з питання роз'яснення судового рішення
06 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4296/22 пров. № А/857/4828/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання: Юник А.А.
за участю представників сторін:
від відповідача Ю.Мельничук
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Львівської обласної прокуратури про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №380/4296/22 (пров. № А/857/4828/23) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
18.02.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (відповідач 1), Львівської обласної прокуратури (відповідач 2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №148 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» відповідно до якого заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію; визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Львівської обласної прокуратури №2330к від 23 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області та органів прокуратури з 28 жовтня 2021 року; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області (ЄДРПОУ 02910031) з 28 жовтня 2021 року; стягнути з Львівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 жовтня 2021 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі; відповідно до пунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі місячної заробітної плати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №148 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Львівської обласної прокуратури №2330к від 23 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області та органів прокуратури з 28 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області або на рівнозначній посаді з 29 жовтня 2021 року та зарахувати час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 жовтня 2021 року по 11 травня 2023 року в сумі 942887 (дев'ятсот сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 88 копійок із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області або на рівнозначній посаді. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення із Львівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
02.06.2022 Львівська обласна прокуратура звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023.
Так, у поданій заяві представник відповідача просить роз'яснити судове рішення суду апеляційної інстанції, покликаючись на незрозумілість способу його виконання.
Заяву обґрунтовує тим, що позивача поновлено на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області або на рівнозначній посаді з 29.10.2021. Звертає увагу, що Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40, відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, статтей 7, 9, 12 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Таким чином - 15.03.2021 місцеві прокуратури припинили свою діяльність. Заявник посилається на правову позиції викладену у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 811/952/15 та вважає, що у разі визнання незаконним та скасування акту суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав у даному випадку буде поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. З огляду на вищевикладене, вказує на потребу роз'яснення судового рішення на якій конкретно посаді підлягає поновленню позивач. Крім цього, зазначає, що судом допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення із Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, не зазначивши при цьому конкретну суму. Вважає, що потребує роз'яснення судове рішення щодо конкретної суми стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь позивача, яка підлягає стягненню загалом, та яка сума стягнення допущена до негайного виконання.
Прокурор в судовому засіданні підтримує вимоги зави.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи заяви про роз'яснення судового рішення, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України).
Суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Отже, є дві умови, за яких роз'яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов'язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №22а-11177/08, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18.
Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
В свою чергу, рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
Верховний Суд України в ухвалі від 13.07.2016 у справі № 21-452іп16 зазначив, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
При цьому, рішення суду, як завершальний акт, яким встановлюється імперативне правило поведінки для зобов'язаного учасника спірних правовідносин слід розглядати вцілому, оскільки резолютивна частина, яка безпосередньо встановлює правило поведінки, перебуває в нерозривному системному зв'язку із мотивами, якими суд керувався при вирішенні справи, та які наведені в мотивувальній частині рішення.
Застосування саме такого підходу до тлумачення рішення суду є гарантією того, що порушене право буде захищено не лише в ефективний спосіб, але й з дотриманням принципу верховенства закону.
Щодо доводів заявника стосовно на якій конкретно посаді підлягає поновленню позивач, колегія суддів зазначає наступне.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі. Вказані норми права містять імперативний характер.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлено шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Таким чином, у разі визнання незаконним та скасування акту суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав у даному випадку буде поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 811/952/15.
Апеляційний суд в своєму рішенні дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області або на рівнозначній посаді з 29 жовтня 2021 року та зарахувати час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.
Тобто, суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді з якої його було звільнено та в орган яким його було звільнено.
Разом з тим, апеляційний суд у резолютивній частині вказав «або на рівнозначній посаді з 29 жовтня 2021 року та зарахувати час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України», оскільки Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40, відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, статтей 7, 9, 12 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Таким чином 15.03.2021 місцеві прокуратури припинили свою діяльність.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року (справа 826/26414/15), Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулювали правову позицію згідно з якою, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.
Водночас, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Таким чином постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 в частині поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є зрозумілою та роз'ясненню в цій частині не підлягає.
Щодо роз'яснення рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою суду від 06 липня 2023 року виправлено описку у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №380/4296/22 виклавши восьмий абзац резолютивної частини в редакції - «Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення із Львівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 51192 (п'ятдесят одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 27 копійок».
Отже, з вищевказаної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції виправив арифметичну помилку в шостому і восьмому абзаці резолютивної частини рішення від 18 травня 2023, вказавши вірну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дату по яку він (середній заробіток) був розрахований та вказав суму, що підлягає до негайного стягнення за один місяць.
Крім цього представник відповідача вважає невірними проведені судом розрахунки суми заробітку позивача за час вимушеного прогулу.
Водночас, з матеріалів справи слідує, що 11.05.2023 року позивачем в судовому засіданні надано суду, а останнім долучено до матеріалів справи (том ІУ а.с. 62), оригінал Довідки № 1239 від 28.10.2021. В довідці зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працює у Львівській обласній прокуратурі на посаді заступника керівника, і вказаний його заробіток за період з січня 2021 по жовтень 2021. Довідка підписана головним бухгалтером Львівської обласної прокуратури Углик Н.В.
В судовому засіданні 11.05.2023 ставилось питання про долучення вказаної довідки до справи, та представник відповідача, який приймав участь в судовому зсіданні, заперечень, щодо долучення зазначеної довідки до матеріалів справи не висловив.
Крім цього вказана довідка містить відомості щодо заробітку ОСОБА_1 за період з січня по жовтень 2021 із розбивкою по місяцях, із зазначенням сум матеріальної допомоги та ПДФО за кожний місяць цього періоду. Підстав не враховувати цю довідку, з врахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, не було. До того ж, на думку суду, незгода відповідача з присудженим позивачу розміром заробітку за час вимушеного прогулу не є підставою для роз'яснення судового рішення, оскільки розмір такого заробітку встановлюється на підставі відповідних доказів, а відтак є предметом доказування. За умови незгоди відповідача з висновками суду викладеними у судовому рішенні, вважаючи, що такі висновки не відповідають наявним у справі доказам, відповідач, згідно Кодексу адміністративного судочинства, наділений правом оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що терміни, вжиті у постанові суду, за роз'ясненням якого відповідач звернулась до суду апеляційної інстанції, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи. Судове рішення не містить положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Враховуючи викладене, а також те, що в резолютивну частину постанови від 18.05.2023 виправлено ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023, відсутні підстави для роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі № 380/4296/22.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити Львівській обласній прокуратурі в роз'ясненні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі № 380/4296/22 (пров. № А/857/4828/23) за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 13 липня 2023 року у зв'язку з перебуванням судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Глушка Ігоря Володимировича у відпустці в період з 10 липня 2023 року по 12 липня 2023 року.