03.07.2023 Єдиний унікальний номер 205/6619/23
Провадження № 4-с/205/30/23
03.07.2023 рік м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м.Дніпропетровська Бізяєва Н.О., ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,-
29.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, зі скаргою, яка надійшла до суду поштовою кореспонденцією, в якій просить:
1. Через запит до суду з'ясувати дані державного виконавця по його виконавчому провадженню;
2. Зобов'язати ВДВС Дніпровського району надати детальний розрахунок боргу по роках та місяцях представивши примірник суду та мені «боржнику»;
3. Через запит до ВДВС з'ясувати хто саме з виконавців нарахував «борг», які обмеження (на майно, виїзд з країни, тощо) були до нього застосовані з наданням завірених належним чином копій рішень про це;
4. З'ясувати хто саме, чому та коли змінив рішення суду в частині - не менше неоподаткованого мінімуму на не менше 50% прожиткового мінімуму;
5. Зобов'язати ВДВС за час розгляду скарги провести звірку нарахувань аліментів з отриманими доходами;
6. Постановити питання про відкриття кримінального провадження відносно керівника ВДВС за привласнення його коштів, передавши ухвалу на виконання органів прокуратури;
7. Зав'язати ВДВС закрити провадження №43560688 стосовно сплати аліментів на дитину;
8. Витребувати з власного архіву оригінал рішення суду про сплату аліментів прийнятого у 2004 році суддею Мітрохіним.
Ознайомившись зі скаргою та доданими до неї матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
Відповідно до визначення наданого в ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», скарга, це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, поєднань громадян, посадових осіб.
За положеннями ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», скарга також повинна містити, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону (п. 4); викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги (п. 5).
Скарга на дії державного виконавця (Розділ VII ЦПК України) є заявою по суті справи, до якої в силу ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовуються загальні вимоги до форми, змісту позовної заяви та правила стосовно подання документів, що додаються до позовної заяви, які містять положення ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року (в частині, що не суперечить нормам ЦПК України, та діє з 15.12.2017 року, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції) (далі - Постанова Пленуму № 6 від 07.02.2014 р.), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року також роз'яснено, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
Разом з тим, подана скарга не відповідає загальним вимогам щодо її форти та змісту передбаченим положеннями Цивільного процесуального кодексу україни, що полягає у наступному.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму № 6 від 07.02.2014 року, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
Виходячи з зазначеного вище та положень п. 1 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, скарга повинна містити, повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) боржника та стягувача, їх місце проживання або перебування, поштовий індекс, та, в разі наявності, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Також, скарга повинна містити, у її суб'єктному складі учасників, відомості про виконавця чи посадових осіб органів державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність якого (яких) оскаржується, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 15 Закону україни «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року, учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), яка звернулась до суду зі скаргою бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.
Разом з тим, подана скарга у суб'єктному складі її учасників, містить лише відомості «боржника» ОСОБА_1 , самого скаржника, вказаних вище відомостей про стягувача, в даному випадку - мати дитини, про виконавця чи посадових осіб органів державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність якого (яких) оскаржується, подана скарга не містить.
Як фактично зазначає ОСОБА_1 у змісті скарги, він є боржником у виконавчому провадженні №43560688 по стягненню з нього аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_2 , 2002 р.н., за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі якого у 2006 році було видано виконавчий лист № 2-2448/06 від 05.05.2006 р.
Отже, зі скарги вбачається, що заявнику ОСОБА_1 відомий номер виконавчого провадження, який ним зазначено як 43560688. Крім того, згідно змісту скарги, заявнику відоме і те, що виконавче провадження перебуває у Дніпровському ВДВС за адресою: Дніпровський район, с. Слобожанське, вул. Теплична, 2, однак, у суб'єктному складі учасників справи, останній не зазначає на зазначений ним відділ державної виконавчої служби, ні матері доньки ОСОБА_2 , 2002 р.н., яка як вбачається зі скарги, є стягувачем у виконавчому провадженні.
При цьому, заявник ОСОБА_1 у вимогах пунктів 1, 3, 4 скарги, фактично переклав на суд обов'язок з'ясування даних особи або осіб державного виконавця у виконавчому провадженню відносно нього, або інших виконавців, у тому числі, щодо встановлення осіб якими вчинялись і вказані заявником наступні дії у виконавчому провадженні, як-то: через запит до суду з'ясувати дані державного виконавця по його виконавчому провадженню (п.1); Через запит до ВДВС з'ясувати хто саме з виконавців нарахував «борг», які обмеження (на майно, виїзд з країни, тощо) були до нього застосовані з наданням завірених належним чином копій рішень про це (п. 3); З'ясувати хто саме, чому та коли змінив рішення суду в частині - не менше неоподаткованого мінімуму на неменше 50% прожиткового мінімуму (п.4).
Крім того, у пунктах 2, 5 вимог скарги, заявник також просить суд: зобов'язати ВДВС Дніпровського району надати детальний розрахунок боргу по роках та місяцях представивши примірник суду та ОСОБА_1 «боржнику»; Зобов'язати ВДВС за час розгляду скарги провести звірку нарахувань аліментів з отриманими доходами.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з приписів п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, скарга також повинна мітити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із нею (за наявності); зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, заявник зобов'язаний додати до скарги всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до скарги копії відповідних доказів).
Згідно положень ч. 1 та ч. 4 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Разом з цим, згідно положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Згідно положень п. 11 р. ІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016), сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця. Сторони виконавчого провадження (їх представники) або прокурор як учасник виконавчого провадження за бажанням можуть ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час. Виконавче провадження надається їм для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення. Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них.
А згідно п. 4 р. XVI вказаної «Інструкції з організації примусового виконання рішень» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Таким чином, виходячи з зазначених положень законодавства, заявник ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до відповідного відділу виконавчої служби або до офісу приватного виконавця в якому здійснюється примусове виконання судового рішення за виконавчим листом, в даному випадку № 2-2448/06 від 05.05.2006 року, як на це зазначено заявником у скарзі, для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у тому числі, про яке зазначено останнім у скарзі: 43560688, зробити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження, виписки з них, та самостійно надати їх до скарги.
Крім того, у п. 8. вимог скарги, ОСОБА_1 просить витребувати з власного архіву оригінал рішення суду про сплату аліментів прийнятого у 2004 році суддею Мітрохіним.
Слід зауважити, що який саме «власний архів» має на увазі заявник, заявник не зазначає.
При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
А отже, виходячи з зазначених положень ст. 84 ЦПК України, лише в разі якщо заявник не має можливості самостійно надати докази, за наявності підтвердження щодо неможливості їх самостійного надання, заявник має право звернутися до суду з відповідним клопотанням оформленим відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України, про витребування доказів судом.
В даному випадку матеріали скарги не містять відомостей та доказів самостійного звернення заявника до відповідного відділу виконавчої служби, у тому числі, про який зазначено заявником у скарзі, або до інших установ (організацій), з метою отримання документів які у скарзі заявник просить до витребування судом.
Крім того, і самі вимоги про витребування певних документів, в порушення ст. 84 ЦПК України, заявник викладає у вимогах скарги, а ні у відповідному клопотанні, як визначено вказаною нормою.
Разом з цим, згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до Порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2020), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів як: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.
Також, за положеннями п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зміст вимог це спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який заявник просить суд визначити у судовому рішенні.
Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, про що зазначалось вище, с торони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом з цим, вбачається що вимоги скарги ОСОБА_1 містять такі, що заявлені не у спосіб передбачений законом або інший спосіб (способи) який не суперечить закону.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, заявнику слід привести вимоги скарги у спосіб який не суперечить закону та вирішення питання щодо яких заявник просить визначити у судовому рішенні по суті скарги з метою захисту його прав або інтересів від дії або бездіяльності чи прийнятого рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Однак, зміст скарги не містить відомостей про строк, коли заявник дізнався про порушення його прав або свобод.
Згідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Таким чином, в разі, якщо заявником строк визначений у ч. 1 ст. 449 ЦПК України пропущено, заявник не позбавлений права звернутися до суду з заявою про його поновлення.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, п озивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. При цьому, докази повинні бути засвідчені належним чином, про який суд вказав вище.
За положеннями ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення скарги без руху.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити без руху дану скаргу, надавши заявнику десятиденний строк для усунення вказаних вище недоліків скарги, шляхом подання нової скарги приведеної у відповідність із зазначеними вище вимогами законодавства, у якій також визначити вимоги які заявник просить щоб суд визначив у рішенні, а також додавши її копію з усіма додатками які до неї додаються, відповідно до кількості заінтересованих осіб.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки скарги, у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявникові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 175, 177, 185, 258-260, 353, 447, 448 ЦПК України, суддя -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення визначених в ній недоліків.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, скарга на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Копію ухвали направити заявнику.
Суддя: Н.О. Бізяєва