ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2023Справа № 910/2566/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 2 203 930,39 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Шуліка Ю.І.;
від відповідача: Парубець Є.О.
Державне підприємство "Антонов" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 2 203 930,39 грн., у тому числі 1 362 060,80 грн. основного боргу, 425 265,56 грн. інфляційних втрат, 70 640,58 грн. 3 % річних, 95 344,26 грн. 7 % штрафу, 250 619,19 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1.2718.2019 від 10.12.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих інжинірингових послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/2566/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.03.2023.
23.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи у судовому засіданні 23.03.2023 відкладено на 20.04.2023.
24.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних, вважав їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
30.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач виклав свої доводи стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.05.2023.
Розгляд справи у судовому засіданні 18.05.2023 відкладено на 15.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 розгляд справи по суті призначено на 29.06.2023.
15.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли уточнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
10.12.2019 між Державним підприємством "Антонов" (виконавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (замовник) укладено Договір № 1.2718.2019 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник замовляє та оплачує, а виконавець зобов'язується надати інжинірингові послуги (послуги») з:
-розробки КД та ЕД з метою заміни індикатора EX-500 на MFD 5 SPO та відповідача TRA-67A на MST-67A на головному літаку AN-32RE для проведення випробувань, виконання відпрацювання відповідача MST-67A, зв'язків індикатора MFD5.SPО з суміжними системами на стенді. (перший етап);
-виконання на головному доопрацьованому літаку перевірки монтажів, відпрацювання за інструкціями, перевірки електромагнітної сумісності, проведення наземних і льотних випробувань (другий етап).
Згідно з п. 2.1. Договору вартість послуг, що надаються за цим Договором, складає 7 240 977,60 грн., в тому числі:
-вартість послуг за першим етапом Договору 2 362 060,80 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 393 676,80 грн.
-вартість послуг за другим етапом Договору 4 878 916,80 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 813 152,80 грн.
Пунктом 2.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № l від 12.11.2020) визначено, що оплата послуг, що надаються за даним Договором, здійснюється у наступному порядку:
2.2.1. Замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень) по першому етапу Договору шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок виконавця до 01.12.2020;
2.2.2. Остаточний розрахунок за перший етап Договору замовник здійснює протягом 180 календарних днів після підписання сторонами Акту наданих послуг за першим етапом Договору шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок виконавця, але не пізніше 01.06.2021.
20.11.2020 сторонами було підписано Акт наданих послуг (далі - Акт) про те, що виконавець надав, а замовник прийняв інжинірингові послуги по першому етапу Договору.
Відповідно до даного Акту, вартість наданих послуг по першому етапу за Договором складає 2 362 060,80 грн., із них:
- раніше сплачено: 1 000 000,00 грн., (один мільйон гривень), в тому числі ПДВ (20%) -166 666,67 (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.);
- підлягає сплаті: 1 362 060.80 грн., (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістдесят гривень вісімдесят копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 227 010,13 (двісті двадцять сім тисяч десять гривень тринадцять копійок).
Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 362 060.80 грн.
Позивач направив на адресу відповідача вимогу №°126/9214-22 від 31 жовтня 2022 року, згідно якої позивач вимагав здійснити оплату наданих послуг за першим етапом Договору в розмірі І 362 060,80 грн.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначену вище вимогу.
Оскільки сума заборгованості у розмірі 1 362 060.80 грн. відповідачем у добровільному порядку погашена не була, позивач звернувся з позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 425 265,56 грн. інфляційних втрат, 70 640,58 грн. 3 % річних, 95 344,26 грн. 7 % штрафу, 250 619,19 грн. пені.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду (виконання робіт).
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
20.11.2020 сторонами було підписано Акт наданих послуг (далі - Акт) про те, що виконавець надав, а замовник прийняв інжинірингові послуги по першому етапу Договору.
Відповідно до даного Акту, вартість наданих послуг по першому етапу за Договором складає 2 362 060,80 грн., із них:
-раніше сплачено: 1 000 000,00 грн., (один мільйон гривень), в тому числі ПДВ (20%) -166 666,67 (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.);
-підлягає сплаті: 1 362 060.80 грн., (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістдесят гривень вісімдесят копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 227 010,13 (двісті двадцять сім тисяч десять гривень тринадцять копійок).
Відповідно до п. 2.2.2. Договору остаточний розрахунок за перший етап Договору замовник здійснює протягом 180 календарних днів після підписання сторонами Акту наданих послуг за першим етапом Договору шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок виконавця, але не пізніше 01.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 1 362 060.80 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором у сумі 1 362 060,80 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем спростовані не були, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» в частині стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» суми основного боргу у розмірі 1 362 060,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 425 265,56 грн. інфляційних втрат, 70 640,58 грн. 3 % річних, 95 344,26 грн. 7 % штрафу, 250 619,19 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку порушення замовником строку оплати за даним Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 110 047,05 грн. пені за розрахунком суду.
Перевіривши заявлений до стягнення розмір штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 95 344,26 грн. за розрахунком позивача.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 425 265,56 грн. інфляційних втрат та 70 640,58 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.
Стосовно доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, таке
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Відповідно до п. 6.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які підтверджуються документально, у тому числі: стихійних лих, пожеж, повеней, землетрусів, воєнних дій, масових заворушень, страйків, аварій на транспорті, нормативно-правових актів органів державної влади та інших обставин, що не залежать від волі сторін, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання умов Договору та їх неможливо було передбачити на момент укладення Договору.
Згідно з п. 6.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна терміново, не пізніше 5 діб з моменту їх виникнення, повідомити у письмовій формі іншу сторону стосовно змін в умовах виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідним доказом може бути сертифікат торгово-промислової палати, який є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії в певному конкретному господарському зобов'язанні.
Однак, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, а посилається лише на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили у зобов'язаннях, які виникли при виконанні Договору.
Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 6.2. Договору.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 362 060,80 грн. основного боргу, 425 265,56 грн. інфляційних втрат, 70 640,58 грн. 3 % річних, 95 344,26 грн. 7 % штрафу та 110 047,05 грн. пені.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства "Антонов" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 2 203 930,39 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, місто Київ, вул. Академіка Туполєва, будинок 1, ідентифікаційний код 14307529) 1 362 060 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 425 265 (чотириста двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 70 640 (сімдесят тисяч шістсот сорок) грн. 58 коп. 3 % річних, 95 344 (дев'яносто п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 26 коп. 7 % штрафу, 110 047 (сто десять тисяч сорок сім) грн. 05 коп. пені, 30 950 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.07.2023.
Суддя С.В. Стасюк