Справа № 522/3350/22
Провадження №2-з/522/247/23
про забезпечення позову
13 липня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді Бондар В.Я.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,
До суду 10.07.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 68/1000 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 515,1 кв.м., житловою площею 228,5 кв.м., яке складається з квартири АДРЕСА_2 (в реєстрі прав власності помилково зазначено «квартира АДРЕСА_3 »), стояночного місця та місця загального користування під лі. «Б» (реєстраційний номер майна 8556537).
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що судом розглядається питання поділу майна подружжя та виправлення помилки в реєстрі прав власності, зокрема справа №522/21779/21 про поділ майна подружжя (провадження у справі зупинено до розгляду справи №522/3325/22) та дана справа про виправлення технічних помилок. Відповідач ОСОБА_2 має на руках документ про розірвання шлюбу між нею та заявником, та в реєстрі вважається власником приміщення. Крім того, ОСОБА_2 наголошувала, що має намір вірно зареєструвати майно. Тому, потрібно забезпечити позову саме з приміткою про помилковість реєстраційного запису, адже відповідач може вірно зареєструвати, а потім відчужити предмет спору.
Заява на підставі протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 10.07.2023 була передана головуючій судді Федчишиній Т.Ю.
Однак, 11.07.2023 по справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, на підставі заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та розпорядження керівника апарату суду №245/23 від 11.07.2023.
Заява передана судді Бондарю В.Я. 12.07.2023.
У судовому засіданні 13.07.2023 представник заявника ОСОБА_3 підтримала вимоги заяви, пояснила, що помилково додала до заяви договір, який зворотної сторони інший та просила долучити вірний договір. Клопотання було задоволено, до заяви долучено копію договору.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
У провадженні Приморського районного суду м. Одеса (с. Федчишина Т.Ю.) перебуває справа №522/3325/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради та ОСОБА_2 про виправлення технічних помилок у реєстрі прав власності, а саме позивач просить: виправити технічну помилку, допущену КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради при внесені нм 23.08.2005 на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. договору купівлі-продажу від 27.07.2005 за реєстровим №9890 запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 8556537, яким неправильно визначені адреса та технічні характеристики квартири АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_2 , шляхом проведення Юридичним департаментом ОМР чи іншим органом державної реєстрації мправа власності ОСОБА_2 на 68/1000 частки домоволодіння за правильною адресою: АДРЕСА_5 з зазначенням правильного опису цього нерухомого майна:68/1000 ч.д., 5-кімнатна квартира, житлова площа 228,5 кв.м., загальна площа 515,1 кв.м., стояночне місце, місця загального користування в літ. «Б» із зазначенням правильного запису: №3109 загального користування в літ. «Б»: із зазначенням правильного номеру запису: №3109 книга 35к, сторінка 58 та з проставленням в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відмітки про погашення запису про право спільної часткової власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 28.04.2021 по справі №522/17077/20, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного суду від 06.09.2022, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, укладеного 01 серпня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено.
12.11.2021 ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 поділ майна подружжя справа (справа №522/21779/21-ц).
По справі №522/21779/21 судом ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи - Одеський державний нотаріальний архів, Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, Лічман І. М. про визнання правочину удаваним, застосування до удаваних правочинів дарування правил договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно та поділ майна подружжя.
Серед інших вимог ОСОБА_1 по справі №522/21779/21 було заявлено вимогу про визнання права власності на частку 68/1000 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 515,1 м. кв., житловою площею 228,5 кв. м., яке складається із квартири АДРЕСА_2 (в реєстрі прав власності помилково зазначено «квартира АДРЕСА_3 »), стояночного місця та місць загального користування під літ. «Б» (реєстраційний номер майна 8556537).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 09.11.2022 провадження по справі №522/21779/21-ц про поділ майна подружжя зупинено до розгляду справи №522/3325/22 про виправлення технічних помилок у реєстрі прав власності.
Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №338478188 від 07.07.2023 за ОСОБА_2 23.08.2005 зареєстровано право спільної часткової власності на 68/1000 квартири АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу, р.9890, 27.07.2005, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М.
Між тим, згідно із договором купівлі-продажу від 27.07.2005, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі під номером 9890, ОСОБА_2 набула 68/1000 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 515,1 м. кв., житловою площею 228,5 кв. м., яке складається із квартири АДРЕСА_2 , стояночного місця та місць загального користування під літ. «Б».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд вбачає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим, як виконання рішення по цій справі №522/3325/22 (справа про виправлення технічних помилок у реєстрі прав власності), так і виконання рішення по справі №522/21779/21 про поділ майна подружжя, яка зупинена судом через неможливість її розгляду до вирішення цієї справи, та може призвести до неможливості реального поділу вказаного майна.
При тому, посилання заявника на забезпечення позову по справі позов по якій залишено без розгляду не приймається судом до уваги, адже ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2021 у справі №522/3789/21 накладено заборону відчуження 68/1000 частин домоволодіння, а нині заявник просить накласти арешт на майно.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника.
Заявник просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 при цьому зазначивши, що в реєстрі прав власності помилково зазначено «квартира АДРЕСА_3 », в цій частині вимог заява не підлягає задоволенню, адже помилковість зазначення є предметом спору і факт наявності чи відсутності помилки буде вирішено судом за результатами розгляду цивільної справи №522/3350/22.
Заява підлягає задоволенню в частині накладення арешту на квартиру, як відзначено в Єдиному держаному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
При цьому, суд вважає, що таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а також враховуючи, що відповідач може в будь-який відчужити спірний об'єкт, є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд вважає за можливим забезпечити позов, шляхом накладення арешту.
Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Випадки обов'язковості застосування зустрічного забезпечення передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Суд вважає, що відсутня необхідність у застосуванні зустрічного забезпечення, зважаючи, що можливі збитки відповідача не наведені.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 151 - 153 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 522/3350/22, шляхом накладення арешту на 68/1000 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 515,1 кв.м., житловою площею 228,5 кв м., яке складається із квартири АДРЕСА_3 , стояночного місця та місць загального користування (реєстраційний номер майна 8556537).
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ).
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 13 липня 2023 року.
Суддя: В.Я. Бондар