Справа № 199/6078/22
(2-др/199/27/23)
Іменем України
14.07.2023
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
за участю секретаря судового засідання Подварченко А.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» адвоката Кумко Оксани Дмитрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2023 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений повністю: стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега фінанс» (ЄДРПОУ 42436323, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007) заборгованість за кредитним договором від 16.04.2018 р. №0.012.57.0418.ФО _К в розмірі 74 920 грн. 16 коп., з яких: 29 988 грн. 37 коп. заборгованість по тілу кредиту, 00 грн. 01 коп. - прострочені строкові відсотки за кредитом, 8 грн. 74 коп. прострочені відсотки за кредитом, 896 грн. 97 коп. - строкова комісія, 31 393 грн. 95 коп. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 12 632 грн. 12 коп. штраф, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп., усього підлягає стягненню 77 401 (сімдесят сім тисяч чотириста одна) грн. 16 коп.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив суд ухвалити рішення з приводу вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.
Розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України суд першої інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега фінанс» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Немесіда» 05.04.2021 р. укладений договір про надання правової допомоги (б/н (а.с. 78-80)), відповідно до умов якого (предмет договору) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу замовнику на умовах, передбачених договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки (завдання) з юридичного супроводження і правового забезпечення діяльності замовника та/або вказаних ним осіб, а замовник зобов'язується оплатити надані йому юридичні послуги в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до п. 3.2 оплата послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником на підставі рахунків виконавця, що виставляються замовнику разом із наданням акту наданих послуг, який підтверджує надання тих послуг, за які вимагається сплата у рахунку (а.с. 78 звор.).
ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 82).
Повноваження адвоката підтверджується ордером (а.с. 81).
Надання обумовлених у договорі від 04.05.2021 р. послуг підтверджується актом від 11.08.2022 р. (а.с. 83).
Витрати в розмірі 6 600,00 грн. на професійну правничу допомогу були понесені позивачем 11.08.2022 р., що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 84).
Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу на стадії розгляду у суді першої інстанції, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 р., обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов до висновку про те, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 600,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та необхідним.
При цьому, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, та суд задовольнив позов повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 6 600,00 грн.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 258, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» адвоката Кумко Оксани Дмитрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Доповнити резолютивну частину рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2023 р., ухваленого по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором наступним абзацом:
«Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега фінанс» (ЄДРПОУ 42436323, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007)судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп.».
Дата складення повного тексту судового рішення 14.07.2023 р.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спаї В.В.