13 липня 2023 року м.Суми
Справа №573/423/23
Номер провадження 22-ц/816/1043/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Філонової Ю. О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Світлани Юріївни на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 травня 2023 року в складі судді Черкашиної М.С., ухваленого у м. Білопілля,
10 березня 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 123917,07 грн заборгованості за кредитним договором № 7415465983 від 14 червня 2021 року, яка складається з 70368,50 грн боргу по тілу кредиту, 11468,17 грн боргу по річним процентам, 42080,40 грн боргу по щомісячним процентам.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 червня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7415465983, за умовами якого позичальниця отримала 70368,50 грн кредиту строком на 60 місяців зі сплатою 9,99% річних процентів та 2,99% щомісячних процентів. Права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року. Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором позичальниця не виконала станом на 01 лютого 2023 року утворилась заборгованість, яку у добровільному порядку відповідачка не сплачує.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15 травня 2023 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 7415465983 від 14 червня 2021 року в сумі 123917,07 грн та 2684 грн судового збору.
ОСОБА_1 з рішенням суду не погодилась та через свого представника подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи скарги зводяться до того, що отримання сертифікату від торгово-промислової палати не є обов'язковим, оскільки остання 28 лютого 2022 року на своєму сайті розмістила загальний офіційний лист про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому порушення кредитних зобов'язань під час дії воєнного стану для відповідачки, яка мешкає на території бойових дій, не тягне за собою відповідних наслідків, оскільки строк виконання обов'язків за договором продовжується на час дії воєнного стану.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. На думку позивача, оприлюднений на сайті торгово-промислової палати лист не є законодавчо визначеною формою засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки таким документом є сертифікат, при видачі якого здійснюється аналіз причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконувати зобов'язання та форс-мажорними обставинами. У справі № 910/9258/20 суд касаційної інстанції вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку викання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7415465983, відповідно до умов якого позичальниця отримала у кредит 70368,50 грн строком на 60 місяців та сплатою 9,99% річних і 2,99% щомісячних процентів від суми боргу (а.с. 7).
Складовими кредитного договору, з якими позичальниця ознайомилась та з якими погодилась, є Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (а.с. 8-9, 10-17).
20 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило АТ «Таскомбанк» право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , тобто позивач є новим кредитором за кредитним договором № 7415465983 від 14 червня 2021 року (а.с. 18-43).
Станом на 01 лютого 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7415465983 від 14 червня 2021 року становить 123917,07 грн та складається з:
- 70368,50 грн боргу по тілу кредиту;
- 11468,17 грн боргу по річним процентам;
- 42080,40 грн боргу по щомісячним процентам (а.с. 44).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається рух кредитних коштів та утворення заборгованості по кредитному договору № 7415465983 від 14 червня 2021 року (а.с. 45-152).
13 січня 2023 року АТ «Таскомбанк» направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокову сплату кредитної заборгованості не пізніше 45 днів з дня направлення вимоги (а.с.153-154, 155).
Доказів повного або часткового погашення кредитного боргу матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворився борг на загальну суму 123917,07 грн, який підлягає стягненню у повному обсязі. При цьому суд відхилив доводи відповідачки про форс-мажорні обставини, які стали причиною для невиконання нею кредитних зобов'язань, та посилання на лист торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, оскільки для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат торгово-промислової палати, якого відповідачка суду не надала та не надала відповідних доказів таких обставин, які перешкоджали їй сплачувати заборгованість за договором з моменту його укладання. Установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов'язанню і сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату. Також суд вказав, що не вважається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) відсутність у боржника необхідних коштів для сплати боргу, а причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням кредитних зобов'язань та відсутністю коштів через постійні повітряні тривоги та бойові дії не доведений.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір кредитної заборгованості та її складові відповідачка не спростувала, контррозрахунку боргу не надала. Клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором не заявлялось.
Позичальницею порушено встановлений договором обов'язок повернути кредит та сплатити проценти, прострочено повернення чергової частини щомісячного платежу, а тому позикодавець, як це передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України звернувся з позовом про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що отримання сертифікату від торгово-промислової палати не є обов'язковим і що листом від 28 лютого 2022 року засвідчено форс-мажорні обставини вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17 викладено висновки щодо застосування норм Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а саме:
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Заявник апеляційної скарги помилково вважає, що для підтвердження існування форс-мажорних обставин не потрібний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, а достатньо офіційного листа, оприлюдненого на сайті вказаної установи, оскільки доведення неможливості виконання кредитного зобов'язання здійснюється у будь-якому випадку або в процесі отримання відповідного сертифікату, або під час розгляду справи в суді.
Проте, стороною відповідачки не доведено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням кредитних зобов'язань, що мало місце не лише після введення воєнного стану, але і до 24 лютого 2022 року, та проведенням бойових дій на території Сумської області, частковою окупацією, постійними повітряними тривогами, обстрілами, неможливістю отримання доходів. Перелічені обставини не конкретизовані, не містять інформацію про об'єктивну неможливість позичальниці, зокрема через повітряну тривогу чи інші обставини, сплатити борг по кредиту.
Також є помилковим зазначення в апеляційній скарзі про висновок місцевого суду, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується лише відповідним сертифікатом. Суд належним чином мотивував необхідність доведення відповідних обставин у суді за відсутності сертифікату.
Ураховуючи викладені вище обставини та висновки місцевого суду, з якими повністю погоджується апеляційний суд, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути змінене чи скасоване.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.
Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про задоволення заявлених вимог позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Світлани Юріївни залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
Ю. О. Філонова