Справа № 203/3710/22
Провадження № 1-кп/0203/377/2023
іменем України
13 червня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030000251 від 11.02.2022, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених за ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених за ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені у п. п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначили, що для запобігання переліченим прокурором ризикам буде достатнім застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, вказали на наявність міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений проживає з матір'ю, яка є інвалідом та потребує його допомоги. При цьому чоловік матері та вітчим обвинуваченого перебуває на військовій службі. Також він має молодшу сестру, яка є неповнолітньою дитиною. Крім того просили врахувати позитивну характеристику обвинуваченого, надану за місцем його проживання.
Вислухавши думку учасників провадження та ознайомившись із матеріалами обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Судом встановлено, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.06.2023 року включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Враховуючи, що судом судовий розгляд не завершено, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому злочинів.
На переконання суду ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що були підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, на даний час значно зменшилися, з урахуванням тривалого періоду тримання обвинуваченого в умовах несвободи - з 30.06.2022 року. При цьому також враховано позитивну характеристику обвинуваченого, наявність в нього матері ОСОБА_8 - інваліда 3 групи у зв'язку з захворюванням опорно-рухомого апарату, молодшої сестри ОСОБА_9 , перебування вітчима ОСОБА_10 на військовій службі. Дані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків та підтверджуються характеристикою голови квартального комітету від 19.05.2023 року, копіями паспорту ОСОБА_8 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_8 до шлюбу мала прізвище « ОСОБА_11 », довідки №197 до акта МСЕК, паспорта ОСОБА_9 № НОМЕР_2 , довідок начальника штаба в/ч НОМЕР_3 .
При вирішенні клопотання прокурора судом враховано практику Європейського суд з прав людини, який у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п. п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» та Клоот проти Бельгії» зазначено: «ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт перешкоджання має бути підтверджено доказами», «однак з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, враховуючи наведені фактичні обставини та дані про особу обвинуваченого, враховуючи тривалість перебування особи під вартою, суттєвого зменшення ризиків зі сплином часу, наявність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є недоцільним та не є виправданим, у зв'язку з чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 відповідних обов'язків є достатнім запобіжним заходом, який зможе запобігти встановленим судом ризикам та забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 195,196 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 12 серпня 2023 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
- носити електронний засіб контролю;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти в залі суду та зобов'язати його невідкладно прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати орган поліції негайно поставити на облік особу, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на Новомосковський районний відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Повний текст ухвали складено та оголошено 16 червня 2023 року о 16.00 годині.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1