04 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16848/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокурора - Гусарова А. В.,
позивача - Самелюк К. О.,
відповідача - ОСОБА_1.,
третіх осіб - Сойник О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко А. І. (головуючий), Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)
у справі за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "Кристал Авто"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2. Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"; 3. Громадська організація "Київська міська спілка автомобілістів",
про повернення земельної ділянки,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2021 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Кристал Авто" (далі - ПП "Кристал Авто") про повернення на користь Київської міської ради земельної ділянки (код ділянки 62:206:0004), площею 130 м2, на АДРЕСА_1 в Деснянському районі м. Києва (до зміни назви - просп. АДРЕСА_1), з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 116, 125, 126, 212, 152 Земельного кодексу та статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що згідно з актом перевірки, проведеної Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, від 03.09.2021 № 21-0025-03 щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на АДРЕСА_1 в Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:206:0004), встановлено, що на частині земельної ділянки, яка обліковується за Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів та шляхів м. Києва "Київавтошлях", розташовано нежитлове приміщення автомийки, яке зареєстровано на праві власності за ПП "Кристал Авто".
Прокурор зазначав, що право користування чи власності на земельну ділянку, на якій розташовано приміщення автомийки, не оформлювалося, правовстановлюючих документів на земельну ділянку не видавалося.
1.3. У відзиві на позовну заяву ПП "Кристал Авто", заперечуючи проти її задоволення, вказувало на те, що відповідач є законним власником нежитлового приміщення, загальною площею 130,5 м2 та, відповідно, і належним користувачем спірної земельної ділянки, виходячи із закріпленого законом принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою.
Відповідач зазначав, що будівництво споруд на спірній земельній ділянці було погоджено з органами місцевого самоврядування до моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно. Оскільки відповідач не будував спірне нежитлове приміщення, а отримав у власність шляхом внесення його до статутного фонду, то в діях відповідача відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.
ПП "Кристал Авто" вважало, що Київська міська рада була обізнана про проведення будівництва та використання земельної ділянки ще у 2008 році, а тому строк, в межах якого прокурор мав право звернутися до суду з позовом сплив у 2011 році.
Крім того відповідач зазначав, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки перший заступник прокурора наділений такими повноваженнями тільки в разі відсутності керівника, а також звертає увагу на недоведення прокурором в чому саме полягає державний інтерес у випадку задоволення позовної заяви.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) та Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - КП "Київавтошляхміст").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів" (далі - ГО "Київська міська спілка автомобілістів").
1.5. Департамент земельних ресурсів у поясненнях на позовну заяву вказував на встановлення під час проведення перевірки обставин використання відповідачем частини земельної ділянки, яка обліковується за КП "Київавтошляхміст", без правовстановлюючих документів, за відсутності рішень Київської міської ради.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ПП "Кристал Авто" повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку, площею 130 м2, на АДРЕСА_1 в Деснянському районі м. Києва, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та зумовлює необхідність застосування відповідних наслідків, передбачених статтею 212 Земельного кодексу України.
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку позовна давність не пропущена, а прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у цьому випадку.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.4. Суд апеляційної інстанції посилаючись, зокрема, на судові рішення у справах № 2/204 та № 36/136-4/753 зазначив, що ПП "Кристал Авто" набуло спірне нежиле приміщення загальною площею 130,5 м2 на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, шляхом передачі його до статутного фонду товариства на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204, яким встановлено, що об'єкт нерухомості розташований за вказаною адресою побудований та є капітальною спорудою. На підставі зазначеного рішення Київським МБТІ зареєстровано право власності ПП "Кристал Авто" на нерухоме майно.
Суд установив, що ПП "Кристал Авто" не будувало спірне нежиле приміщення, а отримало у власність шляхом внесення його до статутного фонду, а тому відповідач не міг отримувати дозволів на будівництво спірного нежилого приміщення та не здійснювало капітальне будівництво нового об'єкту нерухомого майна, що унеможливлює здійснення ним самочинного будівництва, та у діяннях відповідача відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.
Крім того суд установив, що 20.02.2009 засновник ПП "Кристал Авто" звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки в користування для обслуговування та експлуатації автомийки, яке не було розглянуто.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим визнав відсутньою необхідність застосування інституту позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у цьому випадку прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах.
Так, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- висновків щодо повернення земельних ділянок, які використовуються без правовстановлюючих документів, їх власнику на підставі приписів статей 152, 212 Земельного кодексу України шляхом звільнення від будівель і споруд та самочинно розміщеного майна, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19;
- висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10997/18 та Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 29.09.2021 у справі № 910/15989/16, від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 щодо застосування статей 375, 376 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно того, що самочинне будівництво нерухомості, яке здійснюється без згоди власника майна земельної ділянки, визнається протиправним втручанням у право мирного володіння майном громади міста та землекористувача, навіть при наявності судового рішення, на підставі якого визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва з обов'язком провести його державну реєстрацію. Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради;
- висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 стосовно того, що у разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання її в користування, повернення такої земельної ділянки відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює дані правовідносини;
- висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 29.09.2021 у справі № 910/15989/16 стосовно того, що будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил;
- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 про те, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном. При цьому, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13);
- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10997/18 про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Таким чином, сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає;
- висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 № 910/2861/18, Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 № 923/196/20 стосовно того, що не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці;
- висновку, викладеного постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 про те, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а тому використання землі за відсутності таких документів не можна визнати законним.
Прокурор також зазначав, що у справах № 910/19726/17, № 910/14328/17, № 910/22575/17, № 910/14524/19, № 910/15989/16 предметом позовів була вимога прокурора про повернення територіальній громаді міста Києва земельних ділянок, які використовувались відповідачами без правовстановлюючих документів, з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд на підставі статті 212 Земельного кодексу України, де суди дійшли висновку, що такі вимоги повністю відповідають законодавству, що регулює дані правовідносини.
Крім того, заявник касаційної скарги акцентував увагу на тому, що прокурор у позові не доводить самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки предметом доказування є використання приватним підприємством земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Як вбачається з матеріалів справи Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі ПП "Кристал Авто" чи іншим особам спірної земельної ділянки у власність чи у користування, у тому числі для будівництва нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, не взяв до уваги, що як вбачається зі звіту про технічний огляд об'єкта будівництва (автомийки), виданого КП "Київжитлоспецексплуатація", автомийка збудована ОСОБА_1 у 2007 році, а договори купівлі-продажу гаражів між фізичними особами та ОСОБА_1 укладені у 2008 році, що підтверджує відсутність взаємозв'язку із укладенням договорів та спорудженням автомийки, оскільки договори купівлі-продажу гаражів укладені уже після того, як автомийка була збудована. Отже, вказане спростовує доводи суду апеляційної інстанції про відсутність ознак використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Крім того, договори купівлі-продажу гаражів між фізичними особами та ОСОБА_1 не були нотаріально посвідчені та їх державна реєстрація не проводилася.
Прокурор наголошує, що та обставина, що відповідач не є особою, що самовільно забудувала спірну земельну ділянку, не може свідчити про відсутність у нього обов'язку щодо повернення спірної земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки) тому, що саме він на даний час є особою, що перешкоджає позивачу користуватися власного земельною ділянкою і усувати такі перешкоди має саме відповідач. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.09.2021 у справі № 910/15989/16. Отже, є необгрунтованими доводи суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірне майно ПП "Кристал Авто" не будувало, а тому у нього немає обов'язку щодо повернення спірної земельної ділянки шляхом звільнення від цього майна.
Заявник касаційної скарги вказує на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на судові рішення у справі № 36/136-4/753, вказуючи на те, що у вказаній справі судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства "Київавтошляхміст" до ГО "Київська міська спілка автомобілістів" про звільнення земельної ділянки площею 6350 м2 біля Московського мосту по АДРЕСА_1 у м. Києві та її повернення, оскільки комунальним підприємством не надано доказів на підтвердження того, що воно є належним користувачем або власником земельної ділянки, так як власником є Київська міська рада. Отже вказаним рішенням встановлено, що власником земельної ділянки є Київська міська рада, а не інші особи.
При цьому, судами у справі № 36/136-4/753 не надавалася оцінка законності використання земельної ділянки ГО "Київська міська спілка автомобілістів" та будівництва будь-яких споруд на території автостоянки № 7, а тому доводи Північного апеляційного господарського суду про те, що будівництво споруд на спірній земельній ділянці було погоджено з органами місцевого самоврядування до моменту набуття відповідачем права власності на спірне майно, є необґрунтованими.
У справі № 2/204, на яку також посилається суд апеляційної інстанції, питання законності зайняття спірної земельної ділянки та будівництва нежилого приміщення площею 130,5 м2 не досліджувалося. Київська міська рада участі у вказаній справі, як власник земельної ділянки, на якій розміщене самочинно збудоване майно, не приймала.
Натомість матеріалами справи № 910/16848/21 підтверджується, що будівництво нежитлової споруди (автомийки) здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Діючим законодавством, зокрема приписами статті 331 Цивільного кодексу України, не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення (правову позицію щодо права власності на новостворене майно викладено у постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14).
Суд апеляційної інстанції, надавши перевагу доводам та доказам відповідача - ПП "Кристал-Авто", залишив поза увагою доводи прокурора щодо відсутності доказів законності використання спірної земельної ділянки приватним підприємством.
Прокурор зазначив, що будівництво нерухомого майна здійснено самочинно та без волевиявлення Київської міської ради, що є протиправним втручанням у право власності на майно - земельну ділянку територіальної громади міста. Використання відповідачем спірної земельної ділянки без прийняття Київською міською радою відповідного рішення та без отримання правовстановлюючих документів посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, спрямоване на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель комунальної власності та порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади м. Києва.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, поясненнях присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що Департаментом земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки на АДРЕСА_1 (біля Північного мосту) у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:206:0004) за результатами якої складено акт від 03.09.2021 № 21-0025-03, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 1,3403 га (код ділянки 62:206:0004) згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за КП "Київавтошляхміст".
В ході перевірки встановлено, що будь-яких рішень Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала. Документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані. У результаті обстеження частини земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка частково огороджена. На частині земельної ділянки орієнтовною площею 130 м2 розташовано нежитлове приміщення автомийки. Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано об'єкт нерухомого майна площею 130,5 м2 на праві власності за ПП "Кристал Авто". Перевіркою встановлено, що власником зазначеного приміщення автомийки ПП "Кристал Авто" порушено статті 125, 126 Земельного кодексу України, а саме використання частини земельної ділянки (код ділянки 62:206:0004) орієнтовною площею 130 м2 без правовстановлюючих документів.
4.3. Суди також установили, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 26.05.2008 у справі № 10-95/08 (з урахуванням ухвали від 30.05.2008 про виправлення описки) визнано дійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу об'єкту нерухомості та визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості - нежиле приміщення, придбане згідно з договорами купівлі-продажу об'єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 130,5 м2.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2008 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 26.05.2008.
На підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 26.05.2008 та ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2008 право власності на об'єкт нерухомого майна площею 130,5 м2 на АДРЕСА_1 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204 за позовом ПП "Кристал Авто" до ОСОБА_1 зобов'язано засновника ПП "Кристал Авто" ОСОБА_1 передати у власність за відповідним актом приймання-передачі до статутного капіталу підприємства нежиле приміщення, яке належить ОСОБА_1 - засновнику приватного підприємства на правах приватної власності, загальною площею 130,5 м2, яке знаходиться у м. Києві на АДРЕСА_1, реєстраційне посвідчення № 014304 Київське міське БТІ від 11.09.2008 року. Визнано за ПП "Кристал Авто" право власності на об'єкт нерухомості загальною площею 130,5 м2, яке знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно з листом Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 29.09.2017 № 062/14-11882 (И-2017) право власності на об'єкт нерухомості загальною площею 130,5 м2 зареєстровано за ПП "Кристал Авто" на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204.
4.4. Крім того суди установили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2007, у справ № 36/136-4/753 за позовом КП "Київавтошляхміст" до Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (правонаступником якої є ГО "Київська міська спілка автомобілістів) про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 6350 м2 біля АДРЕСА_1 у м. Києві та повернути зазначену земельну ділянку позивачеві за актом прийому-передачі в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю з боку позивача обставин неправомірного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
4.5. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що судами у межах справи № 36/136-4/753 встановлені такі обставини:
- 02.01.2002 між КП "Київавтошляхміст" та Підприємством "Автоінвест" Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів укладено договір оренди земельної ділянки № 7 (далі - договір № 7), відповідно до пункту 1.1 якого КП "Київавтошляхміст" (орендодавець) надав, а Підприємство "Автоінвест" (орендар) прийняло в оренду територію площею 6350 м2 біля Московського моста на просп. АДРЕСА_1 для організації автостоянки та розміщення власного автотранспорту членів спілки без права забудови території;
- обґрунтовуючи позовні вимоги КП "Київавтошляхміст" стверджувало, що строк дії договору № 7 закінчився 31.12.2003, проте відповідач орендовану земельну ділянку використовує у власних цілях, що підтверджується актом від 20.01.04. Докази укладання відповідного договору оренди земельної ділянки з відповідачем відсутні, правові підстави для використання земельної ділянки у відповідача відсутні;
- спірну земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 20.03.1978 № 366/7 "Про дозвіл виконкому Мінської райради народних депутатів на влаштування тимчасової відкритої автостоянки для автомобілістів" передано Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, правонаступником якої є ГО "Київська міська спілка автомобілістів", у тимчасове користування для влаштування тимчасової стоянки автомобілів з установленням металевої сітчатої огорожі та тимчасової споруди для охорони на майданчику тимчасового відстою автотранспорту, що належить управлінню "Київавтошляхміст", біля Московського переходу в Мінському районі;
- автостоянку № 7 біля Московського мосту на виконання рішення Київської міської ради народних депутатів від 14.12.1989 № 1106 "Про передачу відкритих платних автостоянок районним радам добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР" передано за територіальною приналежністю на баланс вказаного добровільного товариства, правонаступником якого є Підприємство "Автоінвест";
- в матеріалах справи містяться погодження від 03.03.1998, 23.04.2001 Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва на будівництво споруд на території автостоянки № 7 біля Московського мосту, ордер Головного управління контролю за благоустроєм міста Київської міської державної адміністрації № 2000/30077 з дозволом на виконання робіт в межах виділеної ділянки, технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Всеукраїнської спілки автомобілістів Київської міської організації затверджений Головним землевпорядником Ватутінського району м. Києва, акт встановлення і погодження меж землекористування, паспорт-картка автостоянки № 7, затверджена Київською міською радою Добровольчому об'єднанню "Автомотолюбитель УРСР", розрахунок земельного податку виданого Державною податковою адміністрацією у Мінському районі м. Києва для Київською міською організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП "Київавтошляхміст" суд встановив, що Київською міською організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів, правонаступником якої є ГО "Київська міська спілка автомобілістів", зайнято спірну земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 20.03.1978 № 366/7. У той же час, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутати трудящих від 16.03.1970 № 422 КП "Київавтошляхміст" відведено земельну ділянку в районі урочища "Чорторий" під будівництво північного моста 85,6 га та під захисні споруди на водоймищі Канівського ГЕС 38,0 га в Дніпровському районі.
4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 910/16848/21 розглядаються позовні вимоги щодо земельної ділянки площею 130 м2, на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, яка є частиною (складовою) земельної ділянки загальною площею 6350 м2 біля АДРЕСА_1 у м. Києві. Тобто, в межах справи № 36/136-4/753 також досліджувалось питання належного користування ГО "Київська міська спілка автомобілістів", яка є третьою особою у цій справі, земельною ділянкою, яка є предметом розгляду. Отже, факти, встановлені судами у справі № 36/136-4/753 є преюдиціальними відносно справи, що розглядається.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що будівництво споруд на спірній земельній ділянці було погоджено з органами місцевого самоврядування до моменту набуття ПП "Кристал-Авто" права власності на спірне нерухоме майно.
Лише після укладення договорів купівлі-продажу між первісними власниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) гаражів (нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (засновником ПП "Кристал Авто") право власності на спірні нежилі приміщення перейшло до ПП "Кристал Авто", яке набуло нежиле приміщення загальною площею 130,5 м2 по АДРЕСА_1 у власність шляхом передачі його до статутного фонду ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204 і на підставі цього рішення зареєструвало право власності на зазначене нерухоме майно.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПП "Кристал Авто" не будував спірне нежиле приміщення загальною площею 130,5 м2, а отримав у власність шляхом внесення його до статутного фонду, а тому не міг отримувати дозволів на будівництво спірного нежилого приміщення та не здійснював капітальне будівництво нового об'єкту нерухомого майна, що унеможливлює здійснення ним самочинного будівництва, а тому в діях відповідача відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.
4.7. Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Частиною 1 статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з положеннями частин 1- 3 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
4.8. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, який правомірно набув право власності на нерухоме майно у передбачений законом спосіб за відплатним договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204, а також здійснення волевиявлення щодо одержання земельної ділянки, оскільки 20.02.2009 ОСОБА_1 - засновник ПП "Кристал Авто" звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки в користування для обслуговування та експлуатації автомийки, яке не було розглянуто.
4.9. Так, як вже було зазначено судами встановлено, що згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 26.05.2008 у справі № 10-95/08 (з урахуванням ухвали про описку від 30.05.2008) визнано дійсними договори купівлі-продажу об'єкту нерухомості та визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на об'єкт нерухомості, придбаний згідно з договорами купівлі-продажу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 26.05.2008 та ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2008 право власності на об'єкт нерухомого майна площею 130,5 м2 на АДРЕСА_1 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 .
На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204 про зобов'язання засновника ПП "Кристал Авто" ОСОБА_1 передати у власність до статутного капіталу підприємства нежиле приміщення, загальною площею 130,5 м2, яке знаходиться у м. Києві на АДРЕСА_1, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості загальною площею 130,5 за ПП "Кристал Авто".
4.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, та на неврахування якої посилався заявник касаційної скарги, зазначено таке:
"6.23. За положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
6.24. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
6.25. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
6.26. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
6.27. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
6.28. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
6.29. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
6.30. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
6.31. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
6.32. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті".
4.11. За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 (засновник ПП "Кристал Авто") за судовим рішенням третейського суду, а у подальшому ПП "Кристал Авто" також за судовим рішенням, правомірно набули право власності на нерухоме майно та зареєстрували таке право.
Проте, обмежившись посиланням на рішення третейського суду від 26.05.2008 у справі № 10-95/08, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2006 у справі № 36/136-4/753, рішення суду Господарського суду мста Києва від 03.08.2010 у справі № 2/204, суд апеляційної інстанції не досліджував питання щодо правового статусу спірного нерухомого майна та його склад на час набуття прав на це майно ОСОБА_1 та ПП "Кристал Авто".
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам прокурора, зокрема, стосовно того, що як вбачається зі звіту про технічний огляд об'єкта будівництва (автомийки), виданого КП "Київжитлоспецексплуатація", автомийка збудована ОСОБА_1 у 2007 році, а договори купівлі-продажу гаражів між фізичними особами та ОСОБА_1 укладені у 2008 році (які за рішенням третейського суду були визнані дійсними), що, на думку прокурора, підтверджує відсутність взаємозв'язку із укладенням договорів та спорудженням автомийки, оскільки договори купівлі-продажу гаражів укладені уже після того, як автомийка була збудована.
Суд апеляційної інстанції не з'ясовував питання стосовно того, ким та коли здійснювалося будівництво нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці; дотримання вимог законодавства під час такого будівництва та набуття таким майном правового режиму нерухомого майна; наявність відповідного погодження власника земельної ділянки на будівництво нерухомого майна на ній.
При цьому, як свідчать матеріали справи фізична особа-підприємець ОСОБА_1. у відповідь на припис Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва про надання документів повідомив, що ОСОБА_1 було зареєстроване нежитлове приміщення, загальною площею 130,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , а 04.07.2007 ОСОБА_1 та Київською міською спілкою автомобілістів, яка є землекористувачем, було укладено договір про співробітництво та організацію відносин, а саме для розміщення автомийки замкнутого циклу на земельній ділянці (62:20:604, АС № 7). Приміщення не є малою архітектурною формою та тимчасовою спорудою і використовується з виконанням всіх вимог, встановлених правилами благоустрою (том. 1, а. с. 194).
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив про здійснення волевиявлення щодо одержання земельної ділянки, оскільки 20.02.2009 ОСОБА_1 - засновник ПП "Кристал Авто" звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки в користування для обслуговування та експлуатації автомийки, яке не було розглянуто.
Водночас питання стосовно вжиття ОСОБА_1 дій щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою, крім направлення до Київської міської ради клопотання (заяви) із зазначенням виду та терміну користування: оренда - 1 рік (викуп) (том 1, а. с. 142), суд апеляційної інстанції не досліджував.
Суд апеляційної інстанції не з'ясовував питання стосовно того, чи зверталося ПП "Кристал Авто" після реєстрації за підприємством права власності на нерухоме майно згідно із судовим рішенням від 03.08.2010 у справі № 2/204 до уповноваженого органу щодо оформлення права користування земельною ділянкою та чи вживало відповідних дій.
4.12. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1, 2 статті 269 зазначеного Кодексу).
Ураховуючи викладене, з огляду на необхідність встановлення всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 910/16848/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак