Справа № 466/2162/21 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.
Провадження № 22-ц/811/915/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
11 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року в складі судді Федорової О.Ф. в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сумі 20 539 гривень 68 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 червня 2020 року по вул. Єрошенка - Грекова у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом №АО/2065064, та автомобіля марки BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_2 зазнав технічних пошкоджень, а відповідно нанесена матеріальні шкода власнику.
Позивач зазначає, що після його звернення до ПрАТ «УПСК» із повідомленням про ДТП, а згодом і заявою про виплату страхового відшкодування, страховиком перераховано йому лише 7792 (сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 60 коп., обрахованого на підставі висновку № 71-D/76/2/0620 від 17.07.2020, без його погодження з позивачем.
На переконання позивача, така сума не є обґрунтованою, оскільки відповідач безпідставно не врахував необхідність заміни складових частин, що призвело до суттєвого зменшення розміру виплати.
Представник позивача ОСОБА_6 звернулась в інтересах ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» та судового експерта Урусова С.В. із заявою про здійснення перерахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , з врахуванням вимог виробника автомобілів марки «BMW» та вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Однак відповідач жодної дії не вчинив.
Позивач був змушений звернутись до експерта у порядку ст. 106 ЦПК України для проведення судової експертизи визначення вартості матеріального збитку. За послуги експерта ОСОБА_1 поніс витрати на суму 2 400,00 гривень, що підтверджується квитанцією.
Так, відповідно до висновку експерта № 35 судової автотоварознавчої експертизи від 03.03.2021 вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля BMW X5 35i 3.0 xDrive, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок ДТП 11.06.2020, на момент дослідження становить: 35415,36 грн. При цьому, судовий експерт також вказує, що в даній комплектації автомобіля насадка глушника окремою позицією не постачається, підлягає заміні задня частина глушника.
На переконання позивача, ПрАТ «УПСК» не у повній мірі виконало свої обов'язки, що покладені на страховика чинним страховим законодавством України, а така поведінка страховика не дозволяє позивачу у повній мірі покрити витрати по ремонту свого автомобіля.
Відтак, з відповідача ПрАТ «УПСК» підлягає до стягнення 20 539 гривень 68 коп, яка вираховується як різниця між вартістю матеріального збитку за мінусом ПДВ та виплаченого страхового відшкодування. Окрім цього, позивач вважає, що з відповідача підлягає до стягнення 2400,00 гривень, витрат на проведення експертизи.
Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість, а також судові витрати.
Оскаржуваним заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 рокувимоги позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська пожежна страхова компанія» (ПрАТ "УПСК"), на користь ОСОБА_1 , суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 20 539, 68 гривень та 2 400 гривень 00 копійок витрат за проведення експертизи встановлення розміру відшкодування, а також 908 гривень судового збору, разом стягнуто 23 847 гривень 68 копійок.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2023 року заяву представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» Боярської Г.П. про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2022 року по цивільній справі № 466/2162/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригод - залишено без задоволення.
Заочне рішення суду оскаржив відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», з таким не погоджується, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Стверджує, що суд залишив поза увагою те, що ПрАТ «УПСК» у повному обсязі виконало зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2065064 від 20.09.2019.
Зазначає, що умовами договору та ЗУ №1961-ІV визначено, у яких межах відшкодування здійснюється страховиком.
15.06.2020 представником ПрАТ «УПСК» у присутності ОСОБА_1 проведено огляд пошкодженого автомобіля, виявлено пошкодження, які не пов'язані зі спірною ДТП, жодних зауважень з приводу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено.
Звертає увагу на те, що законом чітко передбачено, що потерпілий має право обрати експерта та провести експертне дослідження для визначення розміру шкоди самостійно лише за умови порушення страховиком зобов'язань, зокрема якщо протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик не направить свого представника на місце настання страхового випадку або до пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Не заслуговують на увагу твердження позивача щодо необхідності погодження з ним розміру страхового відшкодування, визначеного на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 71-д/76/2 від 17.07.2020.
Стверджує, що між ПрАТ «УПСК» та позивачем була досягнута згода щодо розміру страхового відшкодування.
Крім цього, спеціальним законом обов'язок оцінити розмір шкоди покладено на страховика
Покликаючись на розрахунок страхового відшкодування та суму виплати, здійснену ПрАТ «УПСК», відповідача зазначає, що до страхової компанії не надходило доказів проведення відновлювального ремонту платником ПДВ, для вирішення питання стосовно доплати страховиком утриманої суми ПДВ, відповідно підстави для доплати відсутні.
ПрАТ «УПСК» вважає висновок експерта № 35 судової-автотоварознавчої експертизи від 03.03.2021 неналежним доказом у справі, оскільки такий підготовлений на замовлення позивача у не у межах судової справи, експерта не попереджено про кримінальну відповідальність.
Також, представник ПрАТ «УПСК» не був присутній під час огляду автомобіля та не мав можливість висловити зауваження.
Крім цього, суд безпідставно прийняв до уваги лист № 0009 від 16.02.2021, не погоджується із тим, що декоративна хромована накладка не постачається окремою позицією.
Просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у позовних вимогах. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є обов'язковими під час проведення авто - товарознавчих експертиз та експертних досліджень.
Згідно із протоколом огляду від 15.06.2020 пошкодженого транспортного засобу BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , що був складений представником страховика, хром накладка вихлопної труби підлягає заміні, при цьому у висновоку експертного автотоварознавчого дослідження №71-D/76/2/0620 від 17.07.2020 не вказано вартості такої запчастини.
Відповідно до п.1.3. висновку експерта № 35 судової автотоварознавчої експертизи від 03.03.2021, ліва насадка додаткового глушника - пошкоджена з пластичним вигином, з задирами та зрізом верхнього шару (хром-покриття) та потребує заміни, однак згідно Листа № 0009 від 16.02.2021 офіційного дилера «BMW» у Львові та Львівській області ТОВ "АРІЯ Моторс" - транспортний засіб марки BMW X5 F15 xDrive 35i з державним номерним знаком НОМЕР_2 та Vin номером кузова НОМЕР_4 згідно комплектації заводу виробника, декоративна хромована накладка випускної системи Ліва в такій комплектації автомобіля окремою позицією не постачається, відтак підлягає заміні разом з задньою частиною випускної системи (глушник задній).
Таким чином, врахувавши калькуляцію робіт та висновок експерта № 35 судової автотоварознавчої експертизи від 03.03.2021, суд дійшов висновку, що вартість матеріального збитку, що був заподіяний позивачу ОСОБА_1 у результаті пошкодження транспортного засобу марки BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 35 415,36 гривень, без ПДВ.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача ПрАТ «УПСК» 20 539, 68 гривень (35415,36 грн. - 20 % (ПДВ)) - 7 792,60 грн.) невиплаченого страхового відшкодування на користь позивача за шкоду заподіяну майну потерпілого є підставними.
Також, суд стягнув судовий збір та витрати на експертного автотоварозначого дослідження.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Таким чином, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За фактом завдання шкоди виникає деліктне зобов'язання, яке припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
При цьому, регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Колегія суддів виходить з того, що деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди, натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Якщо потерпілий одержав відшкодування від завдавача шкоди у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п. 1.12 ст. 1 цього закону).
Судом встановлено, що 11 червня 2020 року на вул. Єрошенка - Грекова у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 (а.с. 11).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.
Учасники ДТП здійснювали керування та володіли таким на правовій підставі,як це вимагають ПДР (п.п. 2.1, 2.2).
При цьому, зазначена дорожньо-транспортна пригода зафіксована без повідомлення підрозділів МВС України, а на підставі повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду (Європротокол).
Згідно повідомлення про ДТП (форма для потерпілого) від 15.06.2020, яке зареєстроване у журналі реєстрації за № 1646, позивач ОСОБА_1 є потерпілим (а.с.13).
Цивільно-правова відповідальність іншого учасника ДТП ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «УПСК» за полісом № АО/2065064.
11.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 12).
Відповідно до висновку №71-D/76/2/0620 від 17.07.2020, який складений на підставі протоколу огляду від 15.06.2020 пошкодженого транспортного засобу BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , страховиком розраховано розмір збитку - 7 792 (сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 60 коп. без врахування ПДВ, який становить 1017,25 грн. (а.с. 46-47).
Такий розмір збитку у сумі 7 792 (сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 60 коп. був сплачений відповідачем - ПрАТ «УПСК» на користь позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями страхових актів та платіжних доручень (а.с. 123-126).
Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 не погоджується із страховим відшкодуванням у розмірі 7 792 грн. 60 коп., оскільки ПрАТ «УПСК» не у повній мірі виконано свої обов'язки, що покладені на страховика чинним законодавством України, така поведінка страховика не дозволяє позивачу у повній мірі покрити витрати по ремонту свого автомобіля, просить стягнути з відповідача ПрАТ «УПСК» 20 539 гривень 68 коп, як різницю між вартістю матеріального збитку за мінусом ПДВ та виплаченого страхового відшкодування.
Колегія суддів виходить з того, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що учасники дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керуючись пунктом 2.11. Правил дорожнього руху України, пунктом 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV та примітки до статті 124 КУпАП, скористалися правом на складення спільного повідомлення про ДТП - «Європротокол». Слідуючи обставинам справи та фактам, які констатовані, у тому числі страховиком, водій ОСОБА_2 визнав себе винним у цій ДТП.
Згідно правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц, для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).
Стаття 4 цього закону визначає суб'єктів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведені правові норми встановлюють обов'язок особи, як водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Метою такого обов'язку є надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди і запобігти необґрунтованим виплатам.
В свою чергу, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілим, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17 листопада 2011 року №698, затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку.
Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19.
Як встановлено судом, 02.12.2020 педставник позивача зверталась із заявою до ПрАТ «УПСК» про здійснення перерахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , з врахуванням вимог виробника автомобілів марки «BMW» та вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Разом з цим, відповіді позивач не отримав, перерахунку страхового відшкодування не проведено.
Зокрема, як вбачається із протоколу огляду від 15.06.2020 пошкодженого транспортного засобу BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , що був складений представником страховика, хром накладка вихлопної труби підлягає заміні (п.1 Протоколу), однак як слідує із експертного автотоварознавчого дослідження №71-D/76/2/0620 від 17.07.2020 вартості такої запчастини не вказано, незважаючи на те, що облицювання вихлопної труби лівої підлягає заміні.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги ПрАТ «УПСК» про те, що між страховиком та позивачем була досягнута згода щодо розміру страхового відшкодування.
Так, згідно Листа № 0009 від 16.02.2021 офіційного дилера «BMW» у Львові та Львівській області ТОВ "АРІЯ Моторс" - транспортний засіб марки BMW X5 F15 xDrive 35i з державним номерним знаком НОМЕР_2 та Vin номером кузова НОМЕР_4 , згідно комплектації заводу виробника, оснащений опцією: № 0715 Аеродинамічний пакет М Technic. Декоративна хромована накладка випускної системи Ліва в такій комплектації автомобіля окремою позицією не постачається. Таким чином, дана накладка підлягає заміні разом з задньою частиною випускної системи (глушник задній) (а.с. 42-44).
Іншими словами, ще до отримання інформації про те, що декоративна хромована накладка підлягає заміні разом з задньою частиною випускної системи (глушник задній), позивач не погодився із оцінкою вартості заподіяних йому збитків.
Підстави не приймати зазначений лист до уваги у суду відсутні, відповідачем не наведені.
Статтями 28, 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
При цьому, у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Колегія суддів виходить з того, що дійсно протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2. ст. 34 закону).
Натомість, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
При цьому, згідно із п. 34.4. ст. 34 закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Таким чином, колегія суддів враховує те, що законом не заборонено для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, зокрема, потерпілим залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 уклав договір на проведення автотоварознавчої експертизи із експертом Вербовим В.В.
Відповідно до висновку експерта № 35 судової авто-товарознавчої експертизи від 03.03.2021, складеного Вербовим В.В. , що має свідоцтво судового експерта-автотоварознавця, вартість матеріального збитку, що був заподіяний позивачу ОСОБА_1 у результаті пошкодження належного йому транспортного засобу марки BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 35 415,36 гривень, вартість відновлювального ремонту автомобіля на момент дослідження становили 51 228,19 грн (а.с. 27).
Згідно калькуляції ремонтних робіт висновку експерта № 35 судової авто - товарознавчої експертизи від 03.03.2021 р., вартість додаткового глушника становить 44 222,54 гривень (а.с. 27).
При цьому, як слідує із висновку експерта, останній обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Власне обґрунтовано виходячи із заначених обставин, суд першої інстанції взяв до уваги саме висновок експерта № 35 судової автотоварознавчої експертизи від 03.03.2021, що був складений судовим експертом Вербовим В.В., у контексті визначенні розміру матеріального збитку, що був заподіяний ОСОБА_1 , внаслідок пошкодження транспортного BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_2 та дійшов висновку, що вартість матеріального збитку, що був заподіяний позивачу ОСОБА_1 , становить 35 415,36 гривень, без ПДВ.
Таким чином, правильно відмінусувавши 20 % ПДВ та виплачене відшкодування, суд прийшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ПрАТ «УПСК» 20 539, 68 гривень невиплаченого страхового відшкодування на користь позивача за шкоду заподіяну майну потерпілого є обґрунтованими, а відповідна сума становить різницю між вартістю матеріального збитку, що був заподіяний позивачу ОСОБА_1 у результаті пошкодження належного транспортного засобу та вже виплаченим страховиком відшкодуванням (7 792,60 грн.).
Водночас, будучи належно повідомленим про спірну ДТП, а також розуміючи незгоду потерпілого із виплаченим відшкодуванням, страховик ПрАТ «УПСК»свого розрахунку не надав, протилежного суду не довів.
Інші доводи апеляційної скарги є припущенням та на висновки суду не впливають.
Рішення суду першої інстанції в частині стягення судових витрат відповідач не оскаржує, тому колегія суддів оскаржуване рішення у цій частині не перевіряє.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, атому апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 11 липня 2023 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк