Справа № 307/2130/15-ц
Іменем України
04 липня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів : Кожух О.А., Куштана Б.П.
з участю секретаря: Сливки С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 18 грудня 2015 року у складі судді Мельник В.І., у справі за позовом справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до Нижньоапшанської сільської ради, третя особа: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання права власності на нерухоме майно,-
встановив :
У липні 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Нижньоапшанської сільської ради, третя особа: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що у 1965 році дід позивачів ОСОБА_12 , разом з їх батьком - ОСОБА_13 побудували житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту від 22.03.1973р. ОСОБА_12 все своє майно заповів дочці ОСОБА_14 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_12 . Після його смерті у житловому будинку по АДРЕСА_1 залишилася проживати тітка позивачів ОСОБА_14 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Після смерті ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини у встановленому порядку до Тячівської державної нотаріальної контори звернувся батько позивачів - ОСОБА_13 , який був рідним братом померлої. Спадкоємців за заповітом та спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_14 не було.
Таким чином, при відсутності спадкоємців за заповітом та спадкоємців за законом першої черги, їх батько ОСОБА_13 мав право на спадкування після смерті ОСОБА_14 житлового будинку по АДРЕСА_1 в цілому як спадкоємець померлої за законом другої черги.
Рішенням Тячівського районного суду від 25 липня 2007 року по цивільній справі №2-816\07 визнано за ОСОБА_13 в цілому право приватної власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_2 .
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2007 року рішення Тячівського районного суду від 25.07.2007р. скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_13 про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 - відмовлено у зв'язку з тим, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 на день розгляду справи був самочинним будівництвом; ОСОБА_14 за життя набула у передбаченому законом порядку право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та в силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 залишилося не оформленим, у грудні 2009 року їх батько - ОСОБА_13 звернувся до Тячівського районного суду з позовом про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Рішенням Тячівського районного суду від 24 грудня 2009 року позов ОСОБА_13 задоволено та визнано за ним право власності на самочинно побудований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Після набуття права власності на житловий будинок, їх батьком ОСОБА_13 було оформлено право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю від 25 травня 2010 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011024700061.
Надалі, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрованого в реєстрі №4970, батько ОСОБА_13 продав, а гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 03 лютого 2011 року рішення Тячівського районного суду від 24.12.2009р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_13 - відмовлено.
Рішенням Тячівського районного суду від 10 жовтня 2012 року у цивільній справі №2-613/11(провадження №2/711//53/2012), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2013 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_13 , як продавцем, та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , як покупцями, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрований в реєстрі №4970, в частині продажу житлового будинку з надвірними спорудами (житловою площею 31,9 кв.м., загальною площею 61,4 кв.м.) АДРЕСА_3 ; скасовано за ОСОБА_13 реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 у Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації, скасовано за ОСОБА_9 і ОСОБА_10 реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 у Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації.
Право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 оспорював гр. ОСОБА_15 , який являвся племінником ОСОБА_14 . Проте, у визнанні його прав на спірний житловий будинок було відмовлено рішеннями суду, про які йдеться зазначено вище.
У зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року за реєстровим №4970, укладеного між ОСОБА_13 , як продавцем, та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , як покупцями, лише в частині продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3 , право власності на вказаний будинок залишилося не оформленим, а право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_3 на сьогоднішній день належить третім особам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 їх батько ОСОБА_13 помер.
Після його смерті спадщину прийняли шляхом подання заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори ми позивачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .
Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_15 , який заявляв свої майнові права на спірний житловий будинок, та у визнанні яких йому було відмовлено рішеннями суду, які набули законної сили.
Таким чином, на сьогоднішній день право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_3 не встановлено і не оформлено.
Земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована по АДРЕСА_3 , на якій розташований спірний будинок, належить на праві власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року за реєстровим №4970.
За вказаних обставин позивачі просили визнати за ними по 1/7 (одній сьомій) частині кожному права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_3 .
Рішенням Тячівського районного суду від 18 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано право власності по 1/7 частині на спадковий будинок АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_12 .
ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати дане рішення суду та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд вирішив питання про його права та обов'язки. Зокрема вказує, що його батько ОСОБА_15 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , яка вказана як третя особа. Починаючи з 1977 року ОСОБА_15 був прописаний та проживав зі спадкодавцем ОСОБА_14 у спірному будинку, а також подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_14 . Його батько ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_13 помер. Спадщину за ним прийняли, його дружина - ОСОБА_11 та його син - він ( ОСОБА_1 ), які фактично проживають у спірному будинку, а тому суд неправомірно визнав за позивачами право власності на спірний будинок.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
На дане рішення суду першої інстанції також подано апеляційну скаргу третьою особою ОСОБА_11 .
Ухвалою судді Апеляційного суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31.10.2017 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2015 року у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №307/1895/17 за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_1 до Нижньоапшанської сільської ради про визнання заповіту недійсним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2018 року дана справа передано колегії суддів: Джуга С.Д. (суддя- доповідач), судді Кожух О.А., Куштан Б.П.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.03.2022 року поновлено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 17.05.2022 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.03.2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 , як правонаступника позивача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Учасники справи в судове засідання жодного разу не з'явилися, про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що батько позивачів ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 , прийняв спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_16 сестрою ОСОБА_14 на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 , право власності на який не було оформлено, а тому наявні підстави для визнання за позивачами в порядку спадкування права власності по 1/7 частині на вказаний житловий будинок.
Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки такий не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи встановлено, що предметом спору є житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який був побудований у 1965 році дідом позивачів ОСОБА_12 .
Згідно заповіту від 22.03.1973р. ОСОБА_12 все своє майно заповів дочці ОСОБА_14 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 помер.
Після його смерті у житловому будинку по АДРЕСА_1 залишилася проживати тітка позивачів ОСОБА_14 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Спадкоємців за заповітом та спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_14 не було.
Після смерті ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини у встановленому порядку до Тячівської державної нотаріальної контори звернувся батько позивачів - ОСОБА_13 , який був рідним братом померлої.
Рішенням Тячівського районного суду від 25 липня 2007 року по цивільній справі №2-816\07 визнано за ОСОБА_13 в цілому право приватної власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_2 . В зустрічному позові ОСОБА_15 про визнання його спадкоємцем четвертої черги та визнання за ним права власності в цілому на спірний будинок відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2007 року рішення Тячівського районного суду від 25 липня 2007р. скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_13 про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та зустрічного позову ОСОБА_15 про визнання за ним права власності на даний будинок відмовлено. Даним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що спірний будинок є самочинним будівництвом, сторонами у справі не стверджено, що спадкодавець ОСОБА_14 за життя набула у передбаченому законом порядку право власності на вказаний будинок і у неї виникли права та обов'язки щодо даного об'єкту нерухомості, що можуть входити до складу спадщини.
У грудні 2009 року ОСОБА_13 звернувся до суду з позовом до Нижньоапшанської сільської ради, відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації про встановлення права власності на самочинне закінчене будівництво житлового будинку АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.
Рішенням Тячівського районного суду від 24 грудня 2009 року позов ОСОБА_13 задоволено та визнано за ним право власності на самочинно побудований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Після набуття права власності на житловий будинок, ОСОБА_13 було оформлено право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю від 25 травня 2010 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011024700061.
Надалі, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрованого в реєстрі №4970, ОСОБА_13 продав, а гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 03 лютого 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_15 задоволено частково. Рішення Тячівського районного суду від 24 грудня 2009 року скасовано, у позові ОСОБА_13 про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 10 червня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_13 відхилено, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 03 лютого 2011 року залишено без змін.
Даним рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили встановлено, що: житловий будинок по АДРЕСА_1 побудовано самовільно в 1965 році ОСОБА_12 ,(дідом позивачів) а не ОСОБА_13 (батьком позивачів); ОСОБА_15 , починаючи з 1977року прописаний і проживав зі спадкодавцем ОСОБА_14 і проживає й зараз у спірному будинку та подав до нотаріальної контори заяву про прийняняя спадщини за померлою ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_17 ; визнаючи за ОСОБА_13 право власності на самочинно збудований житловий будинок, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_15 пов'язані зі спадковим майном.
В подальшому рішенням Тячівського районного суду від 10 жовтня 2012 року у цивільній справі №2-613/11(провадження №2/711//53/2012), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2013 року, за позовом ОСОБА_15 визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_13 , як продавцем, та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , як покупцями, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрований в реєстрі №4970, в частині продажу житлового будинку з надвірними спорудами (житловою площею 31,9 кв.м., загальною площею 61,4 кв.м.) АДРЕСА_3 ; скасовано за ОСОБА_13 реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 у Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації, скасовано за ОСОБА_9 і ОСОБА_10 реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 у Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації. Даним рішенням суду, яке набрало встановлено: що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 в Тячівську державну нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за законом на спадкове майно, що складається житлового будинку АДРЕСА_4 (на даний час АДРЕСА_3 ) подали ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а також встановлено, що укладенням догоговору купівлі - продажу даного будинку порушені права ОСОБА_15 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 , спадщину за ним прийняли шляхом подання заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори позивачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_15 , спадкоємцями якого є його дружина - ОСОБА_11 (третя особа у справі), яка 12 грудня 2014 року подала заяву Тячівській державній нотаріальні конторі про прийняття спадщини за законом за померлим ОСОБА_15 та проживала з ним, а також його син - ОСОБА_1 (апелянт), який згідно довідки виконкому Нижньоапшанської сільської ради №724 від 04.09.2014 року на день смерті проживав з батьком ОСОБА_15 та вів з ним спільне господарство за адресою АДРЕСА_3 .
Таким чином вищевказаними рішенями суду, які набрали законної сили, встановлено, що спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_14 на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 , прийняли ОСОБА_13 , спадкоємцями якого є позивачі, та ОСОБА_15 , спадкоємцями якого є ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статей 4, 5 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає, права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. З аналізу даної норми слідує, що відповідач - це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому, саме позивач визначає до кого пред'явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє.
Як роз'яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у спорах щодо спадкування відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справі №461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).
Пред'являючи 03.07.2015 року даний позов, позивачі в якості відповідача зазначили Нижньоапшанську сільську раду. Інших осіб, в порядку ст. 51ЦПК України судом першої інстанції до справи у якості співвідповідачів не залучалося. ОСОБА_11 , зазначена в статусі третьої особи.
Разом з тим, у даній справі Нижньоапшанська сільська рада, з врахуванням вище наведених обставин справи та вимог закону, не є належним відповідачем у справі, а нележними відповідачами у спірних правовідносинах є ОСОБА_11 , яка мала статус третьої особи, а не відповідача у справі, та ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі та не приймав участі у справі.
Таким чином позивачами пред'явлено позов до неналежного відповідача, що є безумвною підставою для відмови у його задоволенні.
Суд не вправі встановлювати факти, робити висновки по суті спору за неналежного суб'єктного складу учасників та вирішувати питання про права і обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення заявленого позову.
Як передбачено п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб'єктному складі і вирішено про права та інтереси апелянта, якого не було залучено до участі у справі, в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав, що не перешкоджає позивачам звернутися з новим позовом, правильно визначивши суб'єктний склад сторін.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 48, 51, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 18 грудня 2015 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до Нижньоапшанської сільської ради, третя особа: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 липня 2023 року.
Головуючий :
Судді: