Справа № 583/2292/23
3/583/1011/23
Іменем України
13 липня 2023 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., при секретарі Якубович В.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , будучи раніше двічі протягом року притягнутий до адміністративної відповідальності, останній раз 29.03.2023 року за ч. 3 ст. 130 КпАП України і на якого постановою суду було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000 грн. в прибуток держави, без оплатного вилучення транспортного засобу, 19.05.2023 року о 22.00 год. знаходячись в м. Охтирка на вул. Береста, 77, Сумської обл., керував транспортним засобом марки Опель Омега, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей, нестійка хода, від продуву газоаналізатора алкотестера 6820 «Драгер» та проходження медогляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 3 КпАП України.
Крім того, ОСОБА_1 19.05.2023 року о 22.00 год. знаходячись в м. Охтирка на вул. Береста, 77, Сумської обл., керував транспортним засобом марки Опель Омега, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, а саме - немає права керувати даним транспортним засобом. Дане правопорушення вчинив повторно на протязі року та порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 5 КпАП України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Про причини неявки не повідомив, в протоколах про адміністративні правопорушення зазначив що не керував транспортним засобом, керувала його дружина.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за 126, ст. 130 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність особи що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши наявні матеріали адміністративного провадження приходжу до наступного.
Згідно ст. 245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 3 ст. 130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пункт 3 Порядку визначає, що огляд проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.
Аналогічні положення містить п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 130 КпАП України, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння.
Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться, є визначена у ст. 266 КпАП України, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п. 3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду.
За змістом ч. 2 ст. 266 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КпАП України).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст. 251 КпАП України), а згідно ч. 2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, винуватість водія у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення від 19.05.2023 року серії ААБ № 316528, серії ААБ № 316529, довідкою про те, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.12.2022 року на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КпАП України у виді штрафу в розмірі 34000 грн., постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 29.03.2023 відповідно до якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відеозаписом події на якому зафіксовано, факт відмови водія від продуву газоаналізатора алкотестера 6810 «Драгер» та проходження медогляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
У суду немає підстав ставити під сумнів дані докази, таких доказів суду не надано.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, про що зазначив у протоколах про адміністративні правопорушення виходжу з наступного. Із переглянутого відео вбачається, що коли поліцейський підійшов до авто, то за кермом перебував ОСОБА_1 . Останній спочатку не заперечував того, що перебував за кермом послався на те, що його автомобіль буксирував інший транспортний засіб. Однак після того, як поліцейський повідомив, що управління авто, яке буксирують, також є керуванням і на нього будуть складені відповідні протоколи, став заперечувати даний факт. Повідомив, що за кермом перебувала його дружина і вони безпосередньо після зупинки помінялись місцями. Дружина ОСОБА_1 також повідомила дану обставину поліцейському. Розцінюю пояснення ОСОБА_1 та його дружини у цій частині такими, що не відповідають дійсності та повністю спростовуються письмовим поясненням ОСОБА_2 , який вказав, що він на прохання ОСОБА_1 власним автомобілем ВАЗ 2106 буксирував його авто до місця проживання. До моменту зупинки працівниками поліції за кермом даного авто перебував ОСОБА_1 .
Щодо доводів водія, зазначених ним на боді камеру поліцейського про те, що управління автомобілем який буксирують, не є керуванням транспортним засобом, виходжу з наступного.
В пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", роз'яснено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП (80731-10) несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом МВС, МОЗ та Мін'юсту України N 114/38/15-36-18 ( z0055-95 ) від 24 лютого 1995 р.). Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Таким чином, вина ОСОБА_1 повністю доведена та своїми діями він вчинив адміністративні правопорушення:
- передбачене ч. 3 ст. 130 КпАП України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
- передбачене ч. 5 ст. 126 КпАП України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторне протягом року після вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України.
При призначенні стягнення суд враховує характер скоєного, особу яка притягається до адміністративної відповідальності обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Як орієнтує Пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа взагалі не мала такого права, а стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Тому відсутні підстави для накладення адміністративного стягнення як у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, так і у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд з урахуванням обставин скоєння правопорушення та особи порушника, дійшов висновку, що наявні підстави для застосування стягнення у вигляді накладення штрафу у межах санкції статті за більш тяжке адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 40-1 КпАП України з особи яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, 130 ч. 3, 126 ч. 5, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень в прибуток держави, без позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 гривень в прибуток держави, що підлягає сплаті на рахунок: стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу судовий збір пункт 5.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайсуд шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко