12.07.2023 року м.Дніпро Справа № 908/872/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Майдан А.В., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Маміч Я.С., адвокат (в залі суду);
органу ДВС (від Міністерства юстиції України): Грецингер В.М., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 (суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст якої підписаний 01.05.2023), постановлену за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у справі №908/872/22
за позовом: публічного акціонерного товариства “УКРНАФТА” м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” м.Запоріжжя
про стягнення 117 782 833, 77 грн.
орган, дії (бездіяльність) якого оскаржується: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ,
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі №908/872/22 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест”, в якій, з посиланням на неправильне застосування при її ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез'ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” від 31.03.2023 та визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо винесення постанови від 13.03.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186; визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби міністерства юстиції України Берегових В.С. про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186 від 13.03.2023.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суд посилається на норми підзаконних актів, таких як наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та постанову Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», якими встановлено, що території, які визначені в розділі І, як території на яких ведуться (велися) бойові дії, і щодо яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, не підпадають під дію пункту 102 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно обмежень по відкриттю виконавчих проваджень і вчиненню виконавчих дій на таких територіях немає. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження будь-яких змін до абзацу 7 пункту 10 з приміткою 2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані, зокрема, в районі проведення воєнних (бойових) дій, не вносилось. Тобто, зазначена норма закону є чинною в наведеній редакції в момент відкриття виконавчого провадження.
Скаржник наголошує на тому, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні справи пріоритетними є норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема положення абзацу 7 пункту 10 з приміткою 2 Розділу XIII, над нормами підзаконних актів, таких як наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», які застосував суд при винесенні судового рішення.
З огляду на викладене, Скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Стягувач, Публічне акціонерне товариство “УКРНАФТА”, та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзивах на апеляційну скаргу просили ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначили, що наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 не визначає території, що розташовані “в районі проведення воєнних (бойових дій)” та/або таких, що “перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)” та, відповідно, не відносить територію Запорізького району до жодної з вказаних територій. Водночас, як на момент відкриття виконавчого провадження № 71264186 від 13.03.2023, так і станом на сьогодні діє Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 у редакції від 21.01.2023, згідно з абзацом 13 якої, території, які визначені в розділі І, як території на яких ведуться (велися) бойові дії, і щодо яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, не підпадають під дію пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження”, а, відповідно, жодних обмежень по відкриттю виконавчих проваджень і вчиненню виконавчих дій на таких територіях немає.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Чередко А.Є.
Розпорядженням керівника апарату суду № 802/23 від 29.05.2023, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 31.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/872/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.06.2023 матеріали справи №908/872/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
12.06.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/872/22 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023, справу №908/872/22 (для відкриття провадження у справі і подальшого слухання) передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (у складі колегії суддів: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відновлено строк на подачу апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/872/22; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 12.07.2023.
11.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/872/22 у зв'язку відпусткою судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, справу №908/872/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 12.07.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2022 у справі №908/872/22 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВІНОК-ІНВЕСТ” на користь Публічного акціонерного товариства “УКРНАФТА” 105 000 015,39 грн. основного боргу, 17 720 550,54 грн. пені, 1 234 109,77 грн. 3% річних, 8 187 648,83 грн. інфляційних втрат та 868350,00 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 14.02.2023.
На виконання рішення суду у даній справі 27.02.2023 видано наказ.
На підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 про примусове виконання рішення у справі № 908/872/22, ПАТ “УКРНАФТА” 06.03.2023 звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 01/01/07/162 про примусове виконання рішення суду.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем на підставі вказаної заяви Стягувача 13.03.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71264186.
Також 13.03.2023 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 71264186 винесені постанови про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
До Господарського суду Запорізької області 05.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВІНОК-ІНВЕСТ” надійшла скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у справі №908/872/22.
У скарзі скаржник просить суд:
1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо винесення постанови від 13.03.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186 від 13.03.2023.
Скарга обґрунтована тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186 є неправомірними з огляду на положення абз. 7 п. 10-2 Розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження” щодо заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Відповідач посилається на відсутність законних підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки місцезнаходженням боржника є м. Запоріжжя, що згідно наведеному у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 переліку відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а будь-яке майно, яке належить боржнику на праві власності, відсутнє.
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, господарський суд виходив з того, що на момент відкриття 13.03.2023 виконавчого провадження № 71264186 та на теперішній час чинним є наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, який визначає у Розділі І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії”.
Відповідно до вказаного наказу, всю територію Запорізького району з 01.03.2023 віднесено до території можливих бойових, які включено до розділу І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії”. Дата припинення можливості бойових дій не визначена.
Таким чином, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 не визначає території, що розташовані “в районі проведення воєнних (бойових дій)” та/або таких, що “перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення с невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18- рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності право на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11- рп/2012).
Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із п. 1 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).
Абзацом 3 п. 4 Інструкції в чинній редакції передбачено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобов'язання становить п'ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Отже, виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 про примусове виконання рішення у справі № 908/872/22 про стягнення 105 000 015,39 грн. основного боргу, 17 720 550,54 грн. пені, 1 234 109,77 грн. 3% річних, 8 187 648,83 грн. інфляційних втрат та 868350,00 грн. судового збору підвідомче саме відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до абз. 7 п. 10-2 Розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Тобто, положення Закону передбачає заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території громад, що розташовані:
- в районі проведення воєнних (бойових) дій або
- перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
На момент доповнення Розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону пунктом 10-2 діяв наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 “Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року”.
Зазначеним переліком були визначені територіальні громади, які розташовані в “районі проведення воєнних (бойових) дій та які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”. Наказ втратив чинність 22 грудня 2022 року.
На момент відкриття 13.03.2023 виконавчого провадження № 71264186 та на теперішній час чинним є наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, який визначає:
Розділ І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії”:
1. Території можливих бойових дій;
2. Території активних бойових дій.
Розділ ІІ “Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
Відповідно до вказаного наказу, всю територію Запорізького району з 01.01.2023 віднесено до території можливих бойових дій, які включено до розділу І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії”. Дата припинення можливості бойових дій не визначена.
Таким чином, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 на момент відкриття виконавчого провадження місце розташування боржника, а саме всю територію Запорізького району Запорізької області не віднесено до території, що розташовані “в районі проведення воєнних (бойових дій)” та/або таких, що “перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”, а віднесенодо території можливих бойових дій, внаслідок чого на Товариство з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” не розповсюджується дія абз. 7 п. 10-2 Розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження”.
Такий висновок додатково підтверджено абзацом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, у редакції станом на час відкриття виконавчого провадження 13.03.2023, відповідно до якого: “Території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження”.
Таким чином, території, які визначені в підрозділі 1. «Території можливих бойових дій» розділу І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії” і щодо яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, не підпадають під дію пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження”, а відповідно обмежень по відкриттю виконавчих проваджень і вчиненню виконавчих дій на таких територіях немає.
Доводи заявника апеляційної скарги про пріоритетність Закону України «Про виконавче провадження», зокрема положення абзацу 7 пункту 10 з приміткою 2 Розділу XIII, над нормами підзаконних актів, таких як наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», які застосував суд при винесенні судового рішення, є безпідставними з огляду на наступне.
Безпосередньо Закон не визначає перелік відповідних територій, а лише містить посилання на те, що перелік таких територій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій. Відповідним центральним органом виконавчої влади є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
За своїм змістом абзацу 7 пункту 10 з приміткою 2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» в частині визначення території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), є бланкетною нормою права, конкретний зміст якої розкривається у іншому нормативно-правовому акті, а саме наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Порядок застосування цього наказу уточнено постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364.
Отже, вищенаведені нормативно-правові акти не суперечать абзацу 7 пункту 10 з приміткою 2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», а лише його уточнюють та конкретизують.
Враховуючи викладене, посилання заявника апеляційної скарги на неправомірність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича, які полягають у винесенні постанови від 13.03.2023 про відкриття виконавчого провадження №71264186, не підтвердилися та є помилковими.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За наведених вище обставин, враховуючи надані суду докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо винесення постанови від 13.03.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № 71264186 є правомірними, вчиненими у повній відповідності з нормами чинного законодавства, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” є необґрунтованою та безпідставною.
На підставі викладеного, господарський суд правомірно відмовив в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
Отже, господарський суд повно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/872/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/872/22 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвінок-Інвест” за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.07.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя С.Г. Антонік