ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2023Справа № 910/6209/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», Дніпропетровська обл., м. Павлоград
до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м. Київ
про стягнення 193 792,70 грн,
Представники:
від позивача: не з'явилися.;
від відповідача: Савченко Н.М.
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «НКМЗ»/відповідач) про стягнення 193 792,70 грн, у тому числі: 60 168,00 грн - основного боргу та 133 624,70 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №26/16-17 від 01.08.2017.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.04.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.05.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ «НКМЗ» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення попередньої оплати за договором поставки № №26/16-17 від 01.08.2017 по специфікаціям № 20 та № 21. Також, відповідач посилається на форс-мажорні обставини внаслідок введення воєнного стану в Україні, що унеможливило виконання ним своїх зобов'язань за договором поставки № №26/16-17 від 01.08.2017 по специфікаціям № 20 та № 21.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.06.2023 постановив здійснювати розгляд справи №910/6209/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно призначив судове засідання на 10.07.2023, та одночасно зобов'язав ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надати у судове засідання 10.07.2023 на огляд суду оригінали платіжних документів на підтвердження здійснення попередньої оплати за договором поставки №26/16-17 від 01.08.2017.
23.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.07.2023 в режимі відеоконференції у приміщенні Комсомольського міського суду Полтавської області.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.06.2023 задовольнив клопотання ПрАТ «НКМЗ» про проведення судового засідання 10.07.2023 в режимі відеоконференції та доручив забезпечення проведення відеоконференції Комсомольському міському суду Полтавської області.
05.07.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли заява про участь у судовому засіданні 10.07.2023 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку та клопотання про долучення доказів у справі, витребуваних судом ухвалою від 21.06.2023.
10.07.2023 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився представник ПрАТ «НКМЗ» та заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у судове засідання не з'явився, на зв'язок в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку також не вийшов, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - покупець) та Приватним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі - постачальник) укладено договір поставки №26/16-17, відповідно до якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у відповідності до умов даного договору.
У відповідності до 5.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно п. 6.2. договору, у випадку порушення строків поставки продукції, що передбачені договором або відповідною специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно непоставленої продукції, за кожен день прострочення поставки.
Так, 13.01.2022 сторони підписали специфікацію №20 та додаткову угоду до договору поставки №26/16-17, в якій внесли зміни до розділу 5 договору, зокрема, п. 5.31. договору такого змісту: розрахунки по специфікації №20 здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: покупець здійснює оплату 20% від загальної вартості продукції, що підлягає поставці за специфікацією №20, що складає 6 336,00 грн з ПДВ, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання специфікації №20 та надання постачальником рахунку на оплату; покупець здійснює оплату 80% загальної суми продукції, що підлягає поставці за специфікацією №20, що складає 25 344,00 грн з ПДВ протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати відвантаження відповідної партії продукції на підставі рахунку на оплату.
У специфікації №20 сторони погодили, що вартість поставки складає 31 680,00 грн, місце поставки: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, строк поставки - 120 календарних днів з дати передоплати.
21.01.2022 платіжною інструкцією №2396352 позивачем здійснена попередня оплата за специфікацією №20 на суму 6 336,00 грн.
Ураховуючи положення специфікації №20, останнім днем поставки товару є 22.05.2022, проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань товар позивачу не поставив.
14.02.2022 між сторонами підписано специфікацію №21 та додаткову угоду до договору поставки №26/16-17, якою внесли зміни до розділу 5 договору, зокрема до п. 5.33. договору, в такій редакції: розрахунки по специфікації №21 здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: покупець здійснює оплату 20% від загальної вартості продукції, що підлягає поставці за специфікацією №21, що складає 53 832,00 грн, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання специфікації №21 та надання постачальником рахунку на оплату; покупець здійснює оплату 80% загальної суми продукції, що підлягає поставці за специфікацією № 21, що складає 215 328,00 грн з ПДВ протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати відвантаження відповідної партії продукції на підставі рахунку на оплату.
Так, згідно специфікації №21 загальна сума поставки 269 160,00 грн, місце поставки: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, строк поставки - по позиціях 1, 2, 4 - 105 календарних днів з дати передоплати, по позиції 3 - 75 календарних дні з дати передоплати.
17.02.2022 платіжними інструкціями №2433883 та № 2433883 позивачем здійснена попередня оплата за специфікацією № 21 на загальну суму 53 832,00 грн.
Ураховуючи положення специфікації №21, останнім днем поставки товару по позиціях 1, 2, 4 є 02.06.2022, по позиції 3 - 03.05.2022, проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань товар позивачу також не поставив.
Отже, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ПрАТ «НКМЗ» попередньої оплати у розмірі 60 168,00 грн, а також просить суд стягнути пеню в сумі 133 624,70 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №26/16-17 від 01.08.2017, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію у відповідності до умов даного договору.
Так, 13.01.2022 сторонами підписано специфікацію №20, в якій погодили поставку товару на загальну суму 31 680,00 грн у строк 120 календарних днів з дати передоплати.
На виконання умов специфікації №20 позивачем перераховано на користь відповідача попередню оплату в сумі 6 336,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2396352 від 21.01.2022.
Відтак, відповідно до умов специфікації № 20, кінцевим строком поставки є 22.05.2022.
Проте, в порушення умов специфікації № 20 до договору поставки, ПрАТ «НКМЗ» поставку товару не здійснило.
Також, 14.02.2022 між сторонами підписано специфікацію №21, в якій погодили поставку товару на загальну суму 269 160,00 грн, при цьому, строк поставки - по позиціях 1, 2, 4 - 105 календарних днів з дати передоплати, по позиції 3 - 75 календарних дні з дати передоплати.
Отже, відповідно до умов специфікації №21, кінцевим строком поставки по позиціях 1, 2 та 4 є 02.06.2022, а кінцевим строком поставки по позиції 3 - 03.05.2022.
Проте, в порушення умов специфікації №21 до договору поставки, ПрАТ «НКМЗ» поставку товару також не здійснило.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо поставки товару або повернення сплачених позивачем грошових коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення попередньої оплати у розмірі 60 168,00 грн, що має наслідком задоволення цієї вимоги.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 133 624,70 грн, нарахованої на підставі п. 6.2. договору у період з 23.05.2022 по 29.11.2022 по кожній специфікації окремо, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, за умовами п. 6.2. договору, у випадку порушення строків поставки продукції, що передбачені договором або відповідною специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно непоставленої продукції, за кожен день прострочення поставки.
Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу товар у передбачені специфікаціями №20 та №21 строки, разом із тим, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що строк поставки товару за специфікацією № 20 становить 120 календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати, тобто у період з 22.01.2022 по 22.05.2022.
Також, з матеріалів справи вбачається, що строк поставки товару за специфікацією №21 по позиціях 1, 2 та 4 становить 105 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати, тобто у період з 18.02.2022 по 02.06.2022, а по позиції 3, строк поставки становить 75 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати, тобто у період з 18.02.2022 по 03.05.2022.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії воєнного стану неодноразово Указами Президента України продовжено.
Так, згідно Указу Президента України від 01.05.2023 №254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Таким чином з 24.02.2022 по 18.08.2023 в Україні діє воєнний стан.
Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18.08.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно положень ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що всі виробничі потужності ПрАТ «НКМЗ» знаходяться у місті Краматорськ, Донецької області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, у зв'язку із неможливістю здійснення виробничо-господарської діяльності внаслідок ведення бойових дій на території Донецької області, генеральний директор ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» наказом №64 від 28.02.2022 тимчасово призупинив діяльність ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області» № 679-Р від 02.08.2022 запроваджено обов'язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, територіальні громади Краматорського району Донецької області включені до переліку територій можливих бойових дій.
Крім того, 15.05.2023 Донецькою торгово-промисловою палатою надано ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» сертифікат №1400-23-2324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022; активні бойові дії на території міста Краматорськ Донецької області та неможливість здійснювати виробничо-господарську діяльність; ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» місцезнаходження: до 10.05.2022: Донецька обл., місто Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 5, після 10.05.2022: місто Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15в, офіс 8; щодо виконання обов'язку (зобов'язання), а саме: виготовити та поставити продукцію згідно специфікації №20 від 13.01.2022 та специфікації №21 від 14.02.2022 у термін до 22.05.2022, 02.06.2022, 29.11.2022 за договором поставки №26/16-17 від 01.08.2017, укладеним з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
За вказаних обставин, суд погоджується із доводами відповідача, що настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) внаслідок введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та активних бойових дій на території Донецької області з першого дня воєнної агресії Російської Федерації проти України, унеможливило своєчасне виконання ним зобов'язань за специфікаціями №20 та №21 щодо виготовлення та поставки продукції, за цими специфікаціями, водночас, зважаючи на те, що ПрАТ «НКМЗ» з 28.02.2022 призупинило виробничо-господарську діяльність, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за порушення строку поставки товару внаслідок відсутності вини відповідача у невиконанні зобов'язання за договором.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокраматорський машинобудівний завод» (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 15в, офіс 8; ідентифікаційний код 05763599) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код 00178353) 60 168 (шістдесят тисяч сто шістдесят вісім) грн 00 коп. - попередньої оплати та 902 (дев'ятсот дві) грн 52 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 13.07.2023.
Суддя В.В. Бондарчук