вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2023 р. Справа№ 911/2697/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Коноваленко Є.О.
від відповідача: Самсонюк Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023, повний текст складено та підписано 20.03.2023
у справі №911/2697/22 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю)
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції за порушення строків оплати за Договором від 10.12.2021 №121/52,
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 7 358 602,20 грн - суми основного боргу, 910 145,62 грн - пені, 113 150,34 грн - 3% річних та 599 623,23 грн - збитків від інфляції за порушення строків оплати за Договором від 10.12.2021 №121/52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено поставку продукції за договором за заявками відповідача в передбачений договором строк та кількості. Водночас, відповідачем, після прийняття продукції, без будь-яких зауважень сплачено лише частину грошових коштів за поставлену продукцію.
Заперечення відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що з початку військової агресії проти України та внаслідок ракетних обстрілів ПАТ «Центренерго» зазнало значних руйнувань, внаслідок чого грошові кошти вимушено довелось спрямовувати на відновлення інфраструктури для можливості продовження функціонування та вироблення електричної енергії в умовах її дефіциту в енергосистемі України.
Зазначені обставини вплинули на виникнення простроченої заборгованості перед позивачем. Тож відповідач запевняє, що порушення зобов'язання з його боку сталось внаслідок непереборної сили збройної агресії, внаслідок чого просить суд зменшити на 99% розмір неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач посилався на те, що , що до складу ПАТ "Центренерго" входить три теплові електростанції: Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС, Вуглегірська ТЕС. Теплові електростанції знаходиться в районі проведення воєнних (бойових) дій чи поблизу лінії зіткнення, вони зазнавали ракетних обстрілів та внаслідок завданих пошкоджень відбувалися зупинення їх роботи. Відповідач посилається на те, що збиток відповідача є значним, що пов'язується з підвищенням собівартості електричної енергії, а також недоотримання внаслідок збройної агресії доходу у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/2697/22 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» 7358602,20 грн основного боргу, 113150,34 грн трьох відсотків річних, 599623,23 грн інфляційних, 297903,90 грн пені, 134722,83 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що у покупця за договором № 121/52 від 10.12.2021 виник обов'язок з приводу оплати прийнятого за умовами цього договору товару, який відповідач не виконав. Розмір основного боргу підтверджений належними та допустимими доказами та становить 7 358 602,20 грн.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що у заявлений до стягнення період сума інфляційних втрат є більшою ніж заявлена у позові, у той же час, з огляду на неможливість виходу за межі заявлених позовних вимог, розмір заявлених інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо стягнення пені, суд першої інстанції частково прийняв доводи та докази відповідача щодо прохання зменшити розмір штрафних санкцій, та зменшив їх на 60 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, надав їм неналежну правову оцінку. Рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме, апелянт посилається на те, що:
- позивач нарахував пеню поза межами строку дії договору, а тому нарахування та стягнення пені на підставі п. 9.6 договору, який вже не діяв з 01.06.2022, було неправомірним;
- суд першої інстанції безпідставно стягнув інфляційні втрати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, за посиланням відповідача, враховуючи поняття індексу інфляції (індекс споживчих цін), що визначено у ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції стосується рівня цін товарів та послуг для невиробничого споживання населенням. Таким чином, апелянт вважає, що ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції не може застосовуватись до боржників юридичних осіб, які купують товари та послуги для невиробничого споживання населенням.
Доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу від 29.05.2023 зазначив, що рішення прийнято судом першої інстанції із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржене рішення без змін. Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2697/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/2697/22. Копію ухвали надіслано до суду першої інстанції.
27.04.2023 матеріали справи №911/2697/22 щодо оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/2697/22. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 05.06.2023. Закінчено проведення підготовчих дій. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 29.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 29.05.2023. Явка учасників справи не визнана обов'язковою.
У судовому засіданні 05.06.2023 було оголошено перерву до 03.07.2023, та апеляційну скаргу розглянуто по суті.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/52 від 10.12.2021, відповідач виступає як покупець, а позивач виступає як постачальник у цих договірних відносинах.
Відповідно до розділу 1 договору на постачальника покладено обов'язок поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору (пункт 1.1), а на покупця обов'язок прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (пункт 1.2).
Розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком до Договору, йдеться у пункті 2.5 договору.
Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.
Додатком № 1 до договору визначено найменування, асортимент, кількість та ціна товару. Пунктом 3 додатку № 1 узгоджено умови розрахунків: протягом 120 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до пункту 3 додатку № 1 до договору поставки відповідач повинен був сплатити кошти відповідачу щодо поставленої 31.01.2022 продукції до 31.05.2022, та до 22.06.2022 щодо продукції, поставленої 22.02.2022.
У зв'язку з неналежним виконанням зі сторони відповідача свого грошового зобов'язання, позивач на виконання умов розділу 11 договору (вирішення спорів), направив відповідачу претензію від 31.10.2022 вих. №367/10 щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, а також інфляційних витрат (копія додана до позовної заяви). Однак, відповідач залишив надіслану претензію без задоволення, не надавши жодної відповіді на неї, тим самим проігнорувавши вимогу позивача сплатити наявну заборгованість.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті рішення
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що у покупця за договором № 121/52 від 10.12.2021 виник обов'язок з приводу оплати прийнятого за умовами цього договору товару. Відповідно до пункту 2.5 договору та пункту 3 додатку № 1 до договору, відповідач повинен був оплатити поставлену продукцію до 31.05.2022 (в частині щодо актів приймання передачі від 31.01.2022 № 1 та № 2) та до 22.06.2022 (в частині щодо актів приймання передачі від 22.02.2022 № 3 та № 4).
Розмір основного боргу становить 7 358 602,20 грн., що підтверджено сукупністю належних та допустимих доказів. Доказів погашення основного боргу відповідачем не подано.
Щодо стягнення 3-х % річних та інфляційних втрат
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Розрахунок позивача щодо нарахованих трьох відсотків річних є арифметично правильним.
Суд першої інстанції також правильно зазначив, що у заявлений до стягнення період сума інфляційних втрат є більшою ніж заявлена у позові, у той же час, з огляду на неможливість виходу за межі заявлених позовних вимог, розмір заявлених інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо стягнення неустойки
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 9.6 договору поставки сторони узгодили розмір пені, що може покладатися на покупця у випадку несвоєчасної оплати продукції одна облікова ставка НБУ від ціни неоплаченої продукції.
Судова колегія погоджується з розрахунком розміру пені, зробленого судом першої інстанції.
Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені.
Обставини збройної агресії значно вплинули на потужності виробництва електричної енергії, призвели до збитків та є такими, що можуть реально слугувати підставами для задоволення такого клопотання.
Відповідно до положень статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов'язаних з простроченням оплати.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою про сплату боргу, щодо поставок здійснених саме напередодні повномасштабного вторгнення на територію України, яке дійсно призвело до ускладнення фінансового становища відповідача, задля запобігання покладення на відповідача надмірного грошового тягаря, беручи до уваги відсутність підстав стверджувати, що прострочення призвело до збитків позивача.
Враховуючи викладене суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 60 %.
Також судом першої інстанції правильно здійснено розподіл судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 134722,83 грн. Судові витрати позивача за вимогами, які правомірно були заявлені позивачем. Тож судовий збір відшкодовується відповідачем в співвідношенні до задоволених вимог, не враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій застосованих судом.
Обґрунтовуючи апеляційну відповідач посилається на те, що позивач нарахував пеню поза межами строку дії договору, а тому нарахування та стягнення пені на підставі п. 9.6 договору, який вже не діяв з 01.06.2022, було неправомірним.
Колегія вважає ці доводи помилковими.
Закінчення строку дії договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 631 ЦК України , строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.{Частина друга статті 631 в редакції Закону № 2518-IX від 15.08.2022 }. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Судова колегія наголошує, що зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незалежно від строку дії договору.
Пунктом 13.2 укладеного між сторонами договору, припинення дії договору внаслідок розірвання або закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Також, колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта стосовно того, що ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, не може застосовуватись до боржників юридичних осіб, які купують товари та послуги для невиробничого споживання населенням.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Верховний суд неодноразово наголошував, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув інфляційні втрати, пов'язані з невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», на який послався відповідач в апеляційній скарзі, не регулює правові відносини, що виникли між сторонами щодо стягнення інфляційних втрат. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/2697/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 12.07.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова