05.07.2023 Справа №607/7371/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні в об'єднаних кримінальних провадженнях №12022211040000666, №12022211040000710, №12022211040000728, №12023211040001110, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці.
Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв'язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки до суду направлено два обвинувальні акти щодо нього, при цьому ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку, з урахуванням його нестійких соціальних зв'язків та характеризуючих даних. Також ОСОБА_4 перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого та свідків, зокрема шляхом погрози схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у даному кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, просить обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Зазначив, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Ознайомившись із клопотаннями сторін, наявними матеріалами судового провадження, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК України. Однак суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 може:
1.Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також суд враховує ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до десяти років. На думку суду, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
2. Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки до суду направлено два обвинувальні акти щодо нього, при цьому ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпеку, з урахуванням його нестійких соціальних зв'язків та характеризуючих даних.
3. Незаконно впливати на потерпілого та свідків, зокрема шляхом погрози схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у даному кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду. Також суд бере до уваги доводи прокурора про те, що основним доказом у кримінальному провадженні по епізоду про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України, є покази свідка ОСОБА_6 , який був присутній під час вчинення кримінального правопорушення.
ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому, суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав, для продовження строку тримання під вартою та обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано, тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведено прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов'язків.
Суд вважає, що у даному випадку реальне існування ризиків, які не є абстрактними та ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки він, зокрема, своїми умисними злочинними діями завдав матеріальної шкоди потерпілим, порушивши право приватної власності.
З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 стану здоров'я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв'язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м'яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.
Також прокурор заявив клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.4 ст.186 КК України.
Із врахуванням думки учасників кримінального провадження та вимог КПК України, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Зокрема, судом встановлено, що дане кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, він відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, відсутні.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 316, 331, 376 КПК України, суд,-
постановив:
На підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.4 ст.186 КК України призначити судовий розгляд Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у відкритому судовому засіданні на 14 липня 2023 року в 11 год. 00 хв.
Відповідно до статей 23, 327 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, вказаних у реєстрі матеріалів досудового розслідування, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом; Прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик; У випадку неможливості забезпечити присутність свідків під час судового розгляду сторона вправі заявити клопотання про сприяння у забезпеченні їх явки шляхом здійснення судового виклику, надавши докази вжиття заходів щодо їх прибуття в суд.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовільнити, ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 03 вересня 2023 року.
Строк дії ухвали закінчується 03 вересня 2023 року в 23 год. 59 хв.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому.
Копію ухвали надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддяОСОБА_1