27.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/4708/23
Номер провадження: 2/205/2062/2023
27 червня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «Інвеструм») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № 04209-12/2021 (далі - Кредитний договір-1).
21.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 21092022 (далі - Договір факторингу-1), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Оскільки відповідач порушила умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 21.09.2022 року (дата відступлення права вимоги) за Кредитним договором № № 04209-12/2021 від 05.12.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 15 250 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 10 250 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Далі позивач зазначає, що 27.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № 0935044855 (далі - Кредитний договір-2).
24.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 24/11-22 (далі - Договір факторингу-2), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Оскільки відповідач порушила умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 24.11.2022 року (дата відступлення права вимоги) за Кредитним договором № 0935044855 від 27.11.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 28 570 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 24 570 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 04209-12/2021 від 05.12.2021 року у загальному розмірі 15 250 грн. 00 коп., заборгованість за Кредитним договором № 0935044855 від 27.11.2021 року у загальному розмірі 128 570 грн. 00 коп., а також, судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 05.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 04209-12/2021. Згідно умов цього Кредитного договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 16 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 912,5 % річних.
Судом також встановлено, що 21.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 21092022 (далі - Договір факторингу-1), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Пункт 1.1 за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плата за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 цього договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей на набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників підтверджується факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованостей та невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованостей до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому - передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 10 250 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 10 250 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Судом також встановлено, що 27.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 0935044855. У відповідності до умов такого Кредитного договору означена фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. строком на 18 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 638, 75 % річних.
Судом також встановлено, що 24.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 24/11-22, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Пункт 1.1 за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плата за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 цього договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей на набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників підтверджується факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованостей та невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованостей до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому - передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/11-22/2 від 24.11.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 28 570 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 24 570 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, 21.09.2022 року за вих.. 04209-12/2021-001 на адресу відповідача, яка зазначена у кредитному договорі, простою кореспонденцією були надіслані належним чином засвідчені повідомлення про відступлення права вимоги та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних.
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання за вказаними кредитними договорами не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів за вказаними договорами Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, та сплачувати відсотки за користування такими кредитами.
Перевіривши надані Позивачем розрахунки та узявши до уваги умови кредитних договорів, суд вважає доведеним обставину порушення Відповідачем умов таких кредитних договорів в частині своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування такими кредитними коштами відсотків у встановлені кредитними договорами терміни.
У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування наведених в них відомостей, у тому числі доказів сплати заборгованості за кредитами, суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги по вказаними кредитними договорами та необхідності сплати заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача по справі.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, суд вважає, що позивач має прав вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Разом із цим, суд вказує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Разом із цим, суд вказує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Суд вказує, що достатніми, належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Однак, в даному випадку ні під час звернення до суду із вказаним позовом, ні під час розгляду справи по суті позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», не надало доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.
Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості знаходить відображення у постанові Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 р. у справі №161/16891/15-ц.
Суд вказує, що розрахунок боргу повинен ґрунтуватися саме на умовах договору передусім щодо динаміки платежів за договором і їх зарахуванні на погашення складових боргу, що має ключове значення в контексті обґрунтованості розрахунку та визначення предмету стягнення (в даному випадку - предмету позову), та включати в себе також відповідно стягнені суми коштів в рахунок погашення заборгованості за таким кредитним договором, що повинно підтверджуватись саме випискою по особовому рахунку відповідача.
Однак розрахунок кредитної заборгованості, наданий позивачем, сам по собі не є таким безспірним доказом боргу, оскільки такий документ складається одноособово стороною позивача, та не є документом, який підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначеного доказу повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника.
Тобто розрахунок заборгованості, наданий позивачем в якості доказу виникнення такої заборгованості за вказаним кредитним договором, є суто внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Суд також із цього приводу вказує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Також у своїй позовній заяві до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ», просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, в даному випадку позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Аналогічного за своїм змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Таким чином, що відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
У зв'язку із чим, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ», не довело факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вказаних кредитних договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками відсутні.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяги з Реєстру божників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаних договорів факторингу з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивачем суду надано не було.
Таким чином, звертаючись до суду із дійсним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищевказаних кредитних договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками відсутні, у зв'язку із чим суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог у їх повному обсязі.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати по справі у вигляді судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості віднести на рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.