про залишення позовної заяви без руху
12 липня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5248/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до відповідача: Міністерства оборони України (проспект Повітрянофлотський, б. 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022)
третя особа: Кіровоградський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Кавалерійська, б. 17/19, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 07827576)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Любович О.Ю., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №78 від 16.06.2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
2) зобов'язати Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При чому, право на звернення до суду, у тому числі на доступ до суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним та може бути обмежено у встановлений законом спосіб, що не є порушенням права на доступ до суду, що випливає з чисельної практики Європейського Суду з прав людини.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Зазначена правова позиція визначена Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 року у справі № 240/2395/21.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.05.2022 у справі 9901/484/21.
Суд зазначає, що у даному випадку перебіг строку звернення до суду з позовними вимогами за цим позовом розпочався у червні 2019 року - дати винесення оскаржуваного рішення, до суду позивач звернувся лише 07.07.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду майже на 4 роки.
У позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, причинами пропуску строку вказано те, що з травня 2019 року (з часу подання заяви про нарахування та виплату грошової допомоги) позивач не отримав відповіді про результати розгляду його заяви, а тому у березні 2023 року повторно звернувся до Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та дізнався про результати розгляду заяви. Крім того вказує, що весь цей час перебував на службі в ЗСУ та приймав безпосередню участь у бойових діях. Інших причин та доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано.
Зазначені позивачем обставини, суддя не розцінює як поважні.
Так, зі змісту позову не зрозуміло, які саме обставини заважали позивачу своєчасно дізнатись про результати розгляду поданої ним у травні 2019 року заяви. Позивачем не зазначено, чи вживав він які-небудь активні дії, спрямовані на отримання інформації про результати розгляду своєї заяви від травня 2019 року, якщо вживав - то які саме.
Посилання позивача на перебування його на службі у ЗСУ увесь час, з моменту звернення з заявою до відповідача до березня 2023 року, не підтверджуються будь-якими доказами, та, на думку суду, сама лише обставина перебування на службі у ЗСУ не позбавляє позивача можливості скористатись своїми правами, передбаченими КАС України, у тому числі - через уповноваженого представника.
Отже позивачем не зазначено, які саме конкретні обставини заважали йому звернутись до суду з цим позовом у строки, встановлені КАС України.
Згідно частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 248, 256, 257, 259, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити особу, що подала позовну заяву, про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити особі, що подала позовну заяву, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО