Справа № 461/46/22 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/2844/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
06 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року у справі за заявою адвоката Юнко Марії в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
У березні 2022 адвокат Юнко М. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження останнього у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування вимог вказаної заяви покликалась на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2022 року обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчих проваджень, в межах зведеного виконавчого провадження АСВП №6511200:наказу №914/1795/20, виданого Господарським районним судом Львівської області про стягнення на користь ТзОВ «Екран» заборгованості в розмірі 1 502 936,01 грн., постанови ВП №642441 від 22 січня 2021 року, виданої Личаківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення 24 000,00 грн. виконавчого збору, постанови ВП №642441 від 08 лютого 2021 року, виданої Личаківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення 5 100,00 грн. штрафу, постанові ВП №642441 від 26.02.2021 року, виданої Личаківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ міністерства юстиції (м. Львів)про стягнення 10 200,00 грн. штрафу.
Стверджувала, що згідно оскаржуваної ухали суду підставою подання головного державного виконавця слугувало те, що ОСОБА_1 є керівником ТзОВ «Уолл Стріт Груп'та не з'являється на виклики державного виконавця з примусового виконання виконавців документів про стягнення з ТзОВ Уолл Стріт Груп» на користь юридичних осіб та держави заборгованості на суму 1 542 505 грн., на підставі наказу Господарського районного суду Львівської області № 614/1795/20.
Вказувала, що з 30 вересня 2021 року керівником боржника ТзОВ «Уолл Стріт Груп» є ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 не є керівником боржника - юридичної особи.
Зважаючи, на вказані обставини, просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановленого ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2022 року у справі №461/46/22.
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що з 30 вересня 2021 року керівником боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Уолл Стріт Груп» є ОСОБА_3 .
Вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як кінцевий бенефенціар продовжує нести відповідальність за заборгованість ТОВ «Уолл Стріт Груп», в той же час з 30 вересня 2021 року він не обіймає посаду керівника/директора товариства, а тому вважає відсутніми підстави для обмеження останнього у праві виїзду за межі України.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 21 березня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, поясненняпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у постанові від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
З аналізу приписів ч.2 ст.10 ЦПК України у системному зв'язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції ЦПК, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, позначає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Про ухилення від виконання зобов'язань свідчать будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Як вбачається, з виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Уолл Стріт Груп» (номер запису 1004151070006039628 від 30 вересня 2021 року) є ОСОБА_3 .
За вказаних обставин, на момент звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , як керівника боржника останній вже не був керівником зазначеного підприємства та не міг вплинути на виконанняТовариства з обмеженою відповідальністю «Уолл Стріт Груп» зобов'язань перед стягувачем за рішенням суду, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування тимчасоого обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановленого ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2022 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до задоволення, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року до скасування з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження останнього у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2022 року - скасувати.
Заяву задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановленого ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2022 року у справі №461/46/22.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.