13.07.2023
Справа № 522/2119/23
Провадження № 1-кп/522/919/23
13 липня 2023 року Приморський районний суду м. Одеси у складі колегії:
головуючого - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд в порядку ч.3 ст. 323 КПК України у кримінальному провадженні №22022230000000113 від 03.05.2022 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 ,
Громадянин України ОСОБА_5 , будучи проросійські налаштованим, достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, вступив до лав збройних формувань країни агресора - РФ, обійнявши посаду командира 1 роти 5 батальйону 109 полку 11 десантно-штурмової бригади ( АДРЕСА_2 ), фактично перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, та через тимчасово непідконтрольну територію Донецької області не пізніше кінця березня - початку квітня 2022 року разом із підлеглими йому військовослужбовцями потрапив до території смт Архангельське Бериславського району Херсонської області.
Потрапивши до території смт Архангельське Бериславського району Херсонської області за вказівки ОСОБА_5 підлеглі йому військовослужбовці збройних формувань РФ зайняли три пустуючи будівлі та в подальшому використовували їх як опорний пункт для здійснення своєї протиправної діяльності на території означеного населеного пункту.
В подальшому, у період з кінця березня - початку квітня по 30 червня 2022 року ОСОБА_5 , переслідуючи мету утримання захопленої території Бериславського району Херсонської області, фактично перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, користуючись своїми повноваженнями командира 1 роти 5 батальйону 109 полку 11 десантно-штурмової бригади ( АДРЕСА_2 ), організував протиправну діяльність підлеглих йому військовослужбовців російської федерації, скеровану на:
-придушення опору місцевого населення смт Архангельське Бериславського району Херсонської області;
-організацію охоронних заходів території смт Архангельське Бериславського району Херсонської області;
-здійснення фільтраційних заходів на тимчасово окупованій території зазначеного населеного пункту;
-здійснення патрулювання території смт Архангельське Бериславського району Херсонської області;
-організацію та здійснення охорони місця розташування зруйнованого мосту (місце переправи через р. Інгулець) неподалік АДРЕСА_3 ;
-забезпечення агітації місцевих мешканців до співпраці з представниками держави-агресора, переходу на їх сторону, сприяння у підривній діяльності та підтримки у встановленні на окупованій військами РФ території області незаконних органів влади, підконтрольних співробітникам спецслужб та командного складу збройних сил РФ.
На виконання зазначених завдань ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер своїх суспільно небезпечних дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у зазначений період часу щоденно надавав та особисто контролював виконання відповідних власних наказів підлеглими йому військовослужбовцями 1 роти 5 батальйону 109 полку 11 десантно-штурмової бригади ( АДРЕСА_2 ).
За наведених обставин ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, у судові засідання не з'явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр» не прибув, без поважної причини, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно із ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.07.2023кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 вважає недоведеною його винуватість у інкримінованому злочині, оскільки на її думку, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, які є недопустимими, а тому просила суд ухвалити виправдувальний вирок.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги досліджені у судовому засіданні, а саме:
Письмові докази:
- повідомлення про кримінальне правопорушення, відповідно до якого Управлінням СБУ у Дніпропетровській області отримано інформацію стосовно громадянина т.зв. «ДНР» ОСОБА_5 , який вчиняє умисні дії, направлені на зміну меж території України, у зв'язку з чим в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 110 КК України.
- рапорт начальника відділу у м. Кривому Розі УСБУ у Дніпропетровській області, відповідно до якого відділом у м. Кривому Розі УСБУ у Дніпропетровській області отримана інформація стосовно громадянина т.зв. «ДНР» ОСОБА_5 та з урахуванням наявності в діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, відповідальність за який передбачено ч.3 ст. 110 КК України, просить дозволу на передачу напрацьованих матеріалів до слідчого відділу УСБУ у Херсонській області.
- постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 11.08.2022, відповідно до якої змінено кваліфікацію кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000113 від 03.05.2022 з ч.3 ст. 110 КК України на ч.2 ст. 111 КК України.
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2022, згідно якого свідок ОСОБА_8 на одному з фотознімків впізнав свого командира ОСОБА_5
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.08.2022, згідно якого свідок ОСОБА_9 на одному з фотознімків впізнав командира ОСОБА_5 , який надавав їм накази перетинати кордон України;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.08.2022, згідно якого свідок ОСОБА_10 на одному з фотознімків впізнав свого командира ОСОБА_5
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.08.2022, згідно якого свідок ОСОБА_11 на одному з фотознімків впізнав свого командира 1 роти 5 батальйону 109 полку «НМ ДНР» - ОСОБА_5
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.08.2022, згідно якого ОСОБА_5 вирішує питання щодо перетину кордону України підлеглими йому військовослужбовцями.
Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 , повністю доведена оглянутими в ході судового розгляду, в порядку ч.11 ст. 615 КПК України, відеозаписами допиту свідків:
- Свідок ОСОБА_8 , пояснив, що ОСОБА_5 він знає, це командир військових РФ, які знаходились у АДРЕСА_3 на протязі березня - початку квітня по 28-30 червня 2022 року. ОСОБА_5 надавав своїм підлеглим накази щодо організації несення служби та наказував стріляти по цивільним особам.
- Свідок ОСОБА_9 , пояснив, що 25.02.2022 його мобілізували. Після призову він потрапив до 3 взводу 1 роти 5 батальйону 109 стрілецького полку, який формувався в м. Горлівка. У м. Горлівка їм було призначено командира ОСОБА_5 . Після цього їх направили на автобусах до м. Іловайськ, де їх посадили на потяг та через територію РФ переправили до ТОТ АР Крим. В м. Красноперекопськ їм видали боєприпаси до зброї і було надано наказ на автомобілях КАМАЗ перетинати кордон з Україною. Таким чином вони потрапили до смт Архангельське Бериславського району Херсонської області. Наказ про вирушення до вказаного населеного пункту надавав ОСОБА_5
- Свідок ОСОБА_10 , пояснив, що ОСОБА_5 був його командиром. ОСОБА_5 надавав їм накази щодо несення служби.
- Свідок ОСОБА_11 , пояснив, що ОСОБА_5 був його командиром. ОСОБА_5 надавав накази своїм підлеглим щодо несення служби.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Неможливість проведення допиту обвинуваченого жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого злочину.
Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлював характер своїх суспільно небезпечних дій і бажав настання суспільно небезпечних наслідків.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст.323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України, суд переконався, що стороною обвинувачення, під час здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia) були використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого. Також, суд пересвідчився, що існували процесуальні підстави для здійснення спеціального досудового та судового провадження про що є відповідні рішення судів, в яких наведені належні мотиви і достатні обґрунтування. Також, судом забезпечено публікацію повісток про виклик обвинуваченого в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а копії процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченим були вручені його захиснику. З урахуванням чого суд та сторона обвинувачення дотрималась усіх гарантій, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України для забезпечення правосуддя у межах розгляду даного кримінального провадження.
Так, відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_5 про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур'єр» та направлення судових повісток за останнім відомим місце проживання. Інтереси ОСОБА_5 захищав адвокат, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.
Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Наведеними та проаналізованими судом доказами у їх сукупності спростовуються твердження сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_5 . Доводи захисника про те, що докази є недопустимими, носять загальний характер та є необґрунтованими.
Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що події злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії за:
-ч.2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
При призначенні ОСОБА_5 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.2 ст. 111 КК України Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжкого, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому покарання ОСОБА_5 слід ураховувати, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
Досягнення вказаної мети є однією з формреалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, колегія суддів дійшла висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного ним дають підстави застосувати до ОСОБА_5 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що відповідає меті покарання за ст.50,65 КК України.
Керуючись ст. ст. 72, 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532, 615 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацію всього майна, яке є його особистою власністю.
Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання та приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2022 - залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3