Справа № 600/4061/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
12 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді технічного директора спільного підприємства "Нікоавтолюкс" з 24.11.1992 по 01.01.1995, начальника станції технічного обслуговування спільного підприємства "Нікоавтолюкс" з 02.01.1995 по 31.01.1996, начальника технічного відділу спільного підприємства ТОВ "Ніко Україна" у період з 01.02.1996 по 02.07.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи на посаді технічного директора спільного підприємства "Нікоавтолюкс" з 24.11.1992 по 01.01.1995, начальника станції технічного обслуговування спільного підприємства "Нікоавтолюкс" з 02.01.1995 по 31.01.1996, начальника технічного відділу спільного підприємства ТОВ "Ніко Україна" у період з 01.02.1996 по 02.07.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням встановлено стажу роботи.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано період роботи з 24.11.1992 по 02.07.1997 оскільки запис про звільнення з роботи зроблено в порушення норм Інструкції, а саме завірено печаткою, яка не відповідає назві установи. Зарахувати вказаний період можливо тільки при наданні уточнюючої довідки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що період його роботи з 24.11.1992 по 02.07.1997 підтверджений належними доказами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.06.2022 позивач отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) .
23.09.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив врахувати стаж роботи у період 24.11.1992 по 02.07.1997.
07.10.2022 відповідач надав відповідь, згідно якої відмовлено у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи у зв'язку з тим, що запис про період роботи внесений в трудову книжку з порушенням Інструкції про Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані документи підтверджують право позивача на врахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу та заробітку.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п.1 ч. 1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом
За приписами ст.24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок - № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивача: 24.11.1992 прийнятий в СП "Нікоавтолюкс" на посаду технічного директора (наказ №5 від 24.11.1992); 02.01.1995 призначений на посаду начальника СТО (наказ №2 від 02.01.1995); 01.02.1996 призначений на посаду начальника технічного відділу (наказ №12 від 12.02.1996); 02.07.1997 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ №125 від 02.07.1997).
Вказані записи в трудовій книжці не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень.
Водночас, за приписами пунктів 1, 3 Порядку № 637 стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
При цьому, у трудовій книжці записи про період роботи позивача з 24.11.1992 по 02.07.1997, і такі записи не можна визнати неправильними чи неточними, оскільки має місце наявність окремих несуттєвих недоліків при заповненні трудової книжки, що не призвело до суперечностей у записах про трудову діяльність позивача. При цьому, суд звертає увагу, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, та у зв'язку із цим не може бути позбавлена конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії у належному розмірі.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а наголошено на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Згідно із постановою Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17 за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний період роботи повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, позаяк вказані відповідачем формальні недоліки у записах трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.