Справа №591/3821/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1120/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
13 липня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2023 року, якою застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час підготовчого засідання даного кримінального провадження прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.
Вказане клопотання прокурора обґрунтовується тим, що судовий розгляд до 26 травня 2023 року не закінчиться та те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, раніше засуджувався за вчинення кримінального правопорушення, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 знаходячись на волі, може в подальшому переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2023 року клопотання прокурора було задоволено.
Обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 23 липня 2023 року включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2023 року та ухвалити нову, якою обрати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнає своєї вини, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при цьому не заперечує подію нещасного випадку, тобто необережного вбивства свого вірного друга дитинства, про що сильно жалкує.
Сторона захисту вважає невмотивованим та необґрунтованим висновки суду щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілу та свідків.
Так, потерпіла ОСОБА_9 перебуває за кордоном та місце її перебування є невідомим для всіх учасників судового провадження. Крім того остання не є очевидцем події, тобто вплив на потерпілу жодним чином не змінить обставини, викладені в обвинувальному акті.
Всі свідки, що заявлені для виклику та подальшого допиту, надають покази, аналогічні обвинуваченому, що зокрема підтверджується постановою старшого слідчого Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 09 травня 2023 року. Жодних протиріч між показами немає, а тому вважає, що вказаний ризик відсутній, не містить обґрунтування та є невмотивованим.
Ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені судом лише на основі тексту клопотання, при цьому в матеріалах доданих до клопотання, відсутні будь-які підтвердження викладеному.
Також відсутні будь-які докази, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Крім того дії обвинуваченого ОСОБА_6 були невірно кваліфіковані.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 (шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) та прокурор повідомлені належним чином, на підтвердження чого від обвинуваченого надійшла розписка про отримання повідомлення, від прокурора та захисника надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ст. 177 КПК України, які існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та встановленні попередніми ухвалами слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження дії запобіжного заходу.
Відповідно, висновок суду про те, що неможливо запобігти ризикам, які наявні на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні, шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, є вмотивованим і з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Так, про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти життя та здоров'я особа, а оскільки, у разі визнання винуватості, останньому загрожує суворе покарання, виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, існує ймовірність того, що він, перебуваючи на волі може переховуватися від суду.
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Вищенаведене вказує на існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Також судом враховано наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілу, оскільки анкетні дані останніх обвинуваченому відомі, крім того вони судом не допитані, що свідчить про високий ступень ймовірності впливу на останніх з боку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Твердження захисника про те, що потерпіла не є очевидцем події, не спростовує існування ризику впливу обвинуваченого на останню, з метою спонукання її до надання показів на його користь, для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК України, суд ухвалює рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими саме під час судового розгляду та оціненими відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Так, надані покази свідків під час досудового розслідування не мають жодного юридичного значення для суду під час розгляду кримінального провадження та ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення.
Тому посилання захисника на ідентичність показів свідків та обвинуваченого, надані під час досудового розслідування також не підтверджують відсутність наміру в ОСОБА_6 вчиняти тиск на свідків.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкості інкримінованого йому діяння, та того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підвищує суспільну небезпечність такого діяння, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, а також те, що в Україна в даний час перебуває у режимі воєнного стану, що також може вказувати на ризик переховування у зв'язку наявністю непідконтрольних державі територій, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Щодо доводів апелянта про не вірну кваліфікацію злочину, а також тверджень про те, що ОСОБА_6 не вчиняв навмисного вбивства та його дії не вірно кваліфіковані, відсутні допустимі докази його вини, апеляційний суд зазначає, що винуватість обвинуваченого, кваліфікація його дій та оцінка доказів вини або невинуватості у інкримінованому злочині чи їх допустимість на цій стадії, а саме під час розгляду судом першої інстанції обвинувального акту, не може бути встановлена судом апеляційної інстанції, та відповідно до вимог п.1 ч.1ст.178 КПК України, крім інших обставин, оцінює саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого судом рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4