79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.07.2023 Справа № 914/790/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд”, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 327 869,16 грн.
Представники сторін:
від позивача: Попівняк Н.М. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1190651 від 03.03.2023 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд” про стягнення заборгованості в розмірі 327 869,16 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 р., справу № 914/790/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд” про стягнення заборгованості в розмірі 327 869,16 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15.03.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2023 р., подано на адресу суду в систему “Електронний суд” заяву з додатками за вх. № 6530/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 19.04.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р., підготовче засідання у даній справі призначено на 17.05.2023 р.
21.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатком за вх. № 9893/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/790/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.06.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 05.07.2023 р.
Рух справи та причини відкладення її розгляду відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
05.07.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
05.07.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 20.03.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79052, м. Львів, вул. На Чвертях, 62Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414911822, ухвалу суду від 17.05.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/790/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.06.2023 р., відповідачем отримано 23.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи, а.с. 119-119 зворот).
До того ж, суд зазначає, що 27.04.2023 р. представником відповідача було подано на адресу суду в систему “Електронний суд” клопотання (за вх. № 10399/23) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/790/23 і 02.05.2023 р. повноважний представник відповідача - адвокат Гай О.О. ознайомився з матеріалами справи № 914/790/23 (а.с. 109).
Також, ухвали Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р. та від 21.06.2023 р. у даній справі скеровувалась відповідачу за його юридичною адресою та представнику відповідача на його електронну адресу, зазначену ним у клопотанні за вх. № 10399/23 від 27.04.2023 р.
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/790/23 Господарським судом Львівської області.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/790/23.
В судовому засіданні 05.07.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 06 травня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №06/05-1. Позивач вказує на те, що на виконання умов договору, в період 2019 - перший квартал 2021 року, Позивачем здійснено поставку продукції, в свою чергу Відповідач частково здійснював оплату за таку продукцію. Позивач зазначає, що станом на 01.04.2021 борг відповідача за договором поставки становив 430 150,00 грн. В подальшому, Позивач, на виконання умов договору поставки, в період з 03.04.2021 по 05.10.2021 продовжував поставляти продукцію відповідачу на суму 275 980,00 грн., відповідно відповідачем здійснено часткову оплату за поставку йому всієї продукції у вказаний період в сумі 500 000, грн. Позивач вказує на те, що борг станом на дату позовної заяви становить 206 130,00 грн.
Окрім того, позивач зазначає, що 04 лютого 2021 року Між Позивачем та Відповідачем укладено договір №П0402-1 про надання послуг. Сторони домовились, що кінцевий розрахунок з Виконавцем за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту надання послуг (п.3.2). Позивачем надані послуги автобетононасоса 05.02.2021 на суму 8 000,00 грн. та 09.04.2021 на суму 8500,00 грн. Однак, як зазначає позивач, Відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг не виконав. Борг станом на дату подачі позовної заяви за вказаним договором становить 16500,00 грн. На підставі наведеного, позивач вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за договором поставки №06/05-1 від 06.05.2019 грошових коштів у сумі 302 300,00 грн., з яких основна сума боргу 206 130,00 грн, 3% річних - 11 368,010 грн., пеня - 16 277,74 грн. та інфляційні втрати - 69 524,26 грн. та за договором про надання послуг №0402-1 від 04.02.2021 грошових коштів у сумі 24 569,16 грн., з яких: основна сума боргу 16 500,00 грн., 3% річних - 962,00 грн., пеня - 1 240,62 грн. та інфляційні втрати - 5867,14 грн. Отже, загальна заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача становить 327 869,16 грн., з яких: основна сума боргу 222 630,00 грн., 3% річних - 12 330,00 грн., пеня - 17 518,36 грн. та інфляційні втрати - 75391,40 грн.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 20.03.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79052, м. Львів, вул. На Чвертях, 62Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414911822, ухвалу суду від 17.05.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/790/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.06.2023 р., відповідачем отримано 23.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, суд зазначає, що 27.04.2023 р. представником відповідача було подано на адресу суду в систему “Електронний суд” клопотання (за вх. № 10399/23) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/790/23 і 02.05.2023 р. повноважний представник відповідача - адвокат Гай О.О. ознайомився з матеріалами справи № 914/790/23 (докази містяться в матеріалах справи).
Також, ухвали Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р. та від 21.06.2023 р. у даній справі скеровувалась відповідачу за його юридичною адресою та представнику відповідача на його електронну адресу, зазначену ним у клопотанні за вх. № 10399/23 від 27.04.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/790/23 Господарським судом Львівської області.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
06.05.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 06/05-1 (надалі Договір поставки). За змістом п.п. 1.1,1.2, 1.3 договору поставки сторони узгодили, що постачальник зобов'язується постачати Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату згідно з умовами цього Договору. Предметом постачання є продукція, визначена у замовленнях, які узгоджуються сторонами, згідно асортименту, що пропонується Постачальником. Згідно умов даного договору під продукцією слід розуміти наступні товари: бетон товарний; пісок; щебінь; цемент. Згідно п. 2.1 договору поставки, загальна вартість Продукції, що поставляється за цим договором складає загальну вартість всієї поставленої Продукції Покупцю, що засвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на Продукцію. Пунктом 2.7 договору поставки передбачено, що кінцевий розрахунок з Постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього Договору партії товару.
Відповідно до п. 3.2 договору поставки, датою постачання є дата фактичної передачі продукції Постачальником та прийняття Покупцем згідно з накладними.
У розділі 4 договору поставки сторони узгодили строк дії договору, зокрема, згідно з п.п. 4.1,4.2 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання сторонами зобов'язань, якщо інший термін не вказано в договорі. Даний договір діє до 31.12.2019 р. Якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 1 місяць до закінчення його терміну, то даний договір вважається продовженим автоматично на кожний наступний календарний рік (з 01 січня по 31 грудня), окрім випадків передбачених законодавством.
На виконання умов Договору поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р., в період 2019 - перший квартал 2021 року позивачем здійснено поставку продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідач лише частково здійснював оплату за поставлену продукцію. Станом на 01.04.2021 рік заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 06/05-1 від 06.05.2019 р. становила 438 150,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2021 року. Вказаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2021 року між ТзОВ “Бетонікс” і ТзОВ “Інтер Бір Трейд” підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи.
В подальшому позивач, на виконання умов Договору поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р., в період з 03.04.2021 року по 05.10.2021 рік продовжував поставляти продукцію відповідачу на загальну суму 275 980,00 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію в сумі 500 000, грн.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені позивачем до матеріалів справи.
У поданій на адресу суду заяві за вх. № 9893/23 від 21.04.2023 р., представник позивача зазначає про те, що неоплаченими відповідачем є наступні видаткові накладні за Договором поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р. на загальну суму 206 130,00 грн., а саме: видаткова накладна № 5/04-011 від 05.04.2021 р. на суму 13 230,00 грн; видаткова накладна № 5/04-013 від 05.04.2021 р. на суму 13 230,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-024 від 09.04.2021 р. на суму 17 460,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-031 від 09.04.2021 р. на суму 15 520,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-040 від 09.04.2021 р. на суму 21 340,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-046 від 09.04.2021 р. на суму 19 400,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-049 від 09.04.2021 р. на суму 17 460,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-052 від 09.04.2021 р. на суму 15 520,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-054 від 09.04.2021 р. на суму 19 400,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-055 від 09.04.2021 р. на суму 17 460,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-057 від 09.04.2021 р. на суму 21 340,00 грн.; видаткова накладна № 9/04-058 від 09.04.2021 р. на суму 5 820,00 грн.; видаткова накладна № 5/10-022 від 05.10.2021 р. на суму 8 500,00 грн.; видаткова накладна № 3/04-020 від 03.04.2021 р. на суму 450,00 грн. (частково).
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р. становить 206 130,00 грн.
Видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. До матеріалів справи позивачем також долучено товарно-транспортні накладні.
Крім того, 04.02.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд” (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг № П0402-1. За змістом п.п. 1.1,1.2 Договору про надання послуг сторони узгодили, що виконавець зобов'язується надавати послуги по роботі автобетононасосу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги Виконавця. Надання послуг оформляється Актом про надання послуг. Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору про надання послуг, вартість послуг вказується в акті (актах) про надання послуг. Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Згідно п. 6.1 Договору про надання послуг, даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторонами та діє до 31 грудня 2021 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Позивачем, на виконання умов укладеного Договору про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р., були надані відповідачу послуги з автобетононасоса, що підверджується актом здачі -приймання робіт (надання послуг) № 5/02-069 від 05.02.2021 р. на суму 8 000,00 грн. та актом надання послуг № 9/04-061 від 09.04.2021 р. на суму 8 500,00 грн.
Вказані акти надання послуг підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідач не здійснив оплати за надані послуги згідно Договору про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р. становить 16 500,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору з відповідачем, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати заборгованості за вих.№ 13/01-01 від 13.01.2023 р. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р. та надані відповідачу послуги за Договором про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р. становить 222 630,00 грн. (206 130,00 грн. +16 500,00 грн.).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 222 630,00грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 5.2 Договору поставки № 06/05-1 від 06.05.2019 р., у випадку невиконання п.п. 2.6., 2.7. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно із п. 5.2 Договору поставки № 06/05-1 від 06.05.2019 р., позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 16 277,74 грн., згідно приведеного ним розрахунку.
Крім того, відповідно до пункту 4.3 Договору про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р., за недотримання строку оплати за надані послуги, визначеного п. 3.2. Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період такого протермінування.
Згідно із п. 4.3 Договору про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р., позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1240,62 грн.
Розрахунки долучено позивачем до матеріалів справи. Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, в загальному розмірі 17 518,36 грн. (16 277,74 грн. +1240,62 грн.) за двома договорами.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних за Договором поставки № 06/05-1 від 06.05.2019 р. в розмірі 11 368,00 грн. та 69 524,26 грн. втрат від інфляції, згідно долучених розрахунків.
Крім того, позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних за Договором про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р. в розмірі 962,00 грн. та 5 867,14 грн. втрат від інфляції, згідно долучених розрахунків.
Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.
Розрахунки 3% річних та пені позивачем долучено до матеріалів справи. Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та пені, встановив, що такі проведені згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
На час ухвалення рішення у справі у суду відсутні належні і допустимі докази того, що Договір поставки № 06/05-1 від 06.05.2019 р. та Договір про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р., укладений між сторонами у даній справі, визнавався судом недійсним чи неукладеним.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача за Договором поставки № № 06/05-1 від 06.05.2019 р. та за Договором про надання послуг № П0402-1 від 04.02.2021 р. щодо стягнення 222 630,00 грн. - основної заборгованості, 17 518,36 грн. - пені, 12 330,00 грн. - 3% річних, 75 391,40 грн. - втрат від інфляції, є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Судовий збір в розмірі 4 918,05 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Бір Трейд” (79052, м. Львів, вул. На Чвертях, 62Б; код ЄДРПОУ №38940266) на користь на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” (79045, м. Львів, вул. Коломийська, 5/29; код ЄДРПОУ № 37800875) 222 630,00 грн. - основної заборгованості, 17 518,36 грн. - пені, 12 330,00 грн. - 3% річних, 75 391,40 грн. - втрати від інфляції та 4 918,05 грн. понесених витрат на сплату судового збору
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13.07.2023 р.
Суддя Долінська О.З.