприємця з питання здійснення господарської діяльності та взаєморозрахунків з ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця" за березень - листопад 2011 року.
В наказі зазначено, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України Інспекцією вручено позивачеві письмовий запит №1051/17-1 від 22 січня 2013 року щодо надання письмових пояснень та їх підтвердження з питань формування податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентами ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця" й Підприємцем подано докази проведення розрахунків за березень - листопад 2011 року.
В період з 21 по 25 березня 2013 року посадовою особою Інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за березень - листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №1123/17-1/2930819824 від 28 березня 2013 року, в якому, в свою чергу, вказано про порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України й заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет з березня по листопад 2011 року, на загальну суму 105 292,00 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов, вказуючи на відсутність реального характеру господарських операцій Підприємця з ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця", оскільки згідно актів від 18 грудня 2012 року №5508/22-10/36757122, від 24 грудня 2012 року №5659/22-10/365220226, від 17 грудня 2012 року №6469/22-37451200 про неможливість проведення перевірок у них відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси, виробничі активи, складські приміщення; також до перевірки не надано сертифікатів відповідності та паспортів якості на придбаний товар; крім того в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України, в ході досудового слідства по якій встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2009 - 2012 років, переслідуючи корисливу мету, пов'язану із незаконним збагаченням, здійснив придбання та перереєстрацію в органах державної влади суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ "Арс Трейд", ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця" без цілі провадження ними реальної господарської діяльності.
На підставі акту перевірки відповідачем 08 квітня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002751701/652, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 105 292,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 323,00 грн.
Не погодившись, зокрема, з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи як фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
У справі, що розглядається, суди встановили, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент" (як продавцем) укладено договір поставки від 01 липня 2011 року №42/07, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити (передати у власність/повне господарське відання) покупцю, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є запасні частини до будівельної та спеціальної техніки.
Також між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Арс Трейд" (як постачальником) укладено договір поставки №55/04 від 01 квітня 2011 року, за умовами якого постачальник продає товар (запасні частини до техніки) в асортименті, вказаному в рахунку-фактурі, накладній, або акті, які є невід'ємною частиною договору.
Крім того 01 березня 2011 року позивачем (як покупцем) укладено з ПП "Юридична фірма "Фортеця" (як постачальником) договір №25/03 щодо поставки товару - запасних частин.
На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано копії накладних, податкових накладних на суму 631 752,80 грн., (в т.ч. ПДВ - 105 292,20 грн.), зокрема: з ПП "Юридична фірма "Фортеця" - на загальну суму 128 215,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 369,20 грн.), з ТОВ "Арс Трейд" - на загальну суму 124 426,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 737,80 грн.), з ТОВ "Ейс Контракшен Менеджмент" - на загальну суму 379 110,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 185,20 грн.), а також виписок по рахунку та книги обліку доходів і витрат (щодо оприбуткування отриманого товару).
Про використання позивачем отриманого товару у господарській діяльності свідчать подані нею копії податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які були виписані за наслідками договірних відносин з ПАТ "Подільські товтри", ТОВ "Метхімснаб", ПП "Агрофірма "Кобзар", ДТГО "Південно-західна залізниця" МЧ-2 Жмеринка, ДП УПП У3, ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" Полупанівська філія ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", ТОВ "Будремкомплект", ТОВ "Мегапром", ПАТ "Корживський СГДК", ТОВ "ДНЕСТА", ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Карьєр "НОВОСИЛКА", ВАТ "БЦ ЗЗБВ", ДП "Хмельницький облавтодор" Філія "Русанівський спецкар'єр", ТОВ "ТДС Спецтехніка", СТОВ "Сидорівський "Бровар", ВАТ "Завод нерудних матеріалів "Нерудпром", ТОВ "Нефтек-Гранд", ТОВ "АТП УБ ХАЕС", ФОП ОСОБА_4 , ДП "Західспецбуд-1", ПРАТ "БЦ ЗЗБВ", ДП "Закупнянський кар'єр, ФОП ОСОБА_5 , ТОВ УМР "Азовводстрой".
При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що Підприємцем подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.
Разом з тим, суди відмітили, що податковим органом не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчив про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, що, в свою чергу, могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку.
На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, самі лише по собі наявність податкової інформації/актів про неможливість проведення перевірки контрагента, існування кримінальних проваджень, в яких фігурують його посадові особи, чи наявність протоколів допиту таких осіб, в яких останні заперечують свою участь у створенні та/або діяльності відповідного суб'єкта господарювання, відсутність сертифікатів відповідності й паспортів якості не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.
Крім того, суди зауважили, що акти від 18 грудня 2012 року №5508/22-10/36757122, від 24 грудня 2012 року №5659/22-10/365220226, від 17 грудня 2012 року №6469/22-37451200 про неможливість проведення перевірок ТОВ "Ейс Контракшен Меджмент", ПП "Юридична фірма "Фортеця" та ТОВ "АРС Трейд" складені значно пізніше, ніж відбувалися операції між ними та позивачем (березень - листопад 2011 року).
Врахували суди й те, що згідно відповіді за №1541/9/22-01-23-1 від 13 жовтня 2016 року, наданої Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на запит суду, кримінальна справа №41/0279 (кримінальне провадження №32014240000000039) в частині вчинення ОСОБА_2 фіктивного підприємництва, передбаченого статтею 205 КК України, в ході досудового слідства закрита у зв'язку із відсутністю складу злочину в його діях.
З огляду на наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер