Справа № 466/9534/22 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/1427/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
06 липня 2023 року м.Львів
Справа № 466/9534/22
Провадження № 22-ц/811/1219/23
Провадження № 22-ц/811/1427/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 ,
прокурора Яворського Я.Т.
розглянув цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24 березня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 28 квітня 2023 року; за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24 березня 2023 року, ухвалені у м. Львові у складі судді Зими І.Є., у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
28 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25 листопада 2016 року прокурором Львівської місцевої прокуратури № 1 йому (позивачу) пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 301 ч. 2, 301 ч. 4 КК України. 14 липня 2016 року органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за цим фактом за №12016140050003185. Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 5 лютого 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року, його (позивача) визнано винуватим у скоєні злочинів та призначено покарання, за ч.2 ст. 301 КК України - у виді штрафу в 5 100 грн. з конфіскацією засобів виготовлення порнографічної відеопродукції, за ч.4 ст.301 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією засобів виготовлення та розповсюдження порнографічної відеопродукції. На підставі ч.3 ст.72 КК України, ухвалено основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно. На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання за ч.4 ст.301 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Запобіжний захід йому не обирався. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 5 лютого 2018 року відносно нього (позивача) скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Стверджує, що його (позивача) незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, він незаконно перебував під слідством та судом, було порушено недоторканість його житла при незаконному обшуку, права на володіння та користування майном, яке було вилучено при проведенні обшуку, необхідність явки на допити, судові засідання, звернення за правовою допомогою, щомісячне відвідування органу пробації для відмічання. Зазначає, що він зазнав моральних страждань, які виразилися, зокрема, в тому, що незаконні дії органів досудового слідства негативно вплинули на його стосунки з оточуючими людьми, він був змушений докладати значних зусиль для їх відновлення та поновлення своїх порушених прав. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 2 000 000 грн. Просить позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 березня 2023 року позов задоволено частково . Стягнуто на користь ОСОБА_2 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди 600 000 грн. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
31 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив провести розподіл судових витрат та стягнути солідарно з відповідачів на його користь 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 28 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Позивач оскаржив рішення Шевченківського районного суду міста м.Львова від 24 березня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 28 квітня 2023року.
Львівська обласна прокуратура оскаржила рішення Шевченківського районного суду міста м.Львова від 24 березня 2023 року.
ОСОБА_2 вважає рішення суду в частині незадоволених позовних вимог незаконним. Звертає увагу, що він перебував під слідством та судом 3 роки та 5 місяців. Розмір моральної шкоди він оцінює в 2 000 000 грн. Вважає, що зменшення судом розміру моральної шкоди до 600 000 грн. не відповідає моральним стражданням, які він поніс внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Також вважає незаконним додаткове рішення суду. Суд безпідставно відмовив йому у стягненні з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу. Зазначає, що у позовній заяві зазначено розмір судових витрат, які він поніс та очікує понести, а саме: 10 000 грн. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2023 року скасувати в частині відмови у стягнення на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 400 000 грн. та в цій частині постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині - рішення залишити без змін; скасувати додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу у повному обсязі.
Львівська обласна прокуратура вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди. Звертає увагу, що визначений судом розмір моральної шкоди не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Також звертає увагу на відсутність будь-якого експертного дослідження на підтвердження заподіяної органом досудового розслідування шкоди (суми позову). Просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 березня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.
12 червня 2023 року Львівська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зіст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуютьсявимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно із ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до ч.5 ст.3 вказаного Закону у випадках, наведених в статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц зазначено, що мінімальний розмір моральної шкоди належить вираховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України.
Встановлено, що 25 листопада 2016 року прокурором Львівської місцевої прокуратури № 1 позивачу пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 301 ч. 2, 301 ч. 4 КК України. Відомості до ЄРДР за цим фактом було внесено органом досудового розслідування 14 липня 2016 року за № 12016140050003185.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 5 лютого 2018 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєні вказаних злочинів та призначено покарання, за ч.2 ст. 301 КК України - у виді штрафу в 5 100 грн. з конфіскацією засобів виготовлення порнографічної відеопродукції, за ч.4 ст.301 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією засобів виготовлення та розповсюдження порнографічної відеопродукції. На підставі ч.3 ст.72 КК України ухвалено основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно. На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання за ч.4 ст.301 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Запобіжний захід у кримінальному провадженні ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 5 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 5 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 скасовано, кримінальне провадження закрито у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру, не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 4 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Встановлено, що позивач фактично незаконно перебував під слідством та судом з 14 липня 2016 року (дата реєстрації кримінального провадження № 12016140050003185) по 2 грудня 2019 року (набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного суду у справі № 466/896/17), якою скасовано обвинувальний вирок Шевченківського райсуду м. Львова від 5 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 , а кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди у 600 000 грн., виходячи з того, що позивач фактично незаконно перебував під слідством та судом 3 роки та 5 місяців, тобто 41 місяць, що належить врахувати при визначенні розміру моральної шкоди.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції, зокрема, в частині розміру та порядку відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Відповідно до ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Пунктом 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних Положень цього Кодексу встановлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким порядком є Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 35 цього Порядку визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» Державній казначейській службі України за бюджетною програмою 3504030 передбачено видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» скорочено видатки загального фонду Державно бюджету України на 2022 рік, передбачених головним розпорядникам коштів державного бюджету, зокрема за бюджетною програмою 3504030.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 БК України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
Згідно із постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16, кошти на відшкодування шкоди, завданої державою, підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.
Відшкодування шкоди здійснюється Казначейством шляхом стягнення з Державного бюджету України за рахунок коштів бюджетної програми 3504030, передбаченої на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб і аж ніяк не з єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 4 постанови Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд зобов'язаний враховувати вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Згідно із п. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається лише судом, а не експертом чи будь-якою іншою особою, але одночасно позивач на підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України зобов'язаний довести її розмір, зокрема, надати докази про понесені ним втрати немайнового характеру та вжиття ним додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з спричиненою моральною шкодою.
Є встановленим, що позивач перебував під слідством та судом 3 роки та 5 місяців (41 місяць).Разом з тим, належить врахувати, що запобіжний захід позивачеві не обирався, жодних обмежень йому не встановлювалося. Виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2 не постановлено.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено з 1 січня 2023 року мінімальну заробітну плату - 6 700 грн.
Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з урахуванням періоду перебування позивача під слідством та судом, моральна шкода, з урахуванням розумності, справедливості та виваженості, має становити: 41 місяць х 6 700 грн., що складає 274 700 грн.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
З урахуванням встановленого, розумності та виваженості, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та Львівської обласної прокуратури та стягнення з Державного бюджету України в користь ОСОБА_2 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури, що буде достатньою сатисфакцією. Тому оскаржуване рішення належить змінити.
Щодо додаткового рішення суд першої інстанції виходив з наступного.
31 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, просив стягнути солідарно з відповідачів - Львівської обласної прокуратури, Державної Казначейської служби України в його користь 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
ОСОБА_2 , на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, подано договори про надання правової допомоги № 2/11 від 23 листопада 2022 року та № 02/01 від 2 січня 2023 року.
З угоди від 23 листопада 2022 року вбачається, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до виконання доручення ( п. 4). Адвокат приймає на себе зобов'язання надання правової допомоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності . Вартість складення позову становить 5 000 грн.
Договором від 2 січня 2023 року передбачено, що адвокат приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги у цій цивільній справі та обумовлено вартість участі адвоката в суді першої інстанції у 5 000 грн.
Позивачем надано суду акти про надані послуги згідно вказаних договорів. У цих актах наявна інформація про погодження сторонами адвокатського гонорару у 5000 грн. Однак, відсутній сам акт виконаних робіт із детальним описом наданих адвокатом послуг.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі №922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Встановлено, що позивачем не надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що прямо передбачено ЦПК України.
Відповідно до постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14 грудня 2021 року, № 905/716/20 від 8 квітня 2021 року, № 916/2087/18 від 31 березня 2021 року, № 922/3812/19 від 10 грудня 2020 року у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до статті 270 ЦПК України при відмові в прийнятті додаткового рішення суд постановляє ухвалу, а не додаткове рішення. Тому додаткове рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2023 року належить вважати ухвалою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м .Львова від 28 квітня 2023 року, яке фактично є ухвалою.
Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 1, п. 2 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 і Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24 березня 2023 року змінити.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 300 000 (триста тисяч) грн.
В решті рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м .Львова від 28 квітня 2023 року, яке належить вважати ухвалою, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2023 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк