13 липня 2023 року справа № 580/2402/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В. А.,
розглянувши по суті у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури.
Ухвалою суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що житловий будинок кінця ХІХ ст. ( АДРЕСА_1 ), який є щойно виявленим об'єктом архітектури, який внесений наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 до Переліку щойно виявлених пам'яток архітектури - Житловий будинок (кін. XIX поч. XX ст.). Оскільки власником вищезазначеного житлового будинку є ОСОБА_1 , тому позивач вважає, що відповідачка у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов'язана укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Представник Черкаської окружної прокуратури та представник Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації у судових засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених вище та просили суд їх задовільнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судових засідання позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що обов'язок укладання охоронного договору визначений у Законі України «Про охорону культурної спадщини» та за виконання вимог якого передбачена адміністративна відповідальність. Таким чином, представник відповідача вважає, що наслідком не укладання охоронного договору є адміністративна відповідальність, а не судове рішення про зобов'язання укласти такий охоронний договір. Крім того, представником відповідача зазначено, що зобов'язання судом укласти охоронний договір без конкретизації істотних умов договору, у подальшому призведе до неможливості реального виконання такого рішення суду.
Ухвалою суду від 17.05.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення до спільного розгляду за первісним позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії. Постановлено здійснити розгляд справи №580/2402/23 за правилами загального позовного провадження.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у порушення пункту 2 Постанови КМУ № 1760 від 27.12.2001, станом на 19 квітня 2023 року вищезазначений житловий будинок кінця ХІХ ст. (вул. Митницька, 7, м. Черкаси) не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, облікова документація у встановленому законодавством порядку до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила, а відповідачем не виготовлено облікової картки, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану Будинку. Також позивачкою за зустрічним позовом вказано, що відповідачем не винесено на розгляд Консультативної ради питання про автентичність Будинку, а також його впливу на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону або пов'язаність з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону або є твором відомих архітекторів або інших митців або є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Крім того, позивачка за зустрічним позовом наголосила, що відповідачем не було подано Будинок у відомостях про перелік пам'яток культурної спадщини на території Черкаської обласної державної адміністрації та у порушення ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не було проінформовано власника майна про взяття Будинку на державний облік. Таким чином позивачка вважає незаконним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам'яток архітектури» в частині включення «Будинку» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 (за № 66) до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, та просить суд його скасувати.
Представник ОСОБА_1 в судових засіданнях заявлений зустрічний позов підтримав з підстав, зазначених вище та просив суд його задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.06.2023 залучено до участі у справі №580/2402/23 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення - в якості співвідповідача Службу охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 34924214).
Представник Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, письмового відзиву на зустрічний позов не подав, однак у судових засіданнях просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки вважає, що наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам'яток архітектури» в частині включення «Будинку» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 (за № 66) до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури - прийнятий у відповідності до вимог законодавства України.
Представник третьої особи за зустрічним позовом - заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, в судових засідання просила у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю, надала до письмові пояснення на зустрічний позов, у яких зазначила, що взяття на облік об'єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об'єктів культурної спадщини. Житловий будинок кінця ХІХ ст. (вул. Митницька, 7, м. Черкаси) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини за видом архітектури, внесеним до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область», протокол колегії від 23.12.1993 №112, взятий на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21. Підставою для занесення до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини житлового будинку стали відомості до складання Державного реєстру національною культурного надбання, розробленого інститутом «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» на замовлення Міністерства України у справах будівництва і архітектури у 1993 році. Третьою особою наголошено, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу, процедуру обліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини не визначав Порядок №1760, а застосування підлягали вимоги саме Закону України «Про охорону культурної спадщини», у редакції від 12.10.2010.
Усною ухвалою суду від 05.07.2023, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що житловий будинок кінця ХІХ ст. (вул. Митницька, 7, м. Черкаси) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини за видом архітектури, внесеним до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область», протокол колегії від 23.12.1993 №112. Підставою для занесення до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини житлового будинку стали відомості до складання Державного реєстру національною культурного надбання, розробленого інститутом «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» на замовлення Міністерства України у справах будівництва і архітектури у 1993 році. На підставі вказаних відомостей, наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Житловий будинок кінця XIX ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), занесено до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 01.07.2014 та посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В, який зареєстрований у реєстрі за №4664, ОСОБА_2 (продавець) передав, а ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_2 .
Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером в РПНВ 11765424.
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури вважаючи, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов'язана укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір на вищезазначений будинок, звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави.
ОСОБА_1 вважаючи незаконним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам'яток архітектури» в частині включення «Будинку» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 (за № 66) до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, звернулась до суду із зустрічним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами за зустрічним позовом, суд зазначає, що частинами 4, 5 статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон № 1805-III у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу).
У статті 1 Закону № 1805-III зазначено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Згідно абз. 6 ст. 1 Закону № 1805-III пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону № 1805-III щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 1805-III визначені види об'єктів культурної спадщини, серед яких, зокрема, об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.
Статтею 13 Закону №1805-III визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, взяття на облік об'єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до п. 10 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (далі - Порядок №1760), об'єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю. Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що включенню об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує включення цього ж об'єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Необхідно наголосити, що до повноважень суду не належить надання оцінки історичним та архітектурним цінностям вищезазначеного об'єкту нерухомості «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), критерії щодо яких перевіряються під час вирішення питання щодо занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, тобто на іншому етапі державної реєстрації об'єкта культурної спадщини з метою його охорони, оскільки у спірному випадку суд має перевірити лише чи вчинені уповноваженим органом дії щодо занесення спірного будинку до Переліку, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації процедури занесення зазначеного вище будинку до вказаного Переліку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №460/1864/20.
Відповідно до пунктів 1-5 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760, у редакції, чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу), об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення. На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта. Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями. Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно
Таким чином, Порядком №1760 (у редакції, чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу) не було регулювалося питання щодо надання об'єкту культурної спадщини саме статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, оскільки ним регулювалось лише включенню об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України із складенням облікової документації, якому передує включення цього ж об'єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Крім того, на час винесення оскаржуваного наказу у законодавстві були відсутні вимоги щодо розгляду документації відносно щойно виявлених об'єктів культурної спадщини консультативно-дорадчими органами, оскільки положення Порядку №1760 щодо виготовлення облікової документації та утворення консультативно-дорадчих органів охорони культурної спадщини набуло чинності лише внаслідок внесення до нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №626, однак оскаржуваний наказ винесений у 2010 році.
Таким чином, житловий будинок кінця ХІХ ст. (вул. Митницька, 7, м. Черкаси) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини за видом архітектури, внесеним до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область», протокол колегії від 23.12.1993 №112.
Оскільки підставою для занесення до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини житлового будинку стали відомості до складання Державного реєстру національною культурного надбання, розробленого інститутом «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» на замовлення Міністерства України у справах будівництва і архітектури у 1993 році, тому суд дійшов висновку, що наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Житловий будинок кінця XIX ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), занесено до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, винесений з дотриманням законодавства України, яке було чинне станом на 23.11.2010, тому є правомірним та скасуванню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення.
Щодо позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави про зобов'язання ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на пі об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Таким чином, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок №1768) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , як власниця щойно виявленого об'єкту архітектури зобов'язана була упродовж місяця з моменту набуття права власності на житловий будинок кінця ХІХ ст. ( АДРЕСА_1 ) - укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір.
Оскільки станом на час розгляду цієї адміністративної справи охоронний договір на вищезазначену пам'ятку архітектури не укладено, власнця будинку з відповідною заявою до Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не зверталась, тому суд дійшов висновку про зобов'язання ОСОБА_3 у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, тому позов підлягає до задоволення.
Суд наголошує, що відповідно до п. 5 Порядку №1768 саме в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (вул. Митницька, 7, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ