04 липня 2023 року м. Київ № 320/2741/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у листі від 20.12.2022 № 2600-9508-8/168993, про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;
зобов?язати здійснити з 20.12.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.02.2022 № 21-983п без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, однак відповідач протиправно відмовив у перерахунку, чим порушив його законні права та інтереси.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
09.05.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
07.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач проти доводів пенсійного органу заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві його пенсія обчислюється виходячи з 90% грошового забезпечення та становить 84 721,14 грн.
В подальшому, позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.02.2022 № 21-983п, за нормами, чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу у розмірі 90% без обмеження її граничного розміру.
Водночас, позивачем отримано відповідь № 2600-9508-8/168993 від 20.12.2022, у якій вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки перерахунок здійснюється у розмірі 60% після перерахунку розмір пенсії зменшиться до 19 340,00 грн з урахуванням обмежень, встановлених ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині зменшення розміру (відсотків) перерахунку призначеної позивачу пенсії і застосування до перерахованої пенсії обмеження максимальним розміром не ґрунтується на законі, є протиправним, не відповідає нормам законодавства України, фактичним обставинам, а тому має бути скасовано, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Київський окружний адміністративний суд виходить з наступного.
Суд звертає увагу, що у рішенні про відмову в перерахунку позивачу пенсії, пенсійним органом у якості підстави для прийняття такого рішення було зазначено, що позивачу обчислено пенсію в розмірі 90% заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 21.02.2022 № 21-983п.
Виплата пенсії позивачу здійснюється без обмеження максимальним розміром та становить 84 721,14 грн. Відповідачем підтверджено, що за рішенням КСУ від 26.03.2020 № 6-р/2020 позивач має право на перерахунок пенсії, однак, оскільки розмір пенсійної виплати позивача з 01.04.2020, обчислений з урахуванням вимог ст. 86 Закону № 1697, становитиме 19 340,00 грн (60% заробітної плати) та з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, призведе до зменшення розміру пенсії позивача.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірним за предметом даного спору, є не питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивачу на підставі оновленої довідки та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020, а ключовим є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказував, що відсутня доцільність для проведення такого перерахунку, позаяк, позивач наразі отримує пенсію, у розмірі 90% заробітної плати та без обмеження її розміру максимальним показником, а у разі перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.02.2022 № 21-983п, її розмір буде меншим.
Так, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789), у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у ст. 50-1 Закону № 1789 внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII у ст. 50-1 Закону № 1789 у ч. 2 і 5 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII у ст. 50-1 Закону № 1789 у ч. 2 та 5 цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами ч. 18 цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас, 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ (далі - Закону № 1697), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789, крім, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697, пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями ст. 86, за правилами ч. 1, 2 якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно із ч. 20 цієї статті, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч. 2, 3 та 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
До правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697 не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697, принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Тож, на переконання суду, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697, порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697.
Отже, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема ч. 2 ст. 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії ст. 50-1 Закону № 1789 відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1697 у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення ч. 2 ст. 86 Закону № 1697, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
За змістом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789 положення ч. 15 якої викладено в аналогічній редакції. При цьому, абзацом 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом 2 цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень ч. 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Так, положення п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668 стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789 утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності № 1697, за правилами абзацу 6 ч. 15 ст. 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема ст. 86, ч. 15 якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668, не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених ст. 50-1 Закону № 1789, а з 14.10.2014 - абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697.
На спірні правовідносини поширюються положення абзацу 6 ч. 15 ст.86 Закону № 1697, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Слід звернути увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20.
Суд при розгляді справи враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 у справі № 500/3097/21. Також, враховано і правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.07.2022 у справі № 420/6156/21, та від 21.09.2022 у справі № 580/5755/20.
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності та взаємозв'язку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.