Постанова від 22.06.2023 по справі 910/6668/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. Справа№ 910/6668/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 (повний текст рішення складено 14.02.2023)

у справі №910/6668/22 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт»

до Приватного акціонерного товариства «Троянівське»

про стягнення 1 266 452,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (далі - позивач, ТОВ «Агро Експерт») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Троянівське» (далі - відповідач, ПрАТ «Троянівське») про стягнення 1 266 452,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 12.02.2021 № АЕ-778-1202/21 (далі - Договір), що призвело до звернення позивача до Господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 266 452,59 грн, з яких: 856 060,02 грн - основна заборгованість, 152 191,05 грн - пеня, 85 606,00 грн - штраф, 17 519,91 грн - 3 % річних та 155 075,61 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що частина господарських відносин між сторонами здійснювалася без документального оформлення; нарахування штрафних санкцій необґрунтоване, враховуючи військову агресію; положення пункту 7.7 Договору поставки від 12.02.2021 № АЕ-778-1202/21 стосуються виключно інтересів позивача; спричинення відповідачу значних збитків внаслідок рейдерського захоплення врожаю.

Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99 %. Клопотання мотивоване тим, що стягнення штрафних санкцій на користь позивача призведе до необґрунтованого збагачення останнього.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» основну заборгованість в сумі 856 060 грн 02 коп., пеню в сумі 82 064 грн 49 коп., штраф в сумі 85 606 грн 00 коп., 3 % річних в сумі 17 519 грн 91 коп., інфляційні втрати в сумі 155 075 грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 17 944 грн 89 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем зобов'язань за Договором, що є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення пені та штрафу, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України.

Одночасно, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які надали б можливість суду зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 %.

Судом першої інстанції відхилено заперечення відповідача, з урахуванням наступного:

- заявлена до стягнення сума основної заборгованості за Договором підтверджена первинними документами;

- саме посилання відповідача на введення воєнного стану в країні без подання до суду доказів неможливості виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором, не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання за таким Договором;

- підписуючи Договір відповідач був обізнаний з положеннями пункту 7.7 Договору;

- спричинення відповідачу збитків не є предметом спору у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені їх доводи

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Троянівське» 03.03.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6668/22 частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 82 064,49 грн, штрафу в сумі 85 606,00 грн, 3 % річних в сумі 17 519,91 грн та інфляційних витрат в сумі 155 075,61 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано доводи відповідача про те, що:

-порушення господарського зобов'язання сталося на з його вини, а внаслідок збройної агресії російської федерації та через знищення врожаю, дохід від продажу якого повинен був погасити заборгованість перед позивачем;

- військова агресія російської федерації - загальновідомий факт, який не потребує доказування і є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій;

- стягнення штрафних санкцій є надмірним тягарем для відповідача, враховуючи втрату врожаю та ведений воєнний стан в країні.

Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Позивач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6668/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6668/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6668/22.

20.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6668/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6668/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

31.03.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Троянівське» про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Питання пов'язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.04.2023 у справі № 910/6668/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, розгляд справи призначено на 16.05.2023.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 08.05.2023 по 26.05.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.05.2023 у справі № 910/6668/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 22.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.06.2023 з'явився представник Приватного акціонерного товариства «Троянівське».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» у судове засідання 22.06.2023 не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник позивача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника ТОВ «Агро Експерт».

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2023 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6668/22 в частині стягнення пені в сумі 82 064,49 грн, штрафу в сумі 85 606,00 грн, 3 % річних в сумі 17 519,91 грн, інфляційних витрат в сумі 155 075,61 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 12.02.2021 № АЕ-778-1202/21 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідачу товар, відповідач зобов'язується приймати та сплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатків до нього (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначених цим розділом Договору, та можуть передбачати як повну або часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок позивача до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок позивача після фактичного відвантаження товару, що зазначається у додатках-специфікаціях.

Положеннями розділу 7 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме, зокрема:

- при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки платежів (п. 7.2 Договору);

- у разі порушення строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями понад 30 днів, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого та несплаченого товару (п. 7.3 Договору).

Додатковою угодою від 31.03.2021 № 1 до Договору сторони доповнили Договір, зокрема, пунктом 6.4.6 наступного змісту: за домовленістю сторін, відповідач має право повернути товар позивачу в термін дії основного договору в разі невикористання товару за призначенням. Товар має бути повернутий у непошкодженій упаковці. Факт повернення товару позивачу підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних накладних про повернення товару.

Додатками-специфікаціями до Договору сторони визначили, зокрема, умови оплати товару, а саме:

- від 04.03.2021 № 2 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 23.06.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 07.04.2021 № 3 (100 % сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 11.05.2021 № 4 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 17.05.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 12.05.2021 № 5 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 17.05.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 13.05.2021 № 6 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 18.05.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 01.06.2021 № 7 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 07.06.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021);

- від 07.06.2021 № 8 (10 % від вартості товару сплачується відповідачем до 23.06.2021; 90 % від вартості товару сплачується відповідачем до 20.11.2021).

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар за Договором на загальну суму 1 238 897,21 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 18.03.2021 № 610 на суму 121 057,54 грн;

- від 29.03.2021 № 861 на суму 45 905,41 грн;

- від 30.03.2021 № 907 на суму 179 472,00 грн;

- від 21.05.2021 № 4497 на суму 534 826,56 грн;

- від 28.04.2021 № 3143 на суму 167 613,60 грн;

- від 11.05.2021 № 3675 на суму 10 792,80 грн;

- від 21.05.2021 № 4502 на суму 23 755,20 грн;

- від 14.05.2021 № 3945 на суму 75 116,88 грн;

- від 04.06.2021 № 5333 на суму 49 904,10 грн;

- від 08.06.2021 № 5473 на суму 7 333,92 грн;

- від 22.06.2021 № 6242 на суму 23 119,20 грн.

Відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 300 529,74 грн, що підтверджується зворотними накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 31.03.2021 № 81 на суму 179 472,00 грн. та 02.06.2021 № 181 на суму 121 057,74 грн.

Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, оскільки здійснив лише часткову оплату постановленого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, у розмірі 856 060,02 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме - майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором у сумі 856 060,02 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 856 060,02 грн, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Вказані висновки суду першої інстанції сторонами на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у даній справі не оспорюються.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами п. 7.2 Договору передбачено, що при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки платежів.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Разом з тим, позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при здійсненні розрахунку суми відповідного грошового зобов'язання (пені), а тому судом першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 82 064,49 грн.

Пунктом 7.3 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями понад 30 днів, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого та несплаченого товару

Перевіривши розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення штрафу у сумі 85 606 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а тому позивачем правомірно нараховано стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 17 519,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 155 075,61 грн.

Доводи апелянта про те, що порушення господарського зобов'язання за Договором сталося не з його вини, а у зв'язку з військовою агресією російської федерації та ведення воєнного стану в країні, а також через знищення врожаю, дохід від продажу якого мав погасити борг перед позивачем, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів неможливості виконання грошового зобов'язання за Договором внаслідок настання вказаних вище обставин (подій).

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, поданого до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки військова агресія російської федерації та введення у зв'язку з цим воєнного стану в країні, само по собі, без надання відповідних доказів, не обґрунтовує прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума штрафних санкцій не перевищує суму боргу відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, саме у даній справі, для зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), оскільки відповідачем не надано належного обґрунтування наявності виняткових обстави для зменшення розміру пені та штрафу і відповідних доказів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Троянівське» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 - залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/6668/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/6668/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством «Троянівське».

4. Матеріали справи №910/6668/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.07.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала

Попередній документ
112170353
Наступний документ
112170355
Інформація про рішення:
№ рішення: 112170354
№ справи: 910/6668/22
Дата рішення: 22.06.2023
Дата публікації: 14.07.2023
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (20.03.2023)
Дата надходження: 28.07.2022
Предмет позову: про стягнення 1 266 452,59 грн.
Розклад засідань:
05.09.2022 10:30 Господарський суд міста Києва
07.11.2022 12:30 Господарський суд міста Києва
28.11.2022 12:30 Господарський суд міста Києва
12.12.2022 11:45 Господарський суд міста Києва
16.01.2023 14:00 Господарський суд міста Києва
06.02.2023 11:15 Господарський суд міста Києва
16.05.2023 16:30 Північний апеляційний господарський суд
22.06.2023 16:00 Північний апеляційний господарський суд