11 липня 2023 року м. Рівне №460/53003/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2
про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3, Військової частини НОМЕР_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування пункту 3 параграфу 12 наказу №37 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині мобілізації позивача на військову службу та направлення на службу до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" (в редакції станом на дату оскаржуваного наказу) не підлягають призову під час мобілізації особи: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Позивач має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, яких було ним усиновлено, а тому навіть попри ті обставини, що призваний на службу до ЗСУ він був незаконно, його не мали права переводити в іншу військову частину поза межами місця його постійного проживання. Керівництво військової частини повинно було прийняти рішення про переміщення його в рамках однієї частини на іншу посаду, або ж перевести до іншої військової частини за місцем його проживання.
Ухвалою від 03.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позову заперечив. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що на момент призову на військову службу під час мобілізації документів, що підтверджують право на відстрочку позивач не надав. А відтак, позивач був призваний відповідно та в порядку встановленому законодавством.
Від третьої особи надійшли пояснення щодо позову. За змістом яких, позивач жодних підтверджуючих документів, відповідно до яких він мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не надав. Відтак, під час загальної мобілізації позивача направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №37 від 21.03.2022 рядового запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2022 №70 рядового запасу ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3, з 22.03.2022 зараховано до списків особового складу частини, на всі інші види забезпечення і визнано такими, що з 22.03.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Як вбачається з облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається, що в графі (4). Сімейний стан міститься відмітка «одружений, дочка - 2014 р.н., дочка - 2012 р.н.»
Вважаючи протиправним пункт 3 параграфу 12 наказу №37 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині мобілізації позивача на військову службу та направлення на службу до військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно із положеннями абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції чинній на час винесення оскаржуваного наказу - 01.03.2022) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Згідно з частиною третьої статті 23 Закону №3543-XII особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом пункту 7 названого Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
У силу пункту 12 згаданого Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З приводу оскаржуваного наказу, суд зауважує наступне.
Суд враховує, що за певних умов не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, позивач є батьком двох дітей віком до 18 років, зокрема: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаний факт не заперечується відповідачем. Однак, як вказує відповідач, позивач не повідомив центр комплектування та соціальної підтримки, що він є усиновлювачем вищезазначених неповнолітній дітей, відповідних доказів ним не надавалось.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача станом на 21.03.2022 була наявна інформація про те, що позивачем було усиновлено двоє дітей віком до 18 років, що надавало б йому право на відстрочку по призову на військову службу по мобілізації.
Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивач повідомляв відповідача (чи осіб, які безпосередньо займались прийомом мобілізованих) про те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх усиновлених дітей, а тому був прийнятий на військову службу на загальних підставах.
Вказане підтверджується тим, що позивач надав суду докази направлення таких документів відповідачу лише 31.08.2022 з рапортом про звільнення зі служби.
З вищенаведеного вбачається, що позивач не заперечував проти призову за мобілізацією на загальних підставах.
Матеріали справи не містять відомостей про визнання позивача непридатним чи обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я.
Позивач у ході розгляду справи у суді не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачами порядку мобілізації військовозобов'язаного чи безпідставної відмови у наданні йому відстрочки від призову у порядку, визначеному статтею 23 Закону №3543-XII.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що призов ОСОБА_1 за мобілізацією проведений у відповідності до вимог статей 17, 65Конституції України та Закону №3543-XII.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про скасування наказів слід відмовити.
При вирішенні спору суд керується частиною першою статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами, суд дійшов переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 липня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_8)
Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя В.В. Щербаков