про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 липня 2023 року м. Рівне №460/16197/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Дудар О.М., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати заборгованості з перерахунку пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII за період з 04.05.2022 по 30.06.2023 у сумі 174790,81;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити заборгованість з перерахунку пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII за період з 04.05.2022 по 30.06.2023 у сумі 174790,81.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Судом встановлено, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/43122/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням суду у зазначеній справі від 17.03.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 04 травня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 04 травня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 18.04.2023.
Проаналізувавши зміст рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №460/43122/22 та предмет і підстави позову у цій справі, суд дійшов висновку, що такі спрямовані на контроль за виконанням вказаного судового рішення.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на звернення до адміністративного суду та способи судового захисту визначені ст.5 КАС України.
Відповідно до статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Поряд з цим, статтями 382-383 КАС України передбачені види судового контролю за виконанням судового рішення.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до статті 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої постановлено рішення, шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.ст.382, 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення жодних інших, додаткових судових рішень.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, вона має можливість звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі №640/15623/19.
Суд зазначає, що позивач у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах існують обставини, з якими КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а оскаржувані дії відповідача не є самостійним предметом спору.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №460/16197/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 11 липня 2023 року.
Суддя О.М. Дудар