про повернення апеляційної скарги
29 червня 2023 року м. Харків Справа №913/62/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області (вх.№1086Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 11.05.2023 року у справі №913/62/23,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», м.Одеса,
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 378832,66 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Луганській області про стягнення заборгованості за договором підряду №20-2020 від 18.08.2020 року в сумі 378832,66 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт з виконання поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Р-66 Контрольно-пропускний пункт «Демино-Олександрівка-Сватово - Лисичанськ-Луганськ», на ділянці км 158+850-км 194+500 у Луганській області.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.05.2023 року у справі №913/62/23 (повний текст складено та підписано 11.05.2023 року, суддя Голенко І.) позов задоволено.
Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області (вул. Гагаріна, буд. 70, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 25903424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» (вул. Генуезька, буд. 1-А, м. Одеса 65009, фактична адреса - вул. Прохоровська, буд. 39, м. Одеса, 65005; ідентифікаційний код 33658865) заборгованість у сумі 378832,66 грн., судовий збір у сумі 5682,49 грн.
Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 11.05.2023 року. Судові витрати апелянт просить суд покласти на позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 11.05.2023 року у справі №913/62/23 залишено без руху з посиланням на те, що апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено апелянту, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше десятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Повідомлено скаржнику про можливість надання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи або через особистий кабінет в системі «Електронний суд». Крім того, роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що наслідки не усунення недоліків, визначених ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174 та 260 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана ухвала суду була надіслана апелянту засобами електронного зв'язку до кабінету в підсистемі «Електронний суд» і доставлена 08.06.2023 року.
Так, 19.06.2023 року від апелянта засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх.№7052), в якій просить відстрочити йому сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 11.05.2023 року у справі №913/62/23 до ухвалення рішення у справі.
Як вказує скаржник, він є державною, неприбутковою організацією, отримувачем бюджетних коштів, які спрямовуються на утримання, розвиток, будівництво та реконструкцію мережі автомобільних доріг у Луганській області. Кошти на утримання Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області надходять після підписання актів приймання виконаних робіт з поточного середнього, капітального ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Однак, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України та проведенням активних бойових дій та подальшої тимчасової окупації території Луганської області, було призупинено роботи з поточного середнього, капітального ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, у зв'язку з чим Служба (як замовник робіт) не отримує грошові кошти на своє утримання.
Апелянт вказує, що на розрахункових рахунках на сьогоднішній день недостатньо грошових коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду у Луганській області від 11.05.2023 року по справі №913/62/23 і Служба з відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області звернулася до Державного агентства з відновлення та розвитку інфраструктури України з листом вих.№1-316/1 від 16.06.2023 року щодо вирішення питання виділення грошових коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі. Також скаржник при розгляді клопотання просить врахувати той факт, що відсутність можливості оскарження в апеляційній інстанції рішення суду призведе безпосередньо до порушення прав та інтересів не лише Служби як відповідача по справі, а й інтересів Держави.
Колегія суддів відзначає, що клопотання про відстроченні сплати судового збору апелянтом подано повторно.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За змістом положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (п. 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати, звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 статті 6 та ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначений ч.1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких допускається звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону (ухвали Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №922/624/20, від 28.12.2020 року у справі №922/4277/19).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт не надав доказів, які б свідчили про можливість сплати ним судовий збір за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено відстрочення сплати судового збору юридичним особам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18, ухвали Верховного Суду від 29.12.2020 року у справі №922/3488/19, від 27.11.2020 року у справі №911/3661/16, від 28.12.2020 року у справі №910/6889/13); в ухвалах від 24.12.2020 року у справі №920/746/17, від 24.12.2020 року у справі №920/744/17.
Оцінивши доводи, наведені апелянтом в обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Як вже зазначалось, ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху була направлена апелянту засобами електронного зв'язку до кабінету в підсистемі «Електронний суд», доставлена та отримана останнім 08.06.2023 року.
Таким чином, встановлений суд строк для подання заяви про усунення недоліків з доказами повинна надійти до суду до 28.06.2023 року включно (з урахуванням поштового перебігу).
Проте, станом на момент винесення даної ухвали апелянтом не усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги у строк встановлений судом. Від апелянта заяви про усунення недоліків з відповідними доказами до Східного апеляційного господарського суду не надійшло. Вказане є підставою для повернення апеляційної скарги її заявнику.
Відповідно до пункту 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 4, 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
За приписами ч.ч. 6, 7, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів, звертає увагу апелянта на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Повернути апеляційну скаргу Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток заявнику: матеріали апеляційної скарги на 37 арк.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук