79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2023 р. Справа №907/509/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Марка Р.І.,
Суддів: Матущака О.І.,
Скрипчук О.С.,
Секретар судового засідання: Чудяк Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” вих.№22/11/2022-5 від 22.11.2022 (вх. № 01-05/2919/22 від 28.11.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2022 (повний текст рішення складено 07.11.2022)
у справі № 907/509/22 (суддя Лучко Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут”, м. Ужгород
про стягнення 208 372 690,94 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Прокоф'єва Л.С.;
від відповідача: не з'явився;
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2022 у справі №907/509/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” відмовлено.
Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що в спірних правовідносинах позивачем допущено прострочення кредитора в зобов'язанні, а саме: ТОВ «Йе Енергія» не вчинено дій, що встановлені Договором (п.п. 3.1., 3.2.(передача газу повинна була здійснюватися шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень)), пунктом 11 глави 7 Розділу ІІІ, главою 2 Розділу XIV Кодексу ГТС без вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку та, як наслідок, порушено власне зобов'язання з передачі Мінімального договірного обсягу природного газу Покупцю у зв'язку з достроковим припиненням дії договору, що встановлене в абз. 5 п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору, а відтак, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати штрафу за невиконання умов Договору (абз. 5 п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору), які самим же позивачем також порушені.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 28.11.2022. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що 30.09.2021 відповідач надіслав позивачу лист в якому повідомив про відсутність потреби в подальшому приймати від позивача обсяги газу, визначені договором, а тому він вважає достатньою підставою, що відповідач не виконає свого обов'язку з прийняття Мінімального договірного обсягу природного газу і тому позивач мав право зупинити виконання свого обов'язку з передачі обсягів природного газу або відмовитись від цього обов'язку.
Також, апелянт вказує, що факт повідомлення відповідачем про відсутність намірів приймати природний газ від позивача після 30 вересня 2021 року є достатньою підставою вважати, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від прийняття Мінімального договірного обсягу природного газу за Договором. У зв'язку із цією односторонньою відмовою він повинен сплатити штраф.
19.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” надійшов відзив вих. №887-Ск-5113-1222 від 14.12.2022 (вх. №01-04/7267/22) на апеляційну скаргу, в якому відповідач, не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх незаконними та необґрунтованими виходячи з того, що у випадку розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а одним із зобов'язань відповідача за Договором є сплата штрафу, то в результаті укладення додаткової угоди про розірвання Договору дане зобов'язання також було припинено разом з іншими зобов'язаннями відповідача та позивача. З огляду на розірвання Договору та припинення зобов'язань сторін за ним відповідач не має обов'язку сплачувати штраф, визначений в позовній заяві позивача та, враховуючи умови Договору та Цивільного кодексу України, вимога позивача про сплату відповідачем суми штрафу є незаконною та безпідставною.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 16.01.2023.
16.01.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю електроенергії в приміщенні Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 16.01.2023 розгляд даної справи призначено на 06.02.2023.
06.02.2023 засідання не відбулось у зв'язку із відпусткою головуючого судді Марка Р.І. з 06.02.2023 по 07.02.2023.
Ухвалою суду від 08.02.2023 розгляд справи призначено на 06.03.2023.
Ухвалою від 06.03.2023 розгляд справи відкладено на 27.03.2023.
27.03.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою не працездатністю головуючого судді Марка Р.І. з 22.03.2023 по 31.03.2023
Ухвалою суду від 03.04.2023 розгляд даної справи призначено на 15.05.2023.
15.05.2023 в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 22.05.2023.
Ухвалою суду від 22.05.2023 відкладено розгляд справи на 19.06.2023.
Ухвалою суду від 05.06.2023 розгляд справи призначено на 03.07.2023.
Ухвалою суду від 30.06.2023 розгляд справи призначено на 10.07.2023.
У судовому засіданні 10.07.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у ній.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закапатгаз збут», як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу природного газу за №ЗК3-Н-02-2019-270/5 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору Продавець передає покупцеві з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року (включно) природний газ обсягом до 286,110 тис.куб.м. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим Договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
Положеннями Розділу 3 Договору сторонами визначено порядок та умови передачі природного газу.
Зокрема, відповідно до п. 3.1. Договору Продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупия у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу.
Положеннями п. 3.2. Договору визначено, що передача газу за цим Договором здійснюється шляхом надання Оператору ГТС Сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені Покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього Договору.
У разі відхилення Оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від Продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні Покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пунктг 2.1 цього Договору), Продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.3. Договору обсяги газу, зазначені Продавцем в торговому сповіщенні згідно пункту 2.1. та 3.2. цього Договору, можуть відрізнятися від обсягів газу, фактично відібраних покупцем за цим Договором і визначених ним в акті приймання-передачі природного газу. При цьому, підписання Сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про повне виконання Продавцем своїх зобов'язань в частині передачі газу за цим Договором.
Ціна за 1000 м.куб. газу становить 6235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 м.куб. газу разом з податком на додану вартість 7482,61 грн (п. 5.1. Договору).
За умовами п. 6.1. Договору Оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 3 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
За положеннями п. 11.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019 року і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом першої інстанції також встановлено, що сторонами Договору укладено до Договору ряд додаткових угод, якими вносилися зміни шляхом доповнення або викладення в новій редакцій пунктів Договору, якими врегульовано кількість (обсяг) природного газу, що передається Продавцем Покупцеві (п. 2.1. Договору), ціни природного газу у відповідний календарний місяць (п. 5.1. Договору) та строк дії Договору (п. 11.1. Договору), зокрема:
- у додатковій угоді №1 від 19.04.2019 року сторонами погоджено обсяг постачання та ціну природного газу з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.06.2019 року;
- у додатковій угоді №2 від 12.06.2019 року - змінено ціну газу, поставленого у червні 2019 року;
- у додатковій угоді №3 від 21.06.2019 року погоджено обсяг постачання газу по 31.07.2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.08.2019 року;
- у додатковій угоді №4 від 12.07.2019 року погоджено обсяг поставленого у серпні 2019 року газу та ціну газу, поставленого у липні 2019 року;
- у додатковій угоді №5 від 15.08.2019 року погоджено обсяг поставленого у вересні 2019 року газу та ціну природного газу у серпні 2019 року;
- у додатковій угоді № 6 від 18.09.2019 року передбачено обсяг постачання газу у жовтні 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у вересні 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.10.2019 року;
- у додатковій угоді № 7 від 15.10.2019 року погоджено обсяг постачання газу у листопаді 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у жовтні 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.11.2019 року;
- у додатковій угоді № 8 від 18.11.2019 року передбачено обсяг постачання газу у грудні 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у листопаді 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.12.2019 року;
- у додатковій угоді №9 від 29.11.2019 року викладено п. 2.1. розділу 2 «Кількість та фізичко-хімічні показники природного газу» та п. 5.1. розділу 5 «Ціна природного газу» в нових редакціях щодо обсягів та ціни природного газу, переданого Продавцем Покупцю з квітня по грудень 2019 року включно;
- у додатковій угоді № 10 від 11.12.2019 року передбачено обсяг постачання газу у січні 2020 року, визначено ціну за газ, поставлений у грудні 2019 року та січні 2020 року, а також продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.01.2020 року;
- у додатковій угоді № 11 від 07.02.2020 року передбачено обсяг постачання газу та його базову ціну в лютому 2020 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 29.02.2020 року;
- у додатковій угоді №13 від 25.02.2020 року погоджено обсяг поставленого у березні 2020 року природного газу, визначено остаточну ціну за газ за лютий 2020 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.03.2020 року;
- у додатковій угоді №15 від 06.03.2020 року сторонами визначено базову ціну природного газу за березень 2020 року;
- у додатковій угоді №16 від 24.03.2020 року погоджено обсяг переданого у квітні 2020 року природного газу, визначено остаточну ціну за газ за березень 2020 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.04.2020 року;
- у додатковій угоді №17 від 01.04.2020 року продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.12.2021 року.
- у додатковій угоді №18 від 22.04.2020 року погоджено обсяг поставленого газу у травні 2020 року та визначено остаточну ціну за газ в квітні 2020 року;
- у додатковій угоді №19 від 22.05.2020 року погоджено обсяг поставленого газу у червні 2020 року та визначено остаточну ціну за газ в травні 2020 року;
- у додатковій угоді №20 від 03.07.2020 року погоджено обсяг поставленого газу у липні 2020 року та визначено базову ціну газу в липні 2020 року;
- у додатковій угоді №21 від 24.07.2020 року погоджено обсяг поставленого газу у серпні 2020 року та визначено остаточну ціну за газ в липні 2020 року;
- у додатковій угоді №22 від 31.07.2020 року сторонами визначено остаточну ціну за газ в серпні 2020 року;
- у додатковій угоді №23 від 26.08.2020 року погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у вересні 2020 року;
- у додатковій угоді №24 від 25.09.2020 року погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у жовтні 2020 року;
- у додатковій угоді №26 від 26.10.2020 року погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у листопаді 2020 року;
- у додатковій угоді №27 від 25.11.2020 року погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у грудні 2020 року;
- у додатковій угоді №29 від 28.12.2020 року погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у січні 2021 року;
- у додатковій угоді №30 від 29.01.2021 року сторонами визначено порядок визначення остаточної ціни переданого Покупцю в лютому 2021 року природного газу в залежності від фактично переданих обсягів;
- у додатковій угоді №31 від 23.02.2021 року сторонами визначено порядок визначення остаточної ціни переданого Покупцю в березні 2021 року природного газу в залежності від фактично переданих обсягів;
- у додатковій угоді №32 від 26.03.2021 року сторонами визначено порядок визначення остаточної ціни переданого Покупцю в квітні 2021 року природного газу в залежності від фактично переданих обсягів;
- у додатковій угоді №34 від 25.05.2021 погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у червні 2020 року;
- у додатковій угоді №35 від 23.06.2021 погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у липні 2020 року;
- у додатковій угоді №36 від 23.07.2021 погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у серпні 2020 року;
- у додатковій угоді №37 від 28.08.2021 погоджено обсяг поставленого газу та його остаточну ціну у вересні 2020 року.
Також, судом встановлено, що Додатковою угодою №12 від 24.02.2020 року сторонами врегульовано здійснення електронного документообігу між Продавцем та Покупцем, а відповідно до Додаткової угоди №14 від 03.03.2020 року змінено назву Продавця за Договором з ТОВ «РГК Трейдінг» на ТОВ «ЄГАЗ», Додаткової угоди №25 від 02.10.2020 року назву продавця з ТОВ «ЄГАЗ» змінено на ТОВ «ЙЕ Енергія». Крім цього, Додатковою угодою №28 від 01.12.2020 року сторонами викладено в новій редакції п. 7.2. Договору щодо відповідальності Покупця за несвоєчасне виконання зобов'язань за п. 6.1. Договору.
23 квітня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду №33, якою доповнено п. 2.1. договору наступним:
«Сторони дійшли згоди, що в період з 01.05.2021 року по 30.04.2022 року включно продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі не менше 316 000 000 м.куб. (Мінімальний договірний обсяг). Сторони визначили наступні планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, в наступних періодах: у травні 2021 року - 13 000 м.куб., червень-серпень 2021 року - по 7000 м.куб., вересень 2021 року - 8000 м.куб., жовтень 2021 року - 25 000 м.куб., листопад 2021 року - 38 000 м.куб., грудень 2021 року - 57 000 м.куб., січень 2022 року - 57 000 м.куб., лютий 2022 року - 43 000 м.куб., березень 2022 року - 33 000 м.куб., квітень 2022 року - 21 000 м.куб.
Покупець зобов'язується замовити, прийняти природний газ в обсязі не менше Мінімального договірного обсягу за цим Договором.
Сторони також домовились, що у разі дострокового припинення Сторонами дії даного Договору, Сторони зобов'язані у будь-якому випадку передати та/або відповідно прийняти і оплатити Мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного Договору».
Згідно з п.п. 3, 4 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору Сторонами доповнено розділ 7 пунктами 7.5., 7.6. наступного змісту:
« 7.5. У випадку не передачі Продавцем Мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п.2.1. Договору за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії Договору, Продавець зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 10% Договірної вартості не переданої частини Мінімального договірного обсягу.
У такому випадку Договірна вартість не переданої частини Мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої не переданої частини Мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до Розділу 5 Договору».
« 7.6. У випадку, якщо покупець в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше Мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини Мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.
У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до Розділу 5 договору.
У разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природного газу до 30.04.2022 року або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, визначеному в цьому пункті договору».
Крім того, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору сторонами погоджено вартість ціни природного газу в травні 2021 року, а відповідно до п. 6 даної Додаткової угоди строк дії Договору в частині продажу природного газу продовжено до 30.04.2022 року.
Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору в період з травня по вересень 2021 року включно передано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято природний газ загальним обсягом 43 865 413,45 м.куб.
Так, відповідно до Актів приймання-передачі природного газу № РГК81010313, № РГК81010314, № РГК81010315 від 31.05.2021, №РГК81012046, № РГК81012069, № РГК81012070 від 30.06.2021, № РГК81013958, № РГК81013974, № РГК81014010 від 31.07.2021, №РГК81015354, № РГК81015839 від 31.08.2021, № РГК81017709, № РГК81017710, № РГК81017711 від 30.09.2021 позивачем як Продавцем передано, а відповідачем як Покупцем приймалися наступні обсяги природного газу:
- у травні 2021 року - 13 386 737,71 м.куб., у червні 2021 року - 7 576 885,55 м.куб., у липні 2021 року - 7 112 532,24 м.куб., у серпні 2021 року - 7 413 485,41 м.куб. та у вересні 2021 року - 8 375 772,54 м.куб., а всього на загальну кількість 43 865 413,45 м.куб.
В той же час, відповідно до наданих суду позивачем реєстрів торгових сповіщень за період з травня по вересень 2021 року включно, обсяг переданого позивачем відповідачу природного газу (віднесеного Оператором ГТС на портфоліо відбору з ГТС позивача та портфоліо подачі газу до ГТС відповідача) становить 46 708 000,00 м.куб. природного газу, зокрема: в травні 2021 року - 14 390 000,00 м.куб., в червні 2021 року - 7 988 000,00 м.куб., в липні 2021 року - 7 448 000,00 м.куб., в серпні 2021 року - 7 630 000,00 м.куб. та в вересні 2021 року - 9 252 000,00 м.куб.
Встановлено також, що відповідач звернувся до позивача з листом №88700.2-Сл-19278-1121 від 30.09.2021 року, у якому повідомив, що у зв'язку з необхідністю купівлі природного газу на більш вигідних умовах та забезпечення стабільного постачання природного газу населенню в необхідних обсягах відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу з іншим продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
У зв'язку з наведеним, відповідачем повідомлено позивача про намір достроково розірвати Договір, а відтак, надіслано для підписання та скріплення печаткою ТОВ «Йе Енергія» два примірники додаткової угоди про розірвання договору купівлі-продажу природного газу №3К3-Н-02-2019-270/5 від 19 березня 2019 року.
01 листопада 2021 року сторонами у справі укладено додаткову угоду №38 до Договору, у якій ТОВ «Йе Енергія» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» дійшли згоди з 01.11.2021 року достроково припинити дію Договору купівлі-продажу природного газу №ЗК3-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019 року.
За твердженням позивача, незважаючи на дострокове припинення сторонами дії Договору відповідачем не прийнято визначений п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 Мінімальний договірний обсяг природного газу на суму різниці 272 134 586,550 м.куб., а відтак, з урахуванням встановленої в п. 5.1.27 Договору (в редакції Додаткової угоди №33 від 23.04.2021) ціни за 1 куб. м. природного газу (7,6569720 грн) та відповідно до п. 7.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №33 від 23.04.2021), йому нараховано 208 372 690,94 грн штрафу.
Позивачем також долучено до матеріалів справи претензію №167-Сл-1583-1121 від 17.11.2021 року про сплату 208 372 690,94 грн штрафу. При цьому, доказів надіслання означеної претензії відповідачу чи її отримання ТОВ «Закарпатгаз Збут» матеріали справи не містять.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу природного газу, а відтак правовідносини у даній справі підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, що визначені Кодексом ГТС.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За положеннями статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
В силу вимог ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Неустойка має подвійний правовий статус. До настання терміну виконання зобов'язання, неустойка виступає як засіб забезпечення виконання зобов'язання і дозволяє зменшити ризик невиконання боржником своїх зобов'язань. У разі, якщо боржник не виконує своїх зобов'язань, неустойка перетворюється на відповідальність, яка передбачає компенсацію збитків, завданих кредитору внаслідок порушення зобов'язання боржником. Таким чином, неустойка є ефективним інструментом забезпечення виконання зобов'язань та засобом захисту прав кредитора в разі невиконання зобов'язань боржником.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується апеляційним судом, положеннями п.п. 7.5., 7.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №33 до Договору) встановлено відповідальність:
- Продавця у випадку не передачі Мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п.2.1. Договору за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії Договору, - у вигляді сплати на користь Покупця штрафу у розмірі 10% Договірної вартості не переданої частини Мінімального договірного обсягу;
- Покупця у випадку, якщо він в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше Мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1. договору, - у вигляді сплати на користь Продавця штрафу у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини Мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.
Апелянт стверджує, що відповідачем не прийнято визначений п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 Мінімальний договірний обсяг природного газу на суму різниці 272 134 586,550 м.куб., а відтак, з урахуванням встановленої в п. 5.1.27 Договору (в редакції Додаткової угоди №33 від 23.04.2021) ціни за 1 куб. м. природного газу (7,6569720 грн) та відповідно до п. 7.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №33 від 23.04.2021), ТОВ “Йе Енергія” нараховано 208 372 690,94 грн штрафу.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Якщо кредитор не здійснив дій, передбачених договором, актами цивільного законодавства або дій, які випливають з суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, і такі дії є необхідними для виконання боржником свого обов'язку, то кредитор може вважатися простроченим. Це означає, що боржник не буде нести відповідальність за невиконання свого зобов'язання в разі, якщо це невиконання сталося через відсутність дій кредитора, які є необхідними для виконання зобов'язання.
З огляду на викладене суд першої інстанції зазначив, щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають встановленню у цій справі, належать: які умови передачі природного газу були погоджені сторонами у Договорі та який порядок такої передачі визначений нормами чинного законодавства, чи існувала у відповідача, як Покупця, відповідно до умов Договору можливість виконати своєчасно свій обов'язок з прийняття Мінімального договірного обсягу природного газу, чи знаходилась прийняття та оплата товару Покупцем за договором в залежності від якихось певних обов'язків Продавця (позивача).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.03.2019 у справі №923/123/18.
Розділом 3 Договору сторонами погоджено порядок та умови передачі природного газу від продавця та покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу (п. 3.1. Договору).
Передача газу за цим Договором здійснюється шляхом надання Оператору ГТС Сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені Покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього Договору.
У разі відхилення Оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від Продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні Покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункт 2.1 цього Договору), Продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу (абз. 1, 2 п. 3.2. Договору).
Відповідно до абз. 3 п. 3.2. Договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 6 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС замовники послуг транспортування, які уклали договори купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці, оформлюють акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням одного примірника, який залишається в оператора газотранспортної системи) та надають їх оператору газотранспортної системи для узгодження обсягу газу, що передається сторонами.
Пунктом 11 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС визначено, що передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.
Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.
Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування природного газу може надавати торгове сповіщення на газову добу незалежно від надання номінації/реномінації на таку газову добу. Замовник послуг транспортування природного газу може надавати необмежену кількість торгових сповіщень протягом газової доби (D).
Відповідно до пункту 5 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС торгове сповіщення має містити таку інформацію:
газова доба, коли передаватиметься природний газ;
ідентифікацію відповідних портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу, між якими відбувається передача природного газу, зокрема реквізити замовників, їх ЕІС-коди;
зазначення чи є це торговим сповіщенням на відчуження чи набуття;
обсяг природного газу, що передається (набувається), виражений у куб. м та одночасно (інформативно) в одиницях енергії (кВт·год).
Пунктом 8 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування:
- як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження;
- як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття.
Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці.
У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.
Оператор ГТС також не розглядає торгові сповіщення у таких випадках:
- відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору транспортування природного газу або неналежних розрахунків за договором транспортування;
- при порушенні замовником послуг транспортування вимог щодо змісту торгових сповіщень та/або порядку їх подання, передбаченого Кодексом;
- недостатності фінансового забезпечення, визначеного згідно з положеннями глави 2 розділу VIІI цього Кодексу (пункт 7 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС).
Тобто, Договором передбачено передачу газу шляхом надання торгових сповіщень оператору газотранспортної системи. При цьому, Продавець надсилає торгове сповіщення, а Покупець отримує його та набуває природний газ, що надається протягом однієї газової доби. Оформлення загального обсягу природного газу, що переданий у певному календарному місяці, здійснюється за допомогою підписання сторонами акту приймання-передачі.
Як встановлено матеріалами справи, Додатковою угодою №33 від 23 квітня 2021 року до Договору сторони погодили продаж Продавцем Покупцю в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року природного газу в обсязі не менше 316 000 000 куб. метрів, що є Мінімальним договірним обсягом, а відповідно до абз. 5. п. 1 означеної Додаткової угоди №33 від 23 квітня 2021 року до Договору сторони також домовились, що у разі дострокового припинення Сторонами дії даного Договору, Сторони зобов'язані у будь-якому випадку передати та/або відповідно прийняти і оплатити Мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного Договору.
Тобто, якщо Договір буде достроково припинений, то Продавець (позивач) зобов'язаний передати Мінімальний договірний обсяг Покупцю (відповідачу), а Покупець з свого боку зобов'язаний прийняти і оплатити цей обсяг до дати припинення дії Договору, згідно з узгодженими сторонами умовами Договору.
01 листопада 2021 року між сторонами по справі укладено додаткову угоду №38, за умовами якої ТОВ "ЙЕ Енергія" та ТОВ "Закарпатгаз збут" дійшли згоди достроково з 01.11.2021 припинити дію Договору купівлі-продажу природного газу №ЗК3-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, суд констатує, що в спірних правовідносинах припинення дії Договору відбулося за взаємною згодою сторін, у встановленому законом порядку, а відтак, невідповідними слід вважати аргументи позивача щодо односторонньої відмови відповідача від виконання договірних зобов'язань, як і неналежними є заперечення відповідача щодо припинення усіх зобов'язань, які виникли з договору через його припинення, позаяк розірвання сторонами Договору не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, які мали місце під час дії Договору, а саме щодо прийняття Мінімального договірного обсягу.
Згідно із п. 6.1. Договору між сторонами не передбачаються попередня оплата Покупцем природного газу за Договором.
Водночас, доказів виконання як Продавцем свого обов'язку передати, так і Покупцем - прийняти і оплатити Мінімальний договірний обсяг природного газу за Договором сторонами суду не подано.
Отже, ТОВ "Йе Енергія" не виконало своїх зобов'язань згідно з Договором щодо передачі Мінімального договірного обсягу ТОВ "Закарпатгаз Збут" через надання Оператору ГТС торгового сповіщення. Докази виконання зобов'язання щодо прийняття Мінімального договірного обсягу не надані відповідачем шляхом подання аналогічного торгового сповіщення для отримання відповідних обсягів природного газу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в спірних правовідносинах позивачем допущено прострочення кредитора в зобов'язанні, а саме: ТОВ “Йе Енергія” не вчинено дій, що встановлені Договором (п.п. 3.1., 3.2.), пунктом 11 глави 7 Розділу ІІІ, главою 2 Розділу XIV Кодексу ГТС без вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку та, як наслідок, порушено власне зобов'язання з передачі Мінімального договірного обсягу природного газу Покупцю у зв'язку з достроковим припиненням дії договору, що встановлене в абз. 5 п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору, а відтак, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати штрафу за невиконання умов Договору (абз. 5 п. 1 Додаткової угоди №33 від 23.04.2021 до Договору), які самим же позивачем також порушені.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,277,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2022 у справі № 907/509/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2023.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Скрипчук О.С.
Суддя Матущак О.І.