ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2023Справа № 910/3609/22
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін справу №910/3609/22
За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8)
До Державного підприємства завод "Арсенал" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8)
Про стягнення заборгованості у розмірі 737 735, 89 грн
17.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державного підприємства завод "Арсенал" про стягнення заборгованості - відшкодування витрат з охорони та пропускного режиму у сумі 737 735, 89 грн.
Підприємство обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не здійснив своєчасну оплату наданих позивачем послуг з організації охорони периметрової зони і об'єктів та здійснення пропускного режиму, що призвело до виникнення заборгованості.
23.05.2022 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
01.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від 27.05.2022 вих. №04-7/16 з додатками, який суд розцінює як заяву про усунення недоліків позову та яким позивач усунув недоліки позовної заяви, що встановлені ухвалою суду від 23.05.2022.
13.06.2022 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/3609/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та повторно зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються і докази реєстрації податкових накладних.
21.06.2022 від Державного підприємства завод "Арсенал" (відповідач) надійшло клопотання вих.№ 256 від 21.06.2022 в якому відповідач просив суд (1) відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні та (2) продовжити строк відповідачу на подання відзиву до закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 продовжено Державному підприємству завод "Арсенал" процесуальний строк на подання відзиву та доказів до 23.08.2022 включно, відмовлено Державному підприємству завод "Арсенал" у відкладенні розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.
18.08.2022 від Державного підприємства завод "Арсенал" надійшло клопотання, в якому відповідач просив продовжити строк на подання відзиву та доказів у даній справі до закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою від 26.08.2022 Господарський суд міста Києва відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву та доказів.
Не погодившись з ухвалою від 26.08.2022, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.
21.09.2022 матеріали справи №910/3609/22 направлені до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 залишено без змін. 04.07.2023 супровідним листом №910/3609/22/09.1-04.1/3801/23 від 28.06.2023 матеріали справи № 910/3609/22 повернулися до Господарського суду міста Києва.
23.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому одночасно відповідач просив поновити строк для його подання.
03.07.2023 від позивача надійшла заява, в якій він заперечував щодо поновлення відповідачу строку для подання відзиву та просив застосувати наслідки пропуску процесуальних строків.
11.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 13.07.2023 року від відповідача надійшли пояснення.
Щодо поновлення відповідачу строку для подачі відзиву, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1, 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
З даної норми вбачається, що поновлення пропущеного строку є правом, а не обов'язком суду.
Необхідність поновлення пропущеного строку відповідач обґрунтовує тим, що він не мав можливості подати відзив, оскільки справа розглядалась в суді апеляційної інстанції і лише після винесення постанови у відповідача з'явилася можливість подати відзив.
На дане обґрунтування, суд зазначає, що провадження в справі № 910/3609/22 було відкрите 13.06.2022 (один рік та один місяць тому). В пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.06.2022 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 13.06.2022 відповідач отримав 20.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення №0105492311258 (знаходиться в матеріалах справи). Крім того, судом ухвалою суду від 28.06.2022 року за клопотанням відповідача йому було продовжено строк на подачу відзиву до 23.08.2022 року.
Проте, відповідач подав відзив лише 23.06.2023 (тобто більше як через рік з моменту отримання ухвали про відкриття провадження), мотивуючи це воєнним станом запровадженим в Україні з 24.02.2022 та оскарження ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку.
Разом з тим, запровадження воєнного стану не позбавило відповідача можливості підготувати апеляційну скаргу в строки, передбачені процесуальним кодексом. Крім того, дане свідчить про те, що відповідачу був відомий зміст позовної заяви та суть спірних правовідносин. Протягом перебування справи в апеляційній інстанції, за рік час відповідач не був позбавлений можливості подання суду першої інстанції процесуальних документів по суті справи, зокрема такої заяви по суті справи як відзив з усіма доказами, які він бажає подати суду першої інстанції.
До відзиву відповідач долучає документи власної фінансової звітності за 2019 та 2023 роки, жодних інших доказів щодо суті спору не долучено, та на переконання суду, документи фінансової звітності (зокрема за 2019 рік) могли та повинні були бути подані у відведений процесуальний строк, оскільки, не потребували дооформлення, а вже були наявні в документах бухгалтерського обліку відповідача, що до того ж є відкритими даними, а отже їх підготовка не може бути затратною по часу (потребувати підготовки більше року, а не відведених двох місяців ухвалою суду від 28.06.2022) .
Подаючи відзив 23.06.2023 відповідач жодним чином не обґрунтував інших поважних причин, за яких він не зміг підготувати відзив впродовж наданого йому судом першої інстанції строку з урахуванням продовження строку ухвалою суду від 28.06.2022 - до 23.08.2022 включно (строк дії воєнного стану на момент винесення ухвали), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023.
У відповідності до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд констатує, що правосуддя має здійснюватися також і під час воєнного стану.
Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Однак, відповідач не скористався наданим йому правом для подачі відзиву та доказів у розумний строк.
Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляну на зазначене, суд відмовляє відповідачу в поновленні процесуального строку для подачі відзиву та залишає відзив без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, а отже, твердження відповідача викладені в відзиві на позовну заяву судом не оцінюються.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу Українии у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
01.09.2013 між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" та Державним підприємством завод "Арсенал" укладено договір №112-07 про відшкодування витрат КП СПБ "Арсенал" з охорони та пропускного режиму (далі - Договір).
Предметом Договору є організація позивачем охорони периметрової зони і об'єктів відповідача та здійснення пропускного режиму.
Відповідно до пункту 1.2. Договору у порядку та на умовах визначених Договором відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу витрати з охорони території ДП завод "Арсенал" протягом визначеного в Договору строку, в тому числі забезпечення контролю технічними засобами, згідно наведеного переліку:
- контроль периметру та приміщень (згідно Додатку 2) технічними засобами охорони;
- контроль проходження особового складу на контрольно-пропускних пунктах;
- контроль пропускного режиму з оформленням дозволів на ввіз та вивіз матеріальних цінностей.
Пункт 1.5. - охорона об'єктів та пропускний режим ДП завод "Арсенал" здійснюється цілодобово протягом терміну, вказаного в п. 5.1 Договору, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.
Відповідно до п.2.2 позивач має право отримувати відшкодування витрат з контролю об'єктів та здійснення пропускного режиму в розмірах і строки, передбачені Договором.
За умовами п. 2.3. Договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати відшкодування витрат за Договором.
Вартість відшкодування витрат з контролю об'єктів та здійснення пропускного режиму визначена у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1).
Відповідно до п. 3.2. відповідач щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним, відшкодовує позивачу грошову суму на підставі отриманого від позивача рахунку-фактури шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок позивача.
Здавання виконаних робіт з охорони позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується щомісячно повноваженими представниками сторін (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.5. підписання акту приймання-передачі виконаних робіт представником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його сторони.
П. 3.6. - у випадку неповернення відповідачем підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт чи ненадання обґрунтованих заперечень вважається, що роботи виконані позивачем в повному обсязі та прийняті відповідачем без зауважень та акти приймання-передачі виконаних робіт вважаються підписаними в односторонньому порядку, а рахунок підлягає обов'язковій оплаті.
За змістом п. 4.2. Договору за кожний день прострочення оплати за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.1. Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Договір діє з моменту підписання на термін 12-ти місяців.
Якщо жодна зі сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення, термін дії Договору буде продовжений на термін, встановлений п. 5.2. Договору.
Кількість разів продовження договору не обмежується (п.п. 5.2, 5.3).
Протоколом погодження договірної ціни на відшкодування витрат, який є Додатком №1 до Договору, сторонами погоджено що вартість витрат за місяць складатиме 14 400, 00 грн.
10.05.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору якою додаток 1 до Договору від 01.09.2013 №112-07 викладено в редакції Додатка №1 до даної Додаткової угоди №2.
Додатком 1 до Додаткової угоди №2 сторони визначили, що вартість відшкодування витрат в місяць становить 62 484, 57 грн. (Протокол погодження договірної ціни на відшкодування витрат.
Протоколом розбіжностей до Додаткової угоди №2 до Договору погоджено, що умови Додаткової угоди №2 застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.07.2017, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
01.09.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №3 до Договору якою сторони погодили пункт 5.3 договору змінити та викласти в наступній редакції: "Якщо жодна зі Сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення, термії дії Договору продовжується на кожен наступний календарний місяць. Кількість разів продовження терміну дії Договору не обмежується".
01.11.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №4 до Договору, якою внесено зміни до розділу 7 Договору в частині місцезнаходження та реквізитів сторін.
На виконання умов Договору позивачем було виставлено та направлено відповідачеві рахунки-фактури та акти прийому-здачі виконаних робіт за червень 2019 року, а також з вересня 2019 року по квітень 2020 року, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідно до акту від 27.06.2019 №06/19-11207 прийому-здачі виконаних робіт за червень 2019, вартість робіт становить 62 484, 57 грн. (рахунок-фактура №10093 від 24.06.2019).
Відповідно до акту від 15.10.2019 №09/19-11207 прийому-здачі виконаних робіт за вересень 2019, вартість робіт становить 62 484, 57 грн. (рахунок-фактура №10154 від 25.09.2019).
Відповідно до акту від 31.10.2019 №10/19-11207 прийому-здачі виконаних робіт за жовтень 2019, вартість робіт становить 62 484, 57 грн. (рахунок-фактура №10175 від 25.10.2019).
Відповідно до акту від 29.11.2019 №11/19-11207 прийому-здачі виконаних робіт за листопад 2019, вартість робіт становить 62 484, 57 грн (рахунок-фактура №10195 від 26.11.2019).
Відповідно до акту від 28.12.2019 №12/19-11207 прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2019, вартість робіт становить 62 484, 57 грн (рахунок-фактура №10208 від 06.12.2019).
Відповідно до акту від 31.01.2020 №01/20-11207 прийому-здачі виконаних робіт за січень 2020, вартість робіт становить 62 484, 57 грн (рахунок-фактура №10004 від 27.01.2020).
Відповідно до акту від 15.05.2020 №02/20-11207 прийому-здачі виконаних робіт за лютий 2020, вартість робіт становить 62 484, 57 грн. (рахунок-фактура №10019 від 19.02.2020).
Відповідно до акту від 15.05.2020 №03/20-11207 прийому-здачі виконаних робіт за березень 2020, вартість робіт становить 62 484, 57 грн (рахунок-фактура №10035 від 16.03.2020).
Відповідно до акту від 15.05.2020 прийому-здачі виконаних робіт за квітень 2020, вартість робіт становить 62 484, 57 грн (рахунок-фактура №10060 від 22.04.2020).
Вказані акти прийому-здачі виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень.
05.06.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №04-7/21 від 04.06.2020 в якій просив виконати свої зобов'язання по Договору.
Вказана претензія отримана відповідачем 05.06.2020, однак залишена без задоволення.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, не відшкодував витрати з охорони та пропускного режиму, це стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
II. Предмет та підстави позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 562 361, 13 грн, а також 3% річних у сумі 39 627, 03 грн, інфляційні збитки у розмірі 135 747, 73 грн.
Юридичними підставами позову є статті 173-175, 179-181, 193, 216-217, 230 ГК України, статті 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 631, 632, 638-640 ЦК України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем взятих зобов'язань за Договором.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" та Державне підприємство завод "Арсенал" 01 вересня 2013 року уклали Договір про відшкодування витрат з охорони та пропускного режиму, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання організувати охорону пери метрової зони і об'єктів відповідача та здійснення пропускного режиму, в свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати позивачу відшкодувати витрати контролю об'єктів та здійснення пропускного режиму.
Проте, всупереч умовам Договору відповідач не здійснює взяті на себе зобов'язання в частині повного та своєчасного відшкодування витрат за охорону периметрової зони і об'єктів та здійснення пропускного режиму, чим наносить прямих збитків позивачеві.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 562 361, 13 грн.
IV. Доводи відповідача щодо суті позовних вимог.
Суд констатує, що відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі відзиву та залишено відзив без розгляду, таким чином твердження відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, судом не оцінюються.
У відзиві на позовну заяву ДП завод «Арсенал» частково визнає заборгованість в розмірі 439 391, 95 грн та просить звільнити відповідача від відповідальності щодо інфляційних втрат і 3% річних, які нараховані позивачем з 24.02.2022 у зв'язку дією обставин непереборної сили та зменшити розмір загальної суми інфляційних втрат і 3% річних на 50%.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи укладався між позивачем та відповідачем договір про надання послуг?;
- чи підтверджений факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з надання послуг з охорони?;
- чи підтверджений факт виникнення заборгованості відповідача на суму 562 361, 13 грн. у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором?;
- чи є підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, якщо так, то в якому розмірі?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Предмет договору. Організація позивачем охорони периметрової зони і об'єктів відповідача та здійснення пропускного режиму, зобов'язання відповідача з відшкодування позивачеві витрат з охорони території ДП завод "Арсенал" протягом визначеного в Договорі строку (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Ціна договору. Вартість відшкодувань витрат з контролю об'єктів та здійснювання пропускного режиму визначена у Протоколі погодження договірної ціни (п. 3.1 договору).
Строк. Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 5.1.)
Договір діє з моменту підписання на термін 12-ти місяців (п. 5.2.)
Якщо жодна зі Сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення, термін дії Договору буде продовжений на термін, встановлений п. 5.2 Договору. (п.5.3).
Додатковою угодою №3 до Договору пункт 5.3. договору змінено та викладено в наступній редакції: "Якщо жодна зі Сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення, термін дії Договору продовжується на кожен наступний календарний місяць. Кількість разів продовження терміну дії Договору не обмежується".
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Здавання виконаних робіт з охорони позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується щомісячно повноважними представниками Сторін (п. 3.3. Договору).
Підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт представником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його сторони (п. 3.5 Договору).
В матеріалах справи наявні акти прийому-здачі виконаних робіт: №06/19-11207 від 27.06.2019 на суму 62 484, 57 грн, №09/19-11207 від 15.10.2019 на суму 62 484, 57 грн, №10/19-11207 від 31.10.2019 на суму 62 484, 57 грн, №11/19-11207 від 29.11.2019 на суму 62 484, 57 грн, №12/19-11207 від 28.12.2019 на суму 62 484, 57 грн, №01/20-11207 від 31.01.2020 на суму 62 484, 57 грн, №02/20-11207 від 15.05.2020 на суму 62 484, 57 грн, №03/20-11207 від 15.05.2020 на суму 62 484, 57 грн, №04/20-11207 від 15.05.2020 на суму 62 484, 57 грн, які підписані обома сторонами без зауважень, та скріплені їх печатками.
Отже, факт надання позивачем відповідачу послуг з охорони на загальну суму 562 361, 13 грн (62 484, 57*9), підтверджується наданими до матеріалів справи актами наданих послуг.
Обов'язок відповідача оплатити надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунку-фактури щомісячно до 10-го числа, передбачений п.3.2 договору.
Як зазначено в позові позивачем та не спростовано відповідачем, не оплаченим залишились послуги на суму 562 361, 13 грн. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт оплати наданих послуг на вказану суму.
Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору на охорону, в тому числі, оплатити надані послуги в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору актів, які не були оплачені відповідачем.
Відповідач заборгованість в добровільному порядку не сплатив, не представив суду належних доказів наявності боргу в іншому розмірі.
Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, наявні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 562 361, 13 грн.
За порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 39 627, 03 грн 3% річних та 135 747, 73 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди, виходячи з прострочених сум вартості наданих послуг за кожним актом приймання-передачі, суд встановив, що розрахунок виконано правильно, до стягнення підлягає сума 39 627, 03 грн, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним з визначених позивачем періодів, суд визнав його неправильним, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у сумі 135 113, 18 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, у зв'язку тим, що спір виник внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, факт чого встановлений судом вище, суд покладає сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Позов Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; ідентифікаційний код: 143105226550) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; ідентифікаційний код: 143073526550) заборгованість по Договору №112-07 від 01.09.2013 у сумі 562 361 (п'ятсот шістдесят дві тисячі триста шістдесят одна) грн 13 коп., 3% річних у сумі 39 627 (тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн 03 коп., інфляційні збитки у розмірі 135 113 (сто тридцять п'ять тисяч сто тринадцять) грн 18 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 066 (одинадцять тисяч шістдесят шість) грн 04 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 634, 55 грн інфляційних збитків відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких