Справа № 510/2114/21
Провадження 2/510/160/23
(заочне)
10.07.23 року Ренійський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки коли сину було два роки відповідачка покинула його. На протязі багатьох років не приймає ніякої участі у його вихованні, не цікавиться сином, його здоров'ям, успіхами у навчанні.
За таких обставин позивач вважає, що відповідачка свідомо та тривало нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо дитини, з урахуванням чого позивач звернувся з позовом про позбавлення її батьківських прав до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач та його представник адвокат Златі Д.С. до судового засідання не з'явились, представник направив до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного вирішення справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належними чином, в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не надходив.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в особі органу опіки та піклування Мантуліна Ю.А., не з'явилась до судового засідання, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом в ході судового розгляду справи були дослідженні: повторно видане свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 ; копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ,серія НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС 14.02.1997р.; довідка виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 2977 від 20.08.2021 р., відповідно до якої з ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; посвідчення дитини - інваліда ОСОБА_3 ; медичний висновок з ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова» відносно ОСОБА_3 , діагноз - практично повна атрофія зорового нерва; довідка Ренійського закладу загальної середньої освіти № 5 Ренійської міської ради № 58 від 16.08.2021 р., відповідно до якої ОСОБА_3 навчається у 4 класі ЗОШ № 5, мати участі в навчанні та вихованні дитини не приймає, жодного разу в закладі освіти не була та телефонний зв'язок не виходила; протокол опиту ОСОБА_4 за її згодою відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 20.08.2021 р.; висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; рішення виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 91 від 01.06.2022 р. про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 06.09.2016 р.). Коли сину виповнилось два роки відповідачка вирішила поїхати за кордон на заробітки та залишила сина позивачу. Після повернення, забрала дитину і перестала давати можливість йому бачиться з батьком. За допомогою для встановлення батьківства, позивач звернувся до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Ренійської райдержадміністрації. В результаті проведеної роботи центром, мати дитини погодилася на внесення змін до актового запису про народження дитини. За період проживання дитини з матір'ю, від її покарань, в дитини розвилося захворювання очей з наданням інвалідності, відповідно до медичного висновку з ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова» у ОСОБА_3 практично повна атрофія зорового нерва. Відповідачка била свого сина, в тому числі по голові, залишала наодинці закритим вдома, що відбулося й при потраплянні у пологовий будинок для народження другої дитини - малолітній ОСОБА_3 залишився один в закритому будинку. Службою у справах дітей Ренійської райдержадміністрації разом із органами поліції дитину було вилучено та передано на тимчасове влаштування до батька. В подальшому на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини та рішення Ренійського районного суду місцем проживання дитини ОСОБА_3 було визначено місце проживання його батька ОСОБА_1 . З того часу дитина мешкає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні, потребує постійного догляду та лікування. Відповідачка морально та матеріально не підтримує сина, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішньої освіти, не створює умов для отримання ним освіти. Дитина відвідує Ренійський заклад загальної середньої освіти № 5 Ренійської міської ради, навчається у 4 класі, мати участі в навчанні та вихованні дитини не приймає, жодного разу в закладі освіти не була та телефонний зв'язок не виходила.
Про факт того, що відповідачка не виконує батьківські зобов'язання свідчить також протокол опитування ОСОБА_4 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
На підставі ч. ч. 2-4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав лише з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України». Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання: не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від вихованням дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) наголошує на тому, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, що передбачено ч. 4 ст. 19 СК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку затвердженого рішенням виконкому Ренійської міської ради від 01.06.2022 № 91 орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав відповідачку по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це буде відповідати інтересам дитини. На період проживання дитини разом з матір'ю, нею, по відношенню до свого сина, здійснювались насильницькі вчинки, які були загрозою здоров'ю та життю дитини. Ці обставини були встановленні органом опіки та піклування та підтвердженні начальником КУ «ЦНСП» РМР.
В розумінні положень цивільно-процесуального законодавства України, висновок органу опіки та піклування є одним з видів та способів доказування.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку вищевказаному висновку, суд погоджується із доцільністю позбавлення батьківських прав відповідачку по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це буде відповідати інтересам дитини. Відповідачкою по відношенню до свого сина здійснювались дії насильницького характеру, які були загрозою здоров'ю та життю дитини. На даний час дитина мешкає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні, потребує постійного догляду та лікування. Відповідачка життям сина не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, не підтримує матеріально.На сьогоднішній день вихованням сина займається батько, піклуватися про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, забезпечує усім необхідним.
Відповідно до ст. 164 СК України, підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Якщо національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачці виконувати свої обов'язки по вихованню дитини, а тому її поведінка розцінюється судом як ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
На підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав мають бути задоволені.
Правова норма ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому обов'язок батьків дитини по утриманню дитини є спільним. Батьки дитини мають рівні обов'язки з надання утримання дитини, оскільки, згідно ч.1 ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 166 СК України, Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок покладений як на матір дитини так і на батька, є особистим і індивідуальним для кожного з батьків.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, оскільки відповідачкою у добровільному порядку матеріальна допомога позивачу на утримання їх сумісної дитини не надається, суд, враховуючи обставини справи, матеріальне положення сторін та інтереси малолітньої дитини, задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 53, 58, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 165 СК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.11.2021 року до досягнення повноліття сином ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін