ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2023Справа № 910/143/23
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 28998,51 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 28998,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору добровільного комплексного автострахування №06/0689458/9069/17 від 15.08.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Seat, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/379520, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/143/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
23.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не наведено обґрунтування стягнення 16796,53 грн; позивачем не надано доказів про отриману суму від відповідача; пред'явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Також відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
02.02.2023 від позивача надійшли пояснення по справі.
Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
15.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/0689458/9069/17 (надалі - Договір), до якого додатковим договором №5 від 15.08.2018 вносилися зміни. Об'єктом страхування за Договором (з урахуванням змін) є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зокрема, автомобілем Seat, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
28.02.2019 о 16 год 50 хв в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 40, сталася ДТП за участі автомобіля Seat, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 .
ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.05.2019 у справі №357/2653/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхових актів 1 №2300261499 від 14.03.2019 та 2 №2300261499 від 05.04.2019, у відповідності до розрахунків суми страхового відшкодування, визначених вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 54428,75 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця Демидова Антона Олександровича, що підтверджується платіжними дорученнями №010357 від 15.03.2019 на суму 37632,22 грн та №013324 від 08.04.2019 на суму 16796,53 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 54428,75 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/379520 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 грн, франшизи - 1000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано рахунки №123038800 від 06.03.2019 на суму 37632,22 грн та №123039112 від 01.04.2019 на суму 16796,53 грн, виставлені виконавцем ремонтних робіт - Фізичною особою-підприємцем Демидовим Антоном Олександровичем, відповідно до яких загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Seat, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП становить 54428,75 грн.
Конкретних зауважень щодо переліку та вартості запчастин, робіт і матеріалів, зазначених у вищевказаних рахунках, відповідач в ході розгляду справи не навів.
Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Seat, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 54428,75 грн.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
При цьому судом враховується, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Водночас, відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції, чинній на момент ДТП), значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Seat, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2017 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищує 7 років.
Доказів існування обставин, зазначених у п.7.39 Методики, відповідач суду не надав, а тому значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається судом таким, що дорівнює 0.
Отже, з урахуванням визначених полісом №АО/379520 страхових сум та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, у відповідача виник обов'язок по спірному страховому випадку відшкодувати позивачу витрати в розмірі 53428,75 грн (54428,75 грн мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).
З матеріалів справи вбачається, що листом від 22.04.2019 №2300261499/К позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 28.02.2019.
Вказана заява була отримана відповідачем 24.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, 30.05.2019 відповідачем на користь позивача по спірному страховому випадку виплачено страхове відшкодування у сумі 36632,22 грн.
Доказів сплати решти належної до виплати суми відшкодування (у розмірі 16796,53 грн) відповідач не надав.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 16796,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2843,91 грн (за період з 30.05.2019 по 30.11.2019), 3% річних у розмірі 1789,18 грн (за період з 30.05.2019 по 16.12.2022) та інфляційні втрати у розмірі 7568,89 грн (за період з 30.05.2019 по 16.12.2022).
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині виплати страхового відшкодування у сумі 16796,53 грн, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення є обґрунтованими.
Однак, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.
Як зазначалося вище, заява про страхове відшкодування була отримана відповідачем 24.04.2019. Тому, з огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 23.07.2019 включно (про що сам позивач зазначає у позовній заяві).
Отже, в даному випадку пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 30.05.2019 по 23.07.2019 нараховані позивачем безпідставно.
За здійсненим судом перерахунком, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1960,36 грн (за період з 24.07.2019 по 30.11.2019), 3% річних у розмірі 1713,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 7568,89 грн (за період з 24.07.2019 по 16.12.2022).
У відзиві на позовну заяву відповідачем викладено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Проте, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог судом відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п.12, який набрав чинності з 02.04.2020 та яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені ст.ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, строк дії якого на момент звернення позивача з даним позовом до суду не закінчився.
За таких обставин, строки позовної давності щодо заявлених у даній справі вимог позивачем пропущено не було, а тому у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд відмовляє.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код 23510137) суму страхового відшкодування у розмірі 16796 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн 53 коп., пеню у розмірі 1960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 1713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 7568 (сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 2398 (дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн 91 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова