Справа № 522/7050/23
Провадження № 2/522/2130/23
26 червня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
Головуючої - судді Косіциної В.В.
за участю секретаря судового засідання Левченко К.І.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20 618, 79 грн. основної заборгованості за кредитом та 2 301,74 грн. заборгованості за процентами,-
10 червня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Акціонерного товариства «РВС Банк», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20 618, 79 грн. основної заборгованості за кредитом та 2 301,74 грн. заборгованості за процентами; судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву - Договір № I.SC-047257-1 та було відкрито картковий рахунок. Вказує, що підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію банку щодо укладення договору (оферту) та уклала таким чином з АТ «РВС Банк» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. 12.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на споживчі потреби шляхом переказу на картковий рахунок на суму 50000,00 гривень, строком на 12 місяців та процентною ставкою у пільговому 30-денному періоді 0% річних, процентною ставкою на прострочену заборгованість в 48% річних з типом ставки - фіксована.
Зазначає, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування позичальник належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 02.06.2021 року заборгованість по кредиту складає 22920,53 грн., з яких: 20618,79 грн. - основна заборгованість за кредитом; 2301,74 грн. - заборгованість за процентами, які позивач у своєму позові просив стягнути з відповідача.
06 липня 2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
06 жовтня 2022 року на електронну суду від відповідача надійшли письмові пояснення про сплату заборгованості за кредитним договором.
28 листопада 2022 року від представника позивача АТ «РВС БАНК» Цибікова Олександра на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких останній не заперечував факт часткового погашення заборгованості відповідачем, але зазначив, що сума в розмірі 20618,79 гривень основного боргу та 2301,74 гривень заборгованості по процентам залишилась непогашеною.
26 грудня 2022 року ухвалою суду відкрито загальне провадження по цивільній справі та замінено судовий розгляд справи на підготовче провадження. Призначено підготовче судове засідання.
06 січня 2023 року представником позивача АТ «РВС Банк» Цибіковим О.О. на електронну адресу суду подано клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних онлайн сервісу відеозв'язку «EasyCon» поза межами суду, яке задоволено ухвалою суду від 10 січня 2023 року.
В судовому засіданні 20 квітня 2023 року згідно протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
18 травня 2023 року на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій також позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовну заяву на підставі доказів наявних у матеріалах справи.
6 червня 2023 року засобами електронного зв'язку від представника позивача Акціонерного товариства «РВС БАНК» надійшла заява, в якій він просить суд провести судове засідання, призначене на 13.06.2023 року на 13.00 по справі № 522/7050/22 провести в режимі відео конференції з використанням програмного забезпечення EASYCON поза межами суду.
08 червня 2023 року ухвалою суду задоволено заяву представника позивача Акціонерного товариства «РВС БАНК» та постановлено судове засідання, призначене на 13.06.2023 року на 13.00 у справі № 522/7050/22 провести в режимі відео конференції з використанням онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON поза межами суду.
22 червня 2023 року представником позивача АТ «РВС Банк» Цибіковим О.О. подано до суду заяву про долучення доказів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав поданий позов наполягаючи на його задоволенні.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, наполягаючи на тому, що заборгованність за кредитом він сплатив.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву-Договір № I.SC-047257-1 про надання банківської послуги (платіжні картки), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне обслуговування фізичних осіб (а.с. 8).
Підписавши Заяву-Договір, ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію Банку щодо укладення договору (оферту) та уклала таким чином з AT «РВС БАНК» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, зміст якого викладений у Заяві-Договорі, Публічній пропозиції AT «РВС БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Тарифах Банку, що всі розміщені на офіційному сайті Банку.
На підставі Заяви-Договору, Банк відкрив Картковий рахунок на ім'я ОСОБА_1 та 24.12.2019 р. видав платіжну картку НОМЕР_2 (картковий рахунок № НОМЕР_1 ), з активацією такої картки, про що наявна копія розписки щодо отримання платіжної картки (а.с. 13).
12 жовтня 2020 р. ОСОБА_1 у зв'язку із втратою отримав нову банківську платіжну картку № НОМЕР_2 та звернувся до АТ «РВС Банк» із заявою про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на споживчі потреби шляхом переказу на Картковий рахунок 50 000,00 грн., строком на 12 місяців. Процентна ставка у пільговому 30-денному періоді складає 0% річних, а процентна ставка на прострочену заборгованість становить 48 % річних. Тип процентної ставки - фіксована (а.с. 15-17).
Згідно з матеріалами справи, відповідачу відкрито обумовлений укладеним між сторонами договором картковий рахунок.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідач отримав обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення ліміту та користувався ним (а.с. 34-127).
У зв'язку з припиненням виконання відповідачем своїх зобов'язань за Заявою-Договором у ОСОБА_1 виникла заборгованості у сумі 22 920,53 грн., з яких: 20618,79 грн. - основна заборгованість за кредитом; 2301,74 грн. - заборгованість за процентами.
Позивачем на підтвердження вказаного надано розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 перед АТ «РВС БАНК» за договором № I.SC-047257-1-CRED від 12.10.2020 станом на 01.06.2022 року (а.с. 29-33).
Проте, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 двома платежами сплатив грошові кошти на користь позивача, шляхом переказу на картковий рахунок, а саме 49050 гривень, що підтверджується квитанцією № 5ТКН-5ТХК-2Р94-76ММ від 18.05.2022 року та 1000 гривень, що підтверджується квитанцією № 71М5-ААВХ-6ВТ7-ВТМН від 17.05.2022 року (а.с. 142,145).
Водночас, відповідач вказав, що після сплати, він отримав повідомлення на додаток «Viber» від автоматичної системи інформування клієнтів АТ «РВС банк», що залишок коштів на рахунку відповідача склав 13 гривень 25 копійок, на підтвердження чого надав скрін-шот з додатку «Viber» (а.с. 144).
Враховуючи, що на рахунку відповідача був позитивний залишок, підтверджений повідомленням АТ «РВС банк», ОСОБА_1 переконаний, що погасив усю наявну заборгованість.
При цьому, про наявність будь-яких інших заборгованостей, які слід було би сплатити на рахунок відмінний від зазначеного у договорі, банк не інформував відповідача ані засобами електронного зв'язку, ані у жодний із способів, передбачених положеннями Закону України «Про споживче кредитування». Тому, будь-які вимоги щодо сплати додаткових коштів вважає необґрунтованими, з огляду і на те, що банком не було вжито жодних заходів для врегулювання заборгованості у досудовому порядку.
З розрахунків заборгованості відповідача, що надані позивачем вбачається, що станом на 02.05.2022 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом (тілом) складала 49936,75 гривень. (а.с. 30).
17.05.2022 року відповідач поповнив картку на 1000 грн. (а.с. 144). При цьому позивач вказану суму направив на погашення не тіла кредиту, а заборгованості по нарахованих процентах.
18.05.2022 року відповідач поповнив свою картку на 49050 грн. (а.с. 142).
Позивач 29322, 96 грн. направив на погашення тіла кредита, а1 9727,04 грн. на погашення процентів.
Стосовно нарахування процентів позивач зазначає, що відповідно до пункту 8.2.12 Публічної пропозиції позичальнік зобов'язаний сплатити проценти нараховані за користування кредитом не пізніше закінчення строку кредитної лінії.
Відповідно до Заяви-Договору без номеру та дати , сторони справи узгодили процентну ставку 48% річних.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №572/1169/17 (провадження №61-684св18) зазначено, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору в розмірі 48 % річних. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності штрафів за порушення зобов'язання. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом.
У цій справі аТ «РВС Банк» просить стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами, посилаючись при цьому на пункт 8.2.12 Публічної пропозиції, яка не містить відомостей про ознайомлення з нею відповідача.
Враховуючи про відсутність відомостей про ознайомлення відповідача з Публічною пропозицією АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що вступила в дію 24.01.2020 року, суд вважає, що вона не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також с розрахунку наданого банку вбачається, що з 13.10.2021 року позивач змінив процентну ставку з 48 % річних на 78 %.
Заява-Договір та паспорт споживчого кредиту не місять відомості щодо встановлення іншого розміру процентів.
Стосовно того, що в паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту зазначена в розмірі 48%, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року по справі №393/126/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
З вищевказаного вбачається, що підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, що містить в собі інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, не свідчить про узгодження банку з боржником таким чином умов кредитного договору.
Враховуючи, що заява-договір №0038378 від 21 серпня 2019 року та додаток №1 до неї не містять в собі відомостей щодо узгодження між сторонами спору зміни процентної ставки для розрахунку відсотків річних суд вважає, що відсотки нараховувалися безпідставно.
Як вже було встановлено судом станом на 02 травня 2022 року відповідач мав заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49936,75. У період з 17.05.2022 року по 18.05.2022 року відповідач сплатив 50050 грн., тобто повністю сплатив суму заборгованості за тілом кредита.
За таких обставин, зваживши у сукупності наведені вище докази, які надано позивачем, а також відповідачем, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами позовні вимоги, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «РВС Банк», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20 618, 79 грн. основної заборгованості за кредитом та 2 301,74 грн. заборгованості за процентами - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги після перегляду судом апеляційної інстанції у разі якщо його не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023 року.
Суддя В.В. Косіцина
13.07.2023