06 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6843/23 пров. № А/857/9072/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Большакової О.О.
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Укрфінанс Груп " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року про повернення позовної заяви (суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк),
Адвокат Москвичов С. І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) про:
1) визнання протиправною бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), щодо не закінчення виконавчого провадження № 71053389 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 327 705,31 грн та виконавче провадження № 71053264 про стягнення зі ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 158,93 грн;
2) зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі відповідач) винести постанови про закінчення виконавчого провадження № 71053389 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 327 705,31 грн. та виконавче провадження № 71053264 про стягнення зі ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 158,93 грн та застосування наслідків закінчення зазначених виконавчих проваджень.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року позовну заяву було повернуто без розгляду.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не взяв до уваги наявність підстав для поновлення строку, про які було вказано представником позивача у відповідній заяві. Так, апелянт зазначив, що попередній позов було подано в межах встановленого ч. 2 ст. 287 КАС України строку. При цьому повторно позовну заяву було подано на наступний день після отримання ухвали про повернення позовної заяви.
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.04.2023 до Волинського окружного адміністративного суду адвокатом Москвичовим С.І. в інтересах ОСОБА_1 було подано позов до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності щодо не закінчення виконавчого провадження №71053389 про стягнення виконавчого збору в сумі 705 грн 31 коп. та виконавчого провадження №71053264 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 158 грн 93 коп.; зобов'язання винести постанови про закінчення виконавчого провадження №71053389 про стягнення виконавчого збору в сумі 705 грн 31 коп. та виконавчого провадження №71053264 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 158 грн 93 коп., застосувавши наслідки їх закінчення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 140/5673/23 вказаний адміністративний позов було повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, як такий, що подано особою без достатніх повноважень для подання позовної заяви.
Зокрема, суддя дійшов висновку, що копія ордеру додана адвокатом до позовної заяви не є юридично значимим документом на підтвердження повноважень адвоката, а відтак повноваження адвоката діяти від імені позивача у даній справі, зокрема подавати до суду позовну заяву, підписувати процесуальні заяви від імені та в інтересах позивача, не підтверджені в установленому законом порядку.
14.04.2023 адвокат Москвич С.І. повторно звернувся до суду із даним адміністративним позовом. При цьому адвокатом додано до позовної заяви оригінал ордеру серії ВЛ № 000082700 на представництво інтересів позивача у даній справі.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказав, що звертаючись в перший раз з цим позовом, на підтвердження повноважень особи представника, при поданні копії належним чином посвідченого ордеру, представник керувався правовим висновком викладеним у Постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18, згідно якого, належним чином посвідчена копія ордера, є доказом, який підтверджує повноваження адвоката, зокрема зазначено «Закон № 5076-VI не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії».
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання, дійшов висновку про відсутність доказів існування підстав, що об'єктивно унеможливили чи істотно ускладнили звернення із даним адміністративним позовом в межах встановленого строку. При цьому суд виходив з того, що сам по собі факт повернення позовної заяви не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки представник позивача будучи адвокатом, фахівцем в галузі права, повинен був знати, що повторне звернення із даним позовом буде вчинене за межами встановленого вимогами статті 287 КАС України строку, тобто є неналежною процесуальною поведінкою. В даному випадку, на переконання суду, оскарження судового рішення в порядку передбаченим процесуальним законом є належною поведінкою учасника процесу у разі його незгоди із висновками суду.
03.05.2023 представник позивача подав клопотання про поновлення строку, де вказав про безпідставне повернення позовної заяви і повторне подання позову без зайвих зволікань.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність вказаних позивачем причин пропуску та повернув позовну заяву.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Як видно з тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не встановив час, з якого розпочався облік строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно позовної заяви, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження.
Отже, йдеться про триваюче порушення і на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для такого звернення.
Тому колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строків звернення до суду встановлених КАС України.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Оскільки, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував та не в повному обсязі дослідив фактичні обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 13.07.2023