Справа №585/616/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/816/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
12 липня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Роменського міськрайонного суду Сумської області звернувся засуджений ОСОБА_6 з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, у задоволенні якого, ухвалою від 14 грудня 2022 року, було відмовлено.
Своє рішення суд вмотивував тим, що хоча засуджений ОСОБА_6 і відбув необхідний строк покарання, за якого до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, проте, останній сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, що є обов'язковою підставою для застосування ст.81 КК України. Крім того, засудженим не доведено, що після звільнення він буде прийнятий на роботу та взагалі матиме місце проживання.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скасувати вказану ухвалу, постановити нову, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Крім того, захисник просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
В обґрунтування пропуску строку, захисник посилається на те, що для складання обґрунтованої апеляційної скарги йому потрібно було отримати повний текст ухвали, і після його оголошення 23 грудня 2022 року, він одразу подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування свої апеляційних вимог, захисник вказує на те, що відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні його клопотання, суд послався на характеристики складені відносно нього працівниками ДУ «Роменська ВК (№ 56)», зокрема начальником відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_8 , однак не врахував пояснень засудженого про те, що ОСОБА_8 з ним не спілкувався, не є начальником його відділення, а тому не може давати щодо нього будь-яких характеристик. При цьому свідок ОСОБА_9 , якого ОСОБА_6 зазначав як начальника свого відділення, так і не був допитаний з приводу обставин, що характеризують останнього.
Крім того, захисник вказує і на те, що суд не обґрунтував відхилення доводів ОСОБА_6 про те, що він деякий час (березень-грудень 2021 року) працював у майстерні у ДУ «Роменська ВК (№56)», а зараз не має можливості працювати з об'єктивних, незалежних від нього причин, і в цій частині суд безпідставно надав перевагу відомостям характеристики, в якій вказано, що засуджений на основному виробництві не працевлаштований у зв'язку, з нібито, власним не бажанням працювати. При цьому, суд не взяв до уваги, що характеристика від 10 травня 2022 року, на яку він послався в обґрунтування своєї ухвали, містить суперечності, в ній зазначено, що ОСОБА_6 не працевлаштований, не залучається без оплати праці до робіт з благоустрою колонії, але в той же час вказано, що він дотримується вимог безпеки праці. Також судом було проігноровано ту обставину, що ОСОБА_6 заохочувався під час відбування покарання в ДУ «Роменська ВК (№56)», до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а під час перебування в Тюменському слідчому ізоляторі №1 та в Тюменській виправній колонії №2 залучався до праці, не допускав порушення режиму тримання, заохочувався 11 раз, в той же час, посилання суду на те, що засудженим не надано доказів того, що після звільнення він буде прийнятий на роботу, чи взагалі матиме місце проживання, то на думку захисника, такі вимоги взагалі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Таким чином, захисник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для її скасування та ухвалення нової ухвали про задоволення клопотання засудженого, оскільки останній довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення.
До апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , засуджений ОСОБА_6 вніс доповнення, в який вказує на те, що характеристика, яка була врахована судом, є помилковою і видана у минулому році. Фактично, з перших днів прибуття до Тюменської виправної колонії №2, він почав працювати, і це відбувалось до моменту його повернення до України. У нього було 11 заохочень, стягнень не було, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення. Після екстрадиції, він перебував у СІЗО міст Харкова, Бахмут та Сум, і скрізь характеризувався добре. Його характеристика різко змінилась після того, як він прибув до ДУ «Роменська ВК (№56)», а чому, йому невідомо та незрозуміло. У даній установі у нього одне заохочення - за 2021 рік, порушень не було.
Також, засуджений вказує і на те, що у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він відбуває покарання, йому довелося зізнатись, щоб отримати мінімальне покарання, а фактично його ввели в оману і ті особи, які до цього причетні, на даний час перебувають під вартою, що його рідні перебувають на окупованій території, де на них вчиняється тиск і не добре ставляться, а тому, після звільнення, він хоче вступити до лав ЗСУ та захищати свою родину та Батьківщину.
Крім того, засуджений вказує, що за спеціальністю від автомеханік, за якою у ДУ «Роменська ВК (№56)» роботи немає, проте, не дивлячись на це, прибувши до вказаної установи він пішов на іншу роботу, робив всілякі вироби з дерева, однак, цього у характеристиці зазначено не було.
Також, засуджений звертає увагу на те, що раніше до нього вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення, він має родину, дитину, і після звільнення буде мати місце проживання, що підтвердить його сестра, а що стосується роботи, то він планує піти на захист держави, при тому, що на іншу роботу зараз влаштуватись неможливо, враховуючи рівень безробітності.
Про призначення даного провадження до апеляційного розгляду його учасники були повідомлені належним чином, у передбачений законом спосіб.
Від засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 надійшли заяви, в яких останні просили здійснювати розгляд поданої апеляційної скарги за їх відсутності. Крім того, засуджений додатково просив прийняти остаточне рішення і на іншу дату розгляд даного провадження не відкладати.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі засудженого та його захисника, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного рішення, доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доповнень до неї, думку прокурора, який вважав оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши як доводи клопотання про поновлення строку, так і апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, ч. 2 ст. 395 КПК України встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
З матеріалів даного провадження вбачається, що 14 грудня 2022 року за результатом розгляду клопотання засудженого ОСОБА_6 судом було постановлено рішення з проголошенням його резолютивної частини, в якій вказано, що повний текст ухвали буде проголошено 23 грудня 2022 року.
Колегія суддів вважає слушними доводи захисника ОСОБА_7 про те, що для складання обґрунтованої апеляційної скарги йому слід було ознайомитись з мотивами рішення, з яким був незгоден його підзахисний ОСОБА_6 .
За наявності того, що апеляційна скарга була складена захисником в той же день, коли він ознайомився з повний текстом рішення, яке мав на меті оскаржити в апеляційному порядку і в цей же день, вказана апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції, колегія суддів вважає, що за таких обставин вважати, що строк на її подання був пропущений, підстави відсутні і у вирішенні питання його поновлення потреби немає.
Що стосується доводів та вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та доповнень до неї засудженого ОСОБА_6 , то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п.3 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
Як зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення у межах поданої захисником ОСОБА_7 в інтересах засудженого апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вищезазначені вимоги Закону дотримані у повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_6 був засуджений вироком Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року за ч. 3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 КК рф до 8 років позбавлення волі з відбуванням у виправній колонії суворого режиму. В даному вироку зазначено, що строк відбування покарання рахувати з 05 липня 2017 року, зараховано останньому у строк відбування покарання час перебування його під вартою з 28 листопада 2016 року по 04 липня 2017 року включно.
Ухвалою Тюменського обласного суду від 24 серпня 2017 року вирок Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року відносно ОСОБА_6 в частині міри покарання було залишено без змін.
Вирок Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року набрав законної сили 24 серпня 2017 року.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2019 року було приведено у відповідність із законодавством України вирок Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Судової колегії по кримінальним справам Тюменського обласного суду від 24 серпня 2017 року, згідно якого ОСОБА_6 засуджено до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 КК рф. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України з призначенням йому покарання покарання за даною статтею у вигляді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2021 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання за вироком Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року, приведеного у відповідність із законодавством України ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2019 року, зараховано ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення до набрання вироком Тюменського районного суду Тюменської області від 05 липня 2017 року законної сили, а саме, період з 05 липня 2017 року по 24 серпня 2017 року, включно, з розрахунку, що 1 день попереднього ув'язнення складає 2 дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 28 листопада 2016 року, кінець строку відбування покарання - 29 лютого 2024 року.
На час розгляду вказаного клопотання, засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання у ДУ «Роменська ВК (№56)», куди прибув 22 січня 2021 року.
При вирішенні питання можливості звільнення засудженого від відбування покарання умовно-достроково, суд врахував наявну в матеріалах провадження характеристику даної установи, яка була складена на ОСОБА_6 10 травня 2022 року, відповідно до якої останній характеризується посередньо, один раз заохочувався, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, мав усні зауваження, на основному виробництві не працевлаштований за власного не бажання працювати, не залучається без оплати праці до робіт з благоустрою колонії, поліпшення житлово-побутових умов засуджених, згідно п.5 ст. 118 КВК України.
У вказані характеристиці також зазначено, що у відношенні до працівників адміністрації засуджений ОСОБА_6 не ввічливий, не тактовний, виконує їх законні вимоги лише під контролем, не дотримується правил санітарії та гігієни, не завжди утримує у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Дотримується вимог пожежної безпеки та безпеки праці, на профілактичних обліках в установі не перебуває, за характером спокійний, у відношенні до оточуючих безконфліктний, товариський, підтримує рівні стосунки із засудженими різної спрямованості. Вину в скоєних злочинах визнав повністю, розкаюється.
Як висновок, у вказаній характеристиці зазначено, що засуджений ОСОБА_6 під час відбування покарання своєю сумлінною та ставленням до праці не довів що стає на шлях виправлення, а тому, застосування до нього ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення, є передчасним.
Саме з врахуванням зазначених обставин, суд і дійшов висновку, з яким, також, погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки матеріали, які надійшли на розгляд, не містять достатніх даних для прийняття рішення саме про задоволення клопотання засудженого.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що для застосування вимог ст. 81 КК України недостатньо лише відбуття певної частини призначеного покарання, а необхідні умови того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, під сумлінною поведінкою необхідно розуміти дотримання режиму відбування покарання, виконання покладених вироком на засудженого законних обов'язків, виконання законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання, поведінкою в побуті, стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку.
Під сумлінним ставлення до праці слід розуміти постійну свідому участь у суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, сумлінне виконання трудових обов'язків і дорученої роботи, якість її виконання, прагнення до вдосконалення наявного фаху, спеціальності, придбання спеціальності або підвищення ділової кваліфікації, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи та ін.
У даному випадку, ті обставини, що ОСОБА_6 раз заохочувався, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, на що вказує як захисник, так і сам засуджений, не є підставами для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а залучення його до праці у певний період - (березень-грудень 2021 року) працював у майстерні у ДУ «Роменська ВК (№56)», свідчать лише про певну періодичність участі засудженого у суспільно-корисній праці, при тому що Законом, який передбачає застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення передбачена постійна, а не періодична, свідома участь у суспільно корисній праці за весь час відбування покарання, на підтвердження чого матеріали даного провадження доказів не містять.
Що стосується посилань захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 на помилковість складеної на останнього характеристики від 10 травня 2022 року, яка була врахована судом при прийнятті оскаржуваного рішення, то вони є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з врахуванням того, що доказів на спростування зазначених начальником відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_8 обставин, який її складав, надано не було, як і не підтверджено відсутність повноважень на складання такої характеристики щодо засудженого вказаною посадовою особою.
Що стосується доводів захисника про те, що свідок ОСОБА_9 , якого ОСОБА_6 зазначав як начальника свого відділення, так і не був допитаний з приводу обставин, що характеризують останнього, то колегія суддів зауважує, що клопотання щодо допиту даного свідка було судом задоволено, а його не допит відбувся у зв'язку з тим, що стороною захисту не було забезпечено його явку.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_6 про наявність у нього родини, яка перебуває на окупованій території, його бажання вступити до лав ЗСУ, а також те, що після звільнення він буде проживати у своєї сестри, яка своєю заявою це підтвердила, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки наявність чи відсутність таких обставин, з врахуванням вищезазначеного, жодним чином не впливає на рішення при розгляді питання про можливість застосування вимог ст. 81 КК України.
Разом з тим, Кримінальник кодексом України встановлено право засуджених на умовно-дострокове звільнення, і у даному випадку рівень сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці ОСОБА_6 , не є достатнім для підтвердження факту того, що останній довів своє виправлення, як і не спростовано висновку суду про те, що таке його звільнення на даний час є передчасним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість застосування до ОСОБА_6 ст. 81 КК України, а доводами захисника та засудженого не підтверджено наявність правових підстав, передбачених законом, для застосування до останнього умовно-достроково звільнення від подальшого відбування покарання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України,
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2022 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4