Головуючий суддя у першій інстанції: Кирилюк А.І.
12 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 462/2083/23 пров. № А/857/9531/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
представника апелянта: Телішевського І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16 травня 2023 року у справі № 462/2083/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
27.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Василишина О.В. серії ЕАС №6660789 від 11.03.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.05.2023р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.05.2023р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Представник апелянта, Телішевський І.Д. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
11.03.2023р. інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Василишин О.В. прийняв постанову серії ЕАС №6660789 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Із змісту постанови видно, що 11.03.2023р., близько 00.30 год. у м. Львові на перехресті пр.Чорновола-вул.Городоцька, Бобик В.В. не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 «Рух праворуч заборонено» з додатковою табличкою 7.5.3. «Вид транспортного засобу» та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.8.4. ПДР України - порушення вимог заборонних знаків та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Прийняте по справі рішення - накладення на позивача штрафу в розмірі - 340 грн.
ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР).
В ст.14 Закону України «Про дорожній рух» видно, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
п.1.3.ПДР України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.1.9.ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В п.8.4.»в» ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Знак 3.22 забороняє поворот праворуч. Дія знаку не поширюється на транспорті засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед яким встановлено знак. Додаткова табличка 7.5.3 поширює дію знака, з яким вона застосовується, на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною масою до 3.5 т.
п.17.1. ПДР України, визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Тобто, знаки 5.8 та 5.11 інформують водіїв про те, що дана смуга призначена для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами та таксі.
Отже, лише водії маршрутних транспортних засобів, таксі та велосипедисти мають право рухатись по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 чи 5.11.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - це автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Разом з тим, водій таксі, що рухається смугою громадського транспорту не має дозволу на ігнорування дорожнього знаку 3.22 «Рух праворуч заборонено» з додатковою табличкою 7.5.3. «Вид транспортного засобу» і здійснювати поворот праворуч.
Із змісту ст.9, ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» видно, що на господарську діяльність за надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі видається ліцензія.
ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, що мають функції фото- та відеозйомки, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (даті - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ч.1 ст.7 КУпАП)
ч.1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Для української правової системи такий термін, як “стандарт доказування” є новим, а тому ще малодослідженим. Він є характерним для тих країн де найбільш виражена змагальна модель процесу. В американському та англійському праві під терміном “стандарт доказування” розуміють критерій, відповідно до якого суддя виносить рішення по справі. Стандарт доказування не ставить мету встановити істину, а лише є показником того, чи змогли сторони успішно виконати покладений на них тягар доказування.
Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття “поза розумним сумнівом” в Україні насамперед керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі “Кобець проти України”. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом”. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
В ст.62 Конституції України видно, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписом події з нагрудного відео-реєстратора патрульного поліцейського. (а.с.38)
ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що легковий автомобіль, яким керував ОСОБА_1 на місці зупинки не відповідав вимогам «таксі», оскільки водій не надав для підтвердження відповідну ліцензію та не продемонстрував діючий таксометр. Тому, у інспектора поліції були відсутні підстави вважати що позивач надає послуги таксі.
ст.77 КАС України, визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 «Рух праворуч заборонено» з додатковою табличкою 7.5.3. «Вид транспортного засобу» та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.8.4. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
З огляду на викладене, оспорювана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП , що не спростував апелянт.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
В ст.316 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року у справі № 462/2083/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 13.07.2023р.