79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.07.2023 Справа № 914/634/23
місто Львів
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», м. Київ
до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ
про стягнення 44120,71 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Ірина ЗУСЬКО
Представники сторін
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Кудрань М.М. - адвокат,
від третьої особи: не з'явився.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
1.1. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (надалі - позивач, ПАТ «СК «УСГ») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (надалі - відповідач, ЛКП «Львівелектротранс») про стягнення 44 120,71 грн.
1.2. Ухвалою суду від 27.02.2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
1.3. 21.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7002/23). У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розгляд справи проводити з викликом сторін.
1.4. 24.03.2023 надійшла заява про долучення доказів надіслання відзиву на адресу позивача (вх.№7417/23);
1.5. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 19.04.2023 справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
1.6. 17.05.2023 відповідач подав клопотання про долучення (вх.№12285/23).
1.7. Ухвалою суду від 12.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» та відкладено судове засідання.
1.8. 27.06.2023 позивач подав клопотання про долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками третій особі (вх.№15950/23).
1.9. 03.07.2023 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками третій особі (вх.№16339/23).
1.10. В судове засідання 03.07.2023 з'явилася представниця відповідача, надала пояснення щодо спору, у задоволенні позову просила відмовити.
1.11. Позивач у поданих раніше заявах (від 04.05.2023, від 18.05.2023, від 05.06.2023 та від 28.06.2023) розгляд справи просив здійснювати за відсутності його представника за наявними матеріалами, зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі наявності підстав для винесення заочного рішення, не заперечував проти такого.
1.12. Третя особа явки представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.
1.13. Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.14. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
2. АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача 44 120,71 грн страхового відшкодування, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм відповідача Правил дорожнього руху України під час виконання нею трудових обов'язків.
2.2. Відповідач вважає даний позов таким, що не підлягає до задоволення.
2.3. У відзиві на позовну заяву вказано, що відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Генерального договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
2.4. Твердження про те, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовило у виплаті, мотивуючи своє рішення тим, що нібито відповідач не повідомив про страховий випадок безпосередньо з місця події, не відповідають дійсності. Згідно даних Журналу обліку страхових випадків при ДТП служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс», представник ПрАТ «СК «Євроінс» був повідомлений належним чином про настання страхового випадку та виїжджав на місце події. Крім того, 31.08.2020 р. відповідач письмово повідомив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про настання події.
2.5. Відповідач вказує, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. На переконання відповідача - ЛКП «Львівелектротранс» є неналежним відповідачем у даній справі.
2.6. Третя особа письмових пояснень по справі не подала.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. 12.12.2019 року між позивачем - ПАТ «Страхова компанія «УСГ» (страховик за договором) та ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-19-00584 предметом якого є страхування транспортного засобу «Suzuki Vitara» д.н.з НОМЕР_1 .
3.2. 02.04.2020 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (страховик за договором) та ЛКП «Львівелектротранс» (страхувальник за договором) укладено Генеральний договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-00314.
3.3. 29.08.2020 року у м. Львові на перехресті вул. Стрийська - вул. Володимира Великого, водій ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом «Електрон Т19102» н.з. НОМЕР_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечної дистанції та здійснила зіткнення автомобілем «Suzuki Vitara» д.н.з НОМЕР_1 , який рухався попереду.
3.4. Транспортний засіб тролейбус «Електрон Т19102» н.з. НОМЕР_2 належить Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс», з яким водій ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах.
3.5. Матеріали справи містять копію витягу з Журналу обліку страхових випадків при ДТП служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс», відповідно до якого відповідач повідомляв ПрАТ «СК «ЄвроІнс Україна» про настання ДТП (оператор ОСОБА_3 , реєстраційний номер звернення 135705) та копію Повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком від 30.08.2020 року, яка надсилалась ПрАТ «СК «ЄвроІнс Україна».
3.6. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 06.10.2020 року у справі №464/4999/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу.
3.7. 31.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
3.8. Матеріали справи містять копію Страхового Акта №ЗСКА-11755 від 11.09.2020 року та Розрахунок суми страхового відшкодування від 11.09.2020 року.
3.9. 11.09.2020 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на суму 44 120,71 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №22370 від 11.09.2020 року.
3.10. Оскільки страховиком ЛКП «Львівелектротранс» є ПрАТ «СК «Євроінс Україна», з яким укладено Генеральний договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-00314, 21.09.2020 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» .
3.11. Заявою на виплату (страхового відшкодування) від 21.09.2020 року, на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст.ст. 20,27 ЗУ «Про страхування» позивач просив сплатити суму в розмірі 44120,71 грн.
3.12. Листом №283-ЮР від 19.03.2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у відповідь на заяву позивача повідомлено, що в порушення умов пункту 3.1.4, Частини II Договору страхування №711006-2201-00314, страхувальником не було безпосередньо з місця події повідомлено страховика за телефоном 0-800-501-513 про її настання. ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зазначено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування по випадку, що мав місце 29.08.2020 р.
3.13. 26.05.2021 року позивач звернувся до відповідача з Претензією №44549, якою просив сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 44 120,71 грн.
3.14. У відповідь на Претензію про виплату страхового відшкодування відповідач Листом №07/1090 від 29.06.2021 року повідомив, що відмова ПрАТ «СК «Євроінс» у здійсненні страхового відшкодування є неправомірною. Зокрема зазначено, що згідно даних Журналу обліку страхових випадків при ДТП служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс», представник ПрАТ «СК «Євроінс» (оператор Наталя, реєстраційний номер звернення 135705) був повідомлений належним чином про настання страхового випадку та виїжджав на місце події. Відповідачем запропоновано повторно звернутись до ПрАТ «СК «Євроінс» з заявою про виплату страхового відшкодування.
3.15. 21.07.2021 року позивач повторно звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з Листом №44824, яким направив Лист №07/1090 від 29.06.2021 року та просив переглянути рішення про виплату страхового відшкодування на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі наданих документів.
3.16. У відповідь на вказаний Лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомлено, що в результаті звернення з заявою про перегляд, Товариством було проведено повторну перевірку матеріалів справи щодо ДТП, яка мала місце 21.09.2020, та встановлено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
3.17. Листом №45852 від 18.02.2022 року позивач просив ЛКП «Львівелектротранс» повернутися до розгляду претензії № 44549, яка була направлена 26 травня 2021 року.
4. ОЦІНКА СУДУ
4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
4.2. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
4.3. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
4.4. За змістом вказаних норм, за загальним правилом: шкода підлягає відшкодуванню по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
4.5. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
4.6. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування» ).
4.7. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
4.8. Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим.
4.9. Стаття 6 ЗУ «Про страхування» визначає, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
4.10. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
4.11. Стаття 990 ЦК України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
4.12. З матеріалів справи встановлено, що між позивачем як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-19-00584 предметом якого є страхування транспортного засобу «Suzuki Vitara» д.н.з НОМЕР_1 .
4.13. Внаслідок ДТП транспортний засіб «Suzuki Vitara» д.н.з НОМЕР_1 . отримав механічні пошкодження, відтак відповідно до умов Договору позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування.
4.14. Згідно ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
4.15. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
4.16. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
4.17. З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, особою винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 , яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, відтак до позивача перейшло право вимоги про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, що зумовило звернення до суду до ЛКП «Львівелетротранс».
4.18. Однак, як зазначалося вище між ЛКП «Львівелектротранс» та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» укладено Генеральний договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-00314 від 02.04.2020 року.
4.19. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14.12.2021 року у справі №147/66/17 наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
4.20. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
4.21. Цивільна відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована і страхова сума за шкоду завдану майну третіх осіб внаслідок ДТП становить 200 000,00 грн. Тобто страхова сума є вищою ніж заявлені позовні вимоги щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
4.22. З матеріалів справи встановлено, що відповідач 29.08.2020 року, на виконання умов укладеного Договору, повідомляв представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про настання страхового випадку, про що свідчить відповідний запис в Журналі обліку страхових випадків при ДТП служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс» (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні) та копія Повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком від 30.08.2020 року.
4.23. Крім того суд враховує, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик потерпілого сплатив страхове відшкодування. Таким чином, навіть за умови неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку, страховик не був позбавлений фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин за допомогою інших джерел.
4.24. Варто зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
4.25. Також варто звернути увагу, що у Постанові від 03 жовтня 2018 року (справа №760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
4.26. Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачем укладено Генеральний договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-00314, та вчинено дії відповідно до умов вказаного Договору щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку, у страховика відповідача виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення суми страхового відшкодування має бути заявлена до страховика з яким ЛКП «Львівелектротранс» укладено Договір страхування.
4.27. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
4.28. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
4.29. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.30. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
4.31. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.
4.32. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» задоволенню не підлягають.
5. СУДОВІ ВИТРАТИ
5.1. Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.07.23р.
Суддя Щигельська О.І.