Провадження № 3/537/1006/2023
Справа № 537/2240/23
12.07.2023 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко Іван Іванович, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
15.05.2023 о 09 год. 00 хв. в м. Кременчук, вул. Чумацький шлях, буд. 1 гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21101 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав посвідчення водія відповідної категорії та не мав право на керування даним транспортним засобом, чим вчинив повторне правопорушення протягом року за ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за вказаним місцем проживання.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість своєчасно дізнатись про день та час судового засідання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, законом не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).
Враховуючи викладене та вимоги ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
Розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, суддя встановив таке.
Згідно до статті 15 ЗУ «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, а ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Аналізуючи в сукупності докази, що маються в справі, зокрема відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №394520 від 15.05.2023 (а.с.1), витягу з облікової бази даних Національної поліції, відповідно до якого 27.10.2022 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 4), довідці, наданої старшим інспектором відділення адміністративної практики БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Чаплянко С. від 16.05.2023 (а.с. 5)та інших матеріалах, що містяться в справі, зокрема відеозаписі, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №394520 від 15.05.2023(а.с. 6) приходжу до висновку, що вказані докази містять достатні фактичні дані, які свідчать про те, що, ОСОБА_1 15.05.2023 о 09 год. 00 хв., повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21101 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Обираючи вид стягнення суддя обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність не вбачає.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, особу правопорушника, ступінь вини, суддя вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При цьому, відповідно до довідки, виданої старшим інспектором відділення адміністративної практики БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Чаплянко С. від 16.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Враховуючи дані обставини суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що з правопорушника необхідно стягнути на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
Керуючись ч. 5 ст. 126, ст. 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
постановив:
Визнати винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. 00 коп. (сорок тисяч вісімсот грн 00 коп.) в дохід держави без позбавлення права керування транспортним засобом.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна, яким стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги Полтавським апеляційним судом, постанова якого набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Іван Іванович Дядечко