Ухвала
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 752/5345/22
провадження № 61-9507ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду від 22 листопада 20022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності неправомірною та повернення коштів, зобов'язання надати відповідь на звернення,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності неправомірною та повернення коштів, зобов'язання надати відповідь на звернення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду від 22 листопада 20022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову ОСОБА_1 у вказаній справі є визнання бездіяльності ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» протиправною, визнання бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк» щодо нереагування на її заяви протиправною, стягнення з ПрАТ» СК'ВУСО» на її користь коштів відповідно до страхового полісу в розмірі 267,50 грн, стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди, зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» повернути кошти, які були незаконно стягнуті невідомими особами з кредитної картки, визнання бездіяльності керівництва банку щодо неповернення їй викрадених у неї коштів з кредитної картки в сумі 30 050, 00 грн, стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди, понесеної внаслідок бездіяльності та розголошення її персональних даних, визнання бездіяльності Міністерства фінансів України протиправною, визнання неправомірною бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк» щодо ненадання належної відповіді на її звернення, визнання дій АТ КБ «Приватбанк» щодо блокування її номеру телефону в службі підтримки банку протиправною, зобов'язання відновити її зв'язок із службою підтримки банку в телефонному режимі, зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» надати відповідь по всіх пунктах, викладених в її заяві від 20 вересня 2021 року.
З огляду на те, що вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження та не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму (2 684*250= 671 000), Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду від 22 листопада 20022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності неправомірною та повернення коштів, зобов'язання надати відповідь на звернення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян