ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 липня 2023 року Справа № 918/180/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
скаржника ТОВ "Преміум Лігал Колекш" - Дорошенко Т.А.
арбітражний керуючий Мельник І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекш" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 (суддя Пашкевич І.О.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність - задоволено.
Визнані грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп. - друга черга задоволення.
Включені до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 5 368 грн 00 коп.
Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" забезпеченим кредитором ОСОБА_1 на загальну суму 3 422 951 грн 88 коп. (з яких - непогашений кредит 1 984 830 грн 98 коп., несплачені відсотки 1 190 037 грн 69 коп.; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 47 058 грн 30 коп., несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 201 024 грн 91 коп.) - предмет забезпечення - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язано керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 24.05.2023.
Призначене засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 04.07.2023.
Вказана ухвала мотивована тим, що грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника підтверджені розпискою, а тому підлягають задоволенню грошові вимоги до боржника у справі №918/180/23 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп. - друга черга задоволення.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. В іншій частині ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 залишити без змін.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що у Кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" є сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог, що могли бути заявлені для створення штучної заборгованості за фіктивною борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи. Зокрема, це може стосуватися питань щодо переходу до процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також це прямо впливає на зменшення виплат іншому кредитору у процедурі реструктуризації боргів боржника, тобто впливає на обсяг задоволення вимог кредитора. Судом першої інстанції, не було вчинено вищевказаних дій, для встановлення всіх обставин справи, та не виникло сумнівів, що боргова розписка може бути недостатнім та достовірним доказом справі.
Листом суду апеляційної інстанції від 01.06.2023 матеріали справи №918/180/23 витребовувалися з Господарського суду Рівненської області.
09.06.2023 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 залишено без руху. Скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду докази сплати 8052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
19.06.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" надійшла заява про усунення недоліків, до якого долучена платіжна інструкція №1918 від 14.06.2023 про сплату судового збору у розмірі 8052,00 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 поновлений строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекш" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на "11" липня 2023 р. об 10:30 год.
07.07.2023 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 - без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекш" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 до провадження в новому складі суду: головуючий суддя - Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні арбітражний керуючий заперечила доводи апеляційної скарги.
Щодо поданої ОСОБА_2 до відзиву на апеляційну скаргу заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 долучила до останнього заяву ОСОБА_3 від 03.07.2023. У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_3 підтверджує, що 25.04.2012 у її присутності ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 32 000,00 дол. США, а ОСОБА_1 на підтвердження отримання коштів від ОСОБА_2 написав розписку.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідною заявою, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020р. у справі №904/2104/19.
Як вбачається із поданої ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції заяви, остання датована 03.07.2023, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції вказаного додаткового доказу у порядку статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В прохальній частині апеляційної скарги скаржник оскаржує ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 лише в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп.
Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2023 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою від 16.03.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризацію боргів боржника - ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну.
12.04.2023 до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання її кредитором у справі №918/180/23.
Місцевим господарським судом заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність - задоволено та визнані грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп. - друга черга задоволення.
Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Суд звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 20.05.2021 у справі №922/3369/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 20.09.2022 від №911/2796/21).
Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у своїй заяві вказує, що 25.04.2012 нею особисто було передано в борг ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32 000 доларів США. На підтвердження отримання коштів боржник надав їй письмову розписку від 25.04.2012, у якій зобов'язувався повернути кошти не пізніше 25.04.2022 /а.с. 3, том 1 кредиторських вимог/. Однак, не зважаючи на досить тривалий час, ОСОБА_1 повернув лише 2 000 доларів США, решту грошей до теперішнього часу (станом на 12.04.2023) не повернуто. Заборгованість ОСОБА_1 складає 30 000 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на дату подання даної заяви (12.04.2023) складає 1 097 058 грн 00 коп. Заходи забезпечення виконання зобов'язань по розписці не вживалися.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить суд визнати її грошові вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп., а грошові вимоги включити до другої черги задоволення вимог кредиторів.
Зі звіту керуючого реструктуризацією боржника №02-02/20-918/180/22-22 від 28.04.2023 про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог вбачається, що арбітражний керуючий Мельник Ірина Анатоліївна визнає грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у розмірі 1 097 058 грн 00 коп., як вимоги другої черги задоволення.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Матеріали справи містять розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 у розмірі 32 000 доларів США та зобов'язався повернути надану йому суму коштів в строк не пізніше 25.04.2022, що підтверджується розпискою від 25.04.2012 за підписом ОСОБА_1 . У розписці зазначені ідентифікаційний податковий номер ОСОБА_1 та його паспортні дані.
У своїй заяві з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 вказала, що боржник повернув позичені кошти у розмірі 2 000 доларів США.
Досліджуючи розписку у даній справі, колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22, в якій зроблені наступні правові висновки:
"Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".
Як зазначалося вище, на підтвердження своїх вимог у справі №918/180/23 ОСОБА_2 долучила до заяви з грошовими вимогами до боржника розписку.
Інших доказів на підтвердження заборгованості боржника перед ОСОБА_2 не надано, зокрема, документального підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
Отже, ОСОБА_2 не надано сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності (дійсності) грошового зобов'язання, а тому слід відмовити у визнанні таких вимог ОСОБА_2 у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Водночас, ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" в апеляційній скарзі зазначає про наявність сумнівів щодо обґрунтованості кредиторських вимог ОСОБА_2 та можливим створенням штучної заборгованості за фіктивною борговою розпискою для збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів і можливості впливу на процедуру неплатоспроможності фізичної особи.
В судовому засіданні арбітражний керуючий зазначила, що ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" як забезпечений кредитора мав заявити свої заперечення щодо кредиторських вимог ОСОБА_2 у суді першої інстанції. Враховуючи, що таких заперечень в суді першої інстанції ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" не заявляло, то у суду першої інстанції не було сумнів щодо реальності (дійсності) кредиторських вимог ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17:
"61.3. Відповідно до частини 6 статті 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
61.4. При цьому, передбачені частиною 6 статті 23 Закону про банкрутство заперечення проти вимог інших кредиторів на стадії попереднього засідання господарського суду можуть ґрунтуватися на спростуванні наявності або розміру заявлених грошових вимог до боржника, з дотриманням презумпції правомірності правочину, на підставі якого (яких) такі вимоги виникли.
61.5. Як наслідок наявності такого права (на подання заперечень проти вимог інших кредиторів), кредитор боржника наділений, зокрема, правом на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень про визнання вимог інших кредиторів, на перегляд відповідних судових рішень за нововиявленими обставинами, а також на спростування презумпції правомірності правочину, укладеного боржником з іншим кредитором, з якого у боржника виникло грошове зобов'язання перед іншим кредитором, а саме правом на оскарження у межах справи про банкрутство правочинів, на підставі яких у іншого кредитора виникло право грошової вимоги до боржника.
61.6. Оцінка та заперечення права кредитора звернутися з відповідним позовом здійснюються за загальним правилом, яке визначає передумови звернення до суду за захистом порушеного права (статті 15, 16 ЦК України, статті 4, 41, 45 ГПК України), зокрема, шляхом спростування особою, що заперечує відповідне право кредитора, існування у кредитора грошового зобов'язання до боржника.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/313/21)".
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в рамках застосування приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У цій справі, процедура неплатоспроможності боржника регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), проте, викладена вище правова позиція щодо права кредитора на заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, з огляду на приписи частини 6 статті 45 КУзПБ, не втратила своєї актуальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/780/22 від 20.06.2023.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскарження ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" ухвали місцевого господарського суду щодо результатів розгляду грошових вимог ОСОБА_2 є однією з форм заперечення кредитора щодо визнання вимог інших кредиторів, право на яке передбачено частиною 6 статті 45 КУзПБ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно приписів п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судовго збору покладаються на боржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекш" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.05.2023 у справі №918/180/23 скасувати в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, визнання грошових вимог кредитор ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп. та включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 5 368 грн 00 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність та визнання грошових вимог кредитор ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 1 097 058 грн 00 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекш" (код ЄДРПОУ 43490372, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн.
4. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
6. Справу №918/180/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "13" липня 2023 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.