12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/448/22
провадження № 61-7449ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кєєр Олени Сергіївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів,
18 травня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Кєєр О. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції заявник отримав 19 квітня 2023 року, на підтвердження чого надано копію заяви про видачу судового рішення та ознайомлення з матеріалами справи адресоване Дарницькому районному суду м. Києва, помилково вважаючи це достатніми доказами на підтвердження підстав пропуску строку.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кєєр О. С. залишено без руху для усунення недоліків та запропоновано надати на підтвердження наведених обставин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути, наприклад: поштовий конверт з трек-номером поштового відправлення, довідка із суду щодо дати первинного надіслання заявнику та його представнику копії судового рішення апеляційного суду або щодо отримання/неотримання копії судового рішення, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави та надати до суду разом із відповідними доказами. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2023 року заявник направила до суду заяву про усунення недоліків разом з долученими до неї матеріалами. Однак, не надала належних доказів на підтвердження зазначених обставин пропуску процесуального строку.
Як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження заявник фактично повторно посилається на ті ж самі обставини, на які вже судом була надана правова оцінка, долучаючи такі ж самі докази, які вже було оцінено судом касаційної інстанції. Однак не надає суду належні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути, наприклад: довідка із суду тощо.
Зазначені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не беруться судом до уваги ураховуючи таке.
Доводи клопотання про поновлення строку є аналогічними доводам заявника, яким вже надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому, судом враховано практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.
Аналізом матеріалів касаційного провадження № 61-7449ск23, з урахуванням оскаржуваного судового рішення, судом установлено, що на порушення вимог статті 390 ЦПК України, касаційну скаргу подано 18 травня 2023 року, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відповідно до даних офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) повний текст постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року складено 26 січня 2023 року, отже останнім днем її касаційного оскарження є 27 лютого 2023 року. Крім того судом апеляційної інстанції визначено, що ОСОБА_1 та її представник адвокат Кєєр О. С. були належним чином повідомлені про день та час розгляду цієї справи та визначено, що відсутні підстави вважати їх неявку поважною, з урахуванням також того, що саме за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кєєр О. С. ця справа переглядалася у суді апеляційної інстанції.
Заявником не надано Верховному Суду доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України та про обставини, які об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк, навпаки, саме заявником долучено до матеріалів на усунення недоліків її касаційної скарги копію супровідного листа апеляційного суду про надіслання 27 січня 2023 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Кєєр О. С. на електронну адресу, яка вказана особисто адвокатом Кєєр О. С., у тому числі, у заяві про відкладення розгляду цієї справи, копію оскаржуваної постанови від 17 січня 2023 року.
Крім цього Верховний Суд також зазначає, що застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності; надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами; такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи; ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення; якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них; з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію; суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними; попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/272/22).
Аналогічна правова позиція містяться у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 904/7806/21, від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 20 квітня 2023 у справі № 920/367/17.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Крім того, доводи заявника щодо неможливості участі у розгляді справи у суді апеляційної інстанції та своєчасного оскарження цього судового рішення адвокатами не приймаються судом до уваги, оскільки за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки, тому ОСОБА_1 могла приймати участь у цій справі як самостійно, так і за участю адвоката Кєєр О. С.
Отже Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Кєєр О. С. не надала суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
Поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заявнику надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак він не скористався своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Заявник не демонстрував готовність брати участь у розгляді цієї справи.
Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відтак, касаційна скарга подана до суду після закінчення строків, установлених законодавством й підстави наведені у заяві про поновлення строку на оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не свідчать про існування об'єктивних перешкод у своєчасному поданні заявником касаційної скарги й не виправдовують пропуск процесуального строку на її подання.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції й так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Відтак, Верховний Суд констатує, що заявником не надано логічного пояснення, які об'єктивні перешкоди заважали вчасно звернутися з касаційною скаргою, скориставшись своїми процесуальними правами.
Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кєєр Олени Сергіївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року вважати неподаною та повернути заявникові.
Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян