про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 липня 2023 року м. Київ № 320/23088/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчого служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення грошових коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчого служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення грошових коштів.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, виходячи з аналізу предмету і підстав позовну, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до п.п.1, 2, 7, 9 ч.1 ст.4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Таким чином, з огляду на вказану, суд звертає увагу, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.
Водночас, помилковим є застосування ст.19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 13.11.2019 у справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів сплачених позивачем в межах виконавчого провадження, яке було відкрито на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-695535-17 від 17.05.2019.
В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2022 по виконавчому провадженні №68161466.
У зв'язку з викладеним, за переконанням позивача виникли підстави для звернення до суду з позовом щодо стягнення сплачених грошових коштів.
Суд зауважує, що позивач у позові в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідачів коштів посилається на приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, виходячи з аналізу предмету та обґрунтування позовної заяви, враховуючи приписи ЦК України, суд зауважує, що по суті предметом спору у даній справі є захист майнових прав, що в даному випадку свідчить про існування правовідносини між позивачем та відповідачами в рамках цивільного процесу щодо стягнення безпідставно набутого майна з особи якою таке майно було набуто, що свідчить про те, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених ЦПК України, що виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, виходячи з аналізу поданої позовної заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи ч.1 ст.5 КАС України якою регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Однак, виходячи з аналізу прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем не було заявлено до суду позовні вимоги виходячи з установленого ч.1 ст.5 КАС України змісту та формулювання. Заявляючи до суду позовні вимоги в частині стягнення сплачених коштів, позивач не зазначає вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин, що свідчить про відсутність підстав для розгляду поданої позивачем позовної заяви в розрізі приписів адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.
На виконання ч.6 ст.170 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.170, 241-243, 248 КАС України, суд,-
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчого служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення грошових коштів.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Перепелиця А.М.