11.07.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4027/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Грачові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22
за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк", м. Чернігів
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982)
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 клопотання б/н від 23.03.2023 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки - відхилено.
Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що він є контролюючим органом та у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника у відповідності до ст. 78 Податкового кодексу України має право провести документальну позапланову перевірку боржника, втім останній за зареєстрованим місцезнаходженням не знаходиться, документи на перевірку не надає, що є підставою для задоволення клопотання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки, яке судом першої інстанції безпідставно відхилено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4027/22, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/4027/22 до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн. та належних доказів направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. поновлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.07.2023р.
Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на відсутність правових підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Апелянт та інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників в судове засідання, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом обов'язковою не визнавалася, а неявка представників апелянта та інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників апелянта та інших учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Асвіо Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2022 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" у справі № 904/4027/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 13.05.2023. Призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982) арбітражного керуючого Гаращенка Ігора Володимировича (свідоцтво №1839 від 08.02.2018) (04071, м. Київ, а/с-22).
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982). Припинено повноваження арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича (свідоцтво №1839 від 08.02.2018, 04071, м. Київ, а/с-22), як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 09.02.2024. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробілд" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982) арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича (свідоцтво №1839 від 08.02.2018, 04071, м. Київ, а/с-22).
23.03.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання б/н від 23.03.2023, в якому просило суд зобов'язати ліквідатора ТОВ "Пробілд" (код ЄДРПОУ 40384982) надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 відхилено клопотання б/н від 23.03.2023 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Відхиляючи вказане клопотання господарський суд посилався на ст.ст. 41, 78, 81 Податкового кодексу України, якими встановлено порядок та строки проведення перевірок платника податків, яких не було дотримано податковим органом.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 про зобов'язання надати документи для проведення перевірки, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно Наказу ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 20.02.2023 № 799-п контролюючим органом було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пробілд" з 21.02.2023 тривалістю 5 робочих днів щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2016 по теперішній час та за період з 01.01.2017 по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
За результатами виїзду за адресою боржника було складено Акт № 516/04-36-07-08/40384982 від 21.02.2023, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Дніпропетровській області 21.02.2023 було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ "Пробілд" з метою проведення документальної позапланової перевірки. За результатами виходу на податкову адресу ТОВ "Пробілд" було встановлено відсутність посадових осіб підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 25. Зазначені факти унеможливлюють вручення наказу ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від від 20.02.2023 № 799-п та проведення перевірки.
Згідно наказу ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 20.02.2023 № 799-п документальна позапланова виїзна перевірка мала бути проведена з 21.02.2023 тривалістю 5 робочих днів.
Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб'єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення передбачених кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки.
При цьому колегія звертає увагу, що як вже було зазначено право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Проте, з тексту Акту № 516/04-36-07-08/40384982 від 21.02.2023 вбачається, що представники ГУ ДПС у Дніпропетровській області з'явилися 21.02.2023 за адресою ТОВ "Пробілд" з метою вручення наказу на перевірку від 20.02.2023 № 799-п, пред'явлення направлення на перевірку та проведення перевірки.
Матеріали справи також не містять, а апелянтом не надано доказів пред'явлення або надіслання боржнику наказу Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2023 № 799-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Пробілд".
Отже, податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо завчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, що підтверджується матеріалами справи.
До поданого до суду клопотання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області додано копію листа від 21.02.2023, який 07.03.2023 був направлений на адресу ліквідатора банкрута арбітражному керуючому І. Гаращенко, в яких податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки.
Проте, згідно з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже суд може зобов'язати надати саме докази вчинення певних дій, а не зобов'язувати осіб вчиняти дії.
Таким чином, дослідивши докази, надані податковим органом на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, в контексті ст. 74 ГПК України, колегія суддів встановила, що приписи законодавства не передбачають можливості зобов'язання судом розпорядника майна та посадових осіб надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства боржника.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання податкової інспекції.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не містять жодних посилань на норми матеріального чи процесуального права, які судом першої інстанції було порушено, та які встановлено в ст. 277 Господарського процесуального кодексу України як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому апелянт не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.
При цьому, у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені заходи впливу, зокрема адміністративна відповідальність.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у даній справі відсутні.
В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 236, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023р. у справі № 904/4027/22 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повна постанова складена та підписана 13.07.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз