11 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16004/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка" (далі - Товариство, позивач, скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 (головуючий - суддя Котков О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
у справі №910/16004/20
за позовом Товариства
до акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", відповідач)
про стягнення грошових коштів.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором з елементами підряду та поставки.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором з елементами підряду та поставки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором у частині повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у АТ "Укртрансгаз" утворилася заборгованість перед Товариством за вказаним правочином.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/16004/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/16004/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь Товариства 831 970,23 грн основної заборгованості, 127 667,22 грн інфляційних втрат, 67 571, 30 грн 3 % річних і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 031, 00 грн.
2.4. Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16004/20 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №910/16004/20, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо спростування обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні; в іншій частині касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 скасовано, а справу № 910/16004/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.4.1. Верховний Суд у вказаній вище постанові, скасовуючи оскаржуване судове рішення, вказав, зокрема, таке:
- суд апеляційної інстанції не перевірив:
• які дії були вчинені як відповідачем, так і позивачем на виконання угоди про припинення зобов'язання прощенням боргу від 18.07.2018 №1807000316 (далі - Угода);
• ким було ініційовано укладення Угоди, в якій формі було надано відповідь (акцепт), в який спосіб та в якому місці таку угоду укладено;
- предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства до АТ "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором від 26.08.2016 №1608000596 (далі - Договір) у розмірі 1 033 763, 20 грн основної заборгованості, 3% річних і втрат від інфляції;
- згідно з пунктом 3.4 Договору розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання-передачі обладнання, або іншими, не забороненими чиним законодавством способами;
- в обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що відповідач не виконав зобов'язання за Договором у частині повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином;
- у відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" вказувало на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості виникла за двома актами виконаних робіт від 30.06.2017 на суму 761 710, 88 грн та від 10.07.2017 на суму 70 259, 35 грн. При цьому, посилаючись на умови пункту 3.4 Договору, а саме передбачений ним 90-денний строк, відповідач зазначив про те, що трирічна позовна давність за визначеними в цих актах сумами спливла до подання позову в цій справі;
- разом з тим, позивач у відповіді на відзив заперечував проти таких доводів відповідача та зазначав про те, що ним роботи були виконані в повному обсязі, за які відповідач не розрахувався, а позов подано в межах позовної давності;
- отже, виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи подані відповідачем заперечення, до предмета доказування в цій справі входять обставини щодо того чи підтверджується належне виконання робіт підрядником на визначену ним суму та день настання строку оплати таких робіт замовником;
- крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо пропуску позовної давності.
2.5. За результатами нового розгляду Північним апеляційним господарським судом ухвалено постанову від 09.03.2023 у справі №910/16004/20, якою апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/16004/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/16004/20 змінено, з викладенням його мотивувальної частини в редакції вказаної постанови, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/16004/20 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №910/16004/20 та передати дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Доводи осіб, які подали касаційних скарг
4.1. Підставами для подання касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень Товариство, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, визначає таке:
• посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що:
- апеляційним судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 щодо застосування частини першої статті 638, частини першої та другої статті 640, частини другої статті 642, частини першої та другої статті 837, статей 843, 846 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права статей 7, 13-15, 210, 267, 316 ГПК України та не врахування висновків Верховного Суду щодо процесуальних питань, викладених у постановах від 02.06.2020 у справі №909/1054/19, від 27.07.2022 у справі №910/8662/20, від 04.09.2018 у справі №910/20874/17, про те, що відповідач не вправі заперечувати проти обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.218 у справі №338/180/17;
• посилаючись на підпункти "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України обґрунтовує наявність випадків для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційне провадження за касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження , передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2016 Товариством (підрядник) та АТ "Укртрансгаз" (замовник) укладено Договір, відповідно до умов якого:
- об'єктом є ГРС Вузлове, с. Вузлове, Радехівський р-н, Львівська область (пункт 1);
- виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними матеріалами і механізмами та обладнанням замовника, відповідно до проектно-кошторисної документації, розробленої згідно з умовами Договору, за технічним завданням замовника, виконати роботу - ремонт пунктів вимірювання витрат на ГРС УМГ "Львівтрансгаз" (об'єкт) [лот № 4], зокрема:
• розробити проектно-кошторисну документацію. Склад і об'єм робіт визначаються згідно з "Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі" та Технічних умов замовника і дефектних актів, які є невід'ємною частиною Технічного завдання. При цьому, повинні бути враховані всі вимоги нормативних документів, в тому числі відомчих розпорядних документів замовника, які регулюють предмет Договору;
• погодити готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також провести експертизу проектно-кошторисної документації у встановленому вимогами нормативних документів, в тому числі відомчими розпорядчими документами порядку і в строк встановлений Договором;
• здійснити поставку обладнання за переліком і вимогами, зазначеними в кошторисній частині затвердженої проектно-кошторисної документації;
• виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та провести атестацію (підтвердження відповідності) вузлів обліку територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, та здати в експлуатацію об'єкт, який є предметом Договору (пункт 2.1);
- загальна ціна Договору - 13 059 002, 71 грн (пункт 3.1);
- розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання-передачі обладнання, або іншими, не забороненими чинним законодавством способами (пункт 3.4);
- остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт, визначених у пункті 2.1 Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 3.8);
- строк здачі робіт за Договором складає 240 днів після підписання сторонами Договору (пункт 5.1);
- приймання-передача виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом. Порядок і черговість здачі об'єкта, обов'язки сторін визначаються календарним планом та технічним завданням (пункт 14.1);
- Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 240 днів з дати підписання, за умови наявності з 01 січня 2017 року фактичного обсягу видатків замовника на оплату послуг, що є предметом Договору (пункт 21.1).
6.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції вказано, що з матеріалів справи вбачається те, що на виконання умов Договору позивач поставив обладнання та виконав роботи, а відповідач прийняв обладнання та роботи на суму 12 246 456,47 грн, що підтверджується:
- актом від 26.12.2016 №4 здачі-приймання послуг (проектної документації) на суму 78 000 грн;
- видатковою накладною від 17.01.2017 №8 на суму 1 025 000,38 грн;
- видатковою накладною від 17.01.2017 №2 на суму 2 556 631,20 грн;
- видатковою накладною від 23.01.2017 №10 на суму 3 937 724,40 грн;
- видатковою накладною від 23.01.2017 №11 на суму 3 748 774,67 грн;
- видатковою накладною від 27.01.2017 №15 на суму 56 943 грн;
- видатковою накладною від 14.02.2017 №21 на суму 11 412,59 грн;
- актом від 30.06.2017 №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 727 056,74 грн;
- актом від 30.06.2017 №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 34 654,14 грн.
6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- відповідач за виконані позивачем роботи та поставлене обладнання розрахувався лише частково, сплативши 11 414 486,24 грн, що підтверджується виписками по особовим рахункам за 17.02.2017, 28.02.2017 та 14.03.2017 (копії мітяться в матеріалах справи), відтак, за рахунками позивача, у АТ "Укртрансгаз" існує заборгованість перед Товариством за Договором, яка становить 831 970,23 грн;
- окрім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 831 970,23 грн також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки розрахунків за період з 01.08.2016 по 30.09.2017, відповідно до якого заборгованість у АТ "Укртрансгаз" перед Товариством станом на 30.09.2017 становить 831 970,23 грн.
6.4. Судами попередніх інстанцій вказано, що як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2018 АТ "Укртрансгаз" в особі заступника директора УМГ "Львівтрансгаз" (боржник) і Товариством (кредитор) укладено Угоду, яку внесено до реєстру договорів УМГ "Львівтрансгаз" від 18.07.2018 №1807000316, та відповідно до умов якої:
- предметом Угоди є прощення частини кредиторської заборгованості боржника перед кредитором у сумі 2 408 551,44 грн, яка виникла внаслідок належного виконання останнім умов договору від 29.08.2016 №1608000593 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Звижень Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", від 29.08.2016 №1608000594 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Буськ Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", договору від 29.08.2016 №1608000595 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Жовква Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", Договору та договору від 29.08.2016 №1608000597 "Ремонт пункту вимірювання витрата газу на ГРС Луцьк Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз". Кредиторська заборгованість боржника перед кредитором на момент підписання Угоди складає 2 408 551,44 грн, що підтверджується актами звірки станом на 01.05.2018 на суму 2 408 551,44 грн (пункт 1)
- кредитор з моменту укладення Угоди набуває обов'язку простити борг у сумі 2 408 551,44 грн, а боржник - право погодитися з прощенням боргу в сумі 2 408 551,44 грн і не виконувати зобов'язання (пункт 3);
- сторони беруть на себе обов'язок після укладення Угоди невідкладно та належно, у відповідності до вимог чинних на момент укладення Угоди нормативних актів України, відобразити зміст операції, яка є предметом Угоди в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому відповідальність, кожна із сторін несе самостійно за допущені нею порушення ведення бухгалтерського та податкового обліків, якщо вони виникнули з Угоди (пункт 5);
- з моменту укладення та підписання Угоди, сторони підтверджують відсутність претензій одна до одної з приводу форми, змісту Угоди та з приводу кредиторської заборгованості, зазначеної у пункті 1 Угоди (пункт 6).
6.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, проте, мотивувальну частину рішення господарського суду у даній справі змінив, виклавши її в редакції постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини, вказавши, зокрема, таке.
- відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за виконані за Договором роботи може здійснюватись поетапно у відповідності з календарним планом виконання робіт (додаток №2 до Договору), та кошторисними розрахунками, виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих робіт (у тому числі, у випадку зменшення об'ємів робіт після виконання робочої проектної документації) на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Оплата за поставку обладнання за Договором здійснюється на підставі актів прийняття-передачі обладнання від підрядника-замовнику, за умови поставки цього обладнання в повному обсязі відповідно до проектно-кошторисної документації;
- згідно з пунктом 3.4 Договору замовник проводить розрахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів прийняття-передачі обладнання, або іншими, не забороненими чинним законодавством способами;
- отже, сторонами на власний розсуд погоджено порядок виконання умов Договору в частині проміжних оплат за Договором на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів прийняття-передачі обладнання, відповідно до календарного плану зазначеного в пункті 2.1 Договору, а саме: 1 Етап - розроблення та погодження проектно-кошторисної документації; 2 Етап - здійснення підрядником поставки замовнику обладнання; 3 Етап - отримання підрядником допусків до робіт, виконання робіт з демонтажу та утилізації старого обладнання на об'єктах, отримання необхідних документів та обладнання, яке підлягає монтажу, виконання ремонтних та пусконалагоджувальних робіт, підтвердження відповідності вузла обліку газу в територіальних органах Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, передача підрядником виконаних робіт;
- як зазначалось вище, сторонами не заперечується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, який підтверджується актом звірки взаємних розрахунків;
- обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на те, що поставив відповідачу обладнання та виконав роботу за Договором на суму 12 246 456,47 грн, тоді як загальна ціна Договору, яка визначена у пункті 3.1 Договору, складає 13 059 002,71 грн;
- відповідно до пункту 19.1 Договору його умови можуть бути змінені у випадках передбачених статею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа;
- разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції констатувала, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зміну умов Договору щодо зменшення обсягів закупівлі робіт;
- істотними умовами договору підряду є, зокрема, договірна ціна;
- згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
• зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
• зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
• покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
• продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
• узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
• зміни ціни у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
• зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
- зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі";
- колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що наведений вище перелік випадків внесення змін до істотних умов договору про закупівлю є вичерпним і не може розширюватися замовником на власний розсуд;
- отже, договірна ціна в договорі підряду є істотною умовою цього договору. При цьому, як зазначено в пункті 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, договірна ціна в договорі підряду визначається на основі кошторису, як приблизна або тверда. Вона вважається твердою, якщо інше не встановлено договором;
- відповідно до статті 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін;
- умовами Договору не встановлено, що ціна Договору є приблизною, а, отже, ціна Договору є твердою і зміні в односторонньому порядку не підлягає;
- таким чином, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до переконання, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт завершення виконання робіт у повному обсязі або зменшення ціни Договору, що виключає відповідальність відповідача за остаточний розрахунок за Договором, який проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт визначених у пункті 2.1 Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт;
- отже, відсутність в матеріалах справи доказів про виконання умов Договору самим позивачем на суму 812 546,24 грн або ж зменшення вартості виконаних робіт є обставиною, що підтверджує відсутність обов'язку у відповідача здійснити остаточні розрахунки за Договором, відповідно - позовні вимоги є необґрунтованими, такими що не відповідають обставинам, які виникли між сторонами при виконанні зобов'язань за Договором;
- таким чином, недовиконання умов Договору самим позивачем на суму 812 546,24 грн - спростовує обов'язок відповідача здійснити остаточні розрахунки за Договором, у зв'язку із чим в позовних вимогах слід відмовити з викладених вище підстав;
- що стосується доводів відповідача про прощення боргу, то такі доводи апеляційний суд оцінює критично, адже позивачем долучено до матеріалів справи висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів за від 11.11.2021 №22101/21-32/22102/21-33, яка проведена у господарській справі №910/16008/20, та яким встановлено, що підписи від імені Бессараба С.І., які містяться в пункті 10 Угоди та в листі від 17.07.2018 №17/07 про прощення боргу виконані не Бессарабом С.І., а іншою особою;
- аргументи сторін у частині встановлення факту відображення господарської операції з прощення боргу у податковому та бухгалтерському обліках та звітності учасників процесу не впливають на висновки суду апеляційної інстанції;
- щодо строку позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що, зважаючи на встановлену вище відсутність порушених прав позивача, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/16004/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
7.5. Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №910/16004/20.
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.
8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами не було враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17.
8.14. Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором з елементами підряду та поставки. Відповідач, заперечуючи про задоволення позову, зокрема, вказував на те, що сторонами укладена Угода, відповідно до умов якої Товариство простило борг АТ "Укртрансгаз", у тому числі, за Договором.
8.15. Предметом розгляду у справі №338/180/17 про стягнення безпідставно одержаних коштів (первісний позов) та про визнання договору укладеним і стягнення заборгованості за договором підряду (зустрічний позов).
8.16. Відповідач у відзив на касаційну скаргу вказував на те, що вказана справа є неподібною, а тому є підстави для закриття касаційного провадження.
8.17. Втім, Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №910/16004/20 було вказано, що дана справа та справа №338/180/17 є подібними, а судом апеляційної інстанції не враховано правову позиції, викладену у даній справі, що і стало підставою, серед іншого, скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд.
8.18. Отже, відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі, оскільки, у контексті змістовного критерію дана справа та справа №338/180/17 є подібними за предметом спору (стягнення), підставою виникнення договірних правовідносин (договір поставки) та за нормативно-правовим регулюванням таких правовідносин (зокрема, стаття 837 ЦК України), а тому є подібними у контексті змістовного критерію.
8.19. Скаржник вказує, що було неправильно застосовано частину першу статті 638, частини першої та другої статті 640, частини другої статті 642, частини першої та другої статті 837, статей 843, 846 ЦК України та порушено норми процесуального права, а саме статті 7, 13-15, 210, 267, 316 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо процесуальних питань викладених у постановах від 02.06.2020 у справі №909/1054/19, від 27.07.2022 у справі №910/8662/20, від 04.09.2018 у справі №910/20874/17.
8.20. Верховний Суд, виходить з того, що процесуальні норми є універсальними при розгляд будь-якого господарського спору, водночас правові висновки стосовно застосування процесуальних норм права мають враховуватися у контексті предмету та підстав позову, доказової бази, тощо.
8.21. Також, скаржник вказував, що судом апеляційної інстанції не було в повній мірі виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16004/20.
8.22. В силу приписів частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи
8.23. Слід зазначити, що судами попередніх інстанції (апеляційною інстанцією за результатами нового розгляду) встановлено, що за своєю правовою природою Договір є правочином з елементами поставки та підряду.
8.24. Звертаючись з позовом Товариство вказувало, що відповідач як замовник не виконав обов'язок з оплати вартості робіт.
8.25. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суд першої інстанції в основу оскаржуваного рішення поклав Угоду, відповідно до умов якої було прощено борг за Договором, і залишив поза увагою доводи позивача та відповідача, які стосувалися виконання Договору та настання/ненастання обов'язку з оплати вартості робіт (остаточного розрахунку).
8.26. Вказане свідчить про порушення судом приписів норм процесуального права, зокрема, статей 86, 236 та 237 ГПК України.
8.27. У свою чергу, суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду, прийняв постанову, в основу якої поклав, зокрема, те, що:
- матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт завершення виконання робіт у повному обсязі або зменшення ціни Договору, що виключає відповідальність відповідача за остаточний розрахунок за Договором, який проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт визначених у пункті 2.1 Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт;
- отже, відсутність в матеріалах справи доказів про виконання умов Договору самим позивачем на суму 812 546,24 грн або ж зменшення вартості виконаних робіт є обставиною, що підтверджує відсутність обов'язку у відповідача здійснити остаточні розрахунки за Договором, відповідно - позовні вимоги є необґрунтованими, такими що не відповідають обставинам, які виникли між сторонами при виконанні зобов'язань за Договором.
8.28. Тобто, на думку суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що загальна вартість виконаних робіт і поставленого обладнання склала 12 246 456,47 грн, визначена Договором ціна складає 13 059 002,71 грн, то є підстави вважати, що позивач не повністю виконав роботи за договором, а тому в силу пункту 3.8 Договору відсутні підстави для остаточного розрахунку.
8.29. Також, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів внесення змін до Договору та з посиланням на приписи Закону України "Про публічні закупівлі" на те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
8.30. Водночас, слід звернути увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 19.1 Договору його умови можуть бути змінені у випадках передбачених статею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".
8.31. Крім того, приписи як Закону України "Про публічні закупівлі", так і Закону України "Про здійснення державних закупівель" стосуються того, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, окрім визначених випадків. Втім вказані Закони України не містять норми, яка б вказувала на те, що замовник звільняється від розрахунку за фактично виконані роботи, у зв'язку з тим, що їх вартість виявилася меншою, ніж було узгоджено сторонами.
8.32. Позивач послідовно вказував на те, що роботи виконані та прийняті відповідачем без зауважень і відбувається користування відремонтованим об'єктом.
8.33. Судом першої інстанції під час первинного розгляду справи, так і судом апеляційної інстанції за результатами нового розгляду всупереч вказівкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16004/20, вказаним доводам не надано належної оцінки та, у тому числі, не з'ясовано, зокрема, питання внаслідок чого відбулося зменшення фактичної вартості робіт, чи було це наслідком ощадливості підрядника (статті 845 ЦК України), чи Товариством не в повній мірі виконано обов'язок з поставки обладнання та/або виконання робіт.
8.34. Суд апеляційної інстанції наголошував, що ціна за Договором є твердою, оскільки не вказано інше, однак не приділив уваги тій обставині, що фактична вартість робіт і поставленого обладнання є меншою, ніж ціна узгоджена сторонами, а приписи законодавства стосовно внесення змін до твердого кошторису (частина третя статті 844 ЦК України) має на меті захист права та законних інтересів саме замовника.
8.35. Крім того, слід зазначити, що зі змісту судових рішень вбачається, що судами не було достеменно з'ясовано наявність/відсутність такого окремого документу як кошторис, не досліджено питання чи вартість фактично постановленого обладнання та виконаних робіт відповідає/не відповідає об'ємам робіт, які були узгоджені сторонами, виду та кількості обладнання, тощо.
8.36. Також, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата за виконані за Договором роботи може здійснюватись поетапно у відповідності з календарним планом виконання робіт (додаток №2 до Договору), та кошторисними розрахунками, виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих робіт (в тому числі, у випадку зменшення об'ємів робіт після виконання робочої проектної документації) на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.
8.37. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не з'ясували чи підлягають застосуванню у даному випадку приписи вказаного пункту Договору з урахуванням того, що судами було встановлено, що акти здачі-прймання послуг, акти приймання виконаних робіт і видаткові накладні на загальну суму 12 246 456,47 грн підписані сторонами, а відповідачем оплачено 11 414 486,24 грн.
8.38. Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
8.39. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
8.40. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.41. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.42. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.43. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статей 86, 236, 237 ГПК України, які не були усунуті судом апеляційної інстанції і за результатами нового розгляду, у зв'язку з неповним виконанням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16004/20, що стало наслідком не з'ясування обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги Товариства та заперечення АТ "Укртрансгаз", та інших фактичних даних, які мають значення для вирішення даної справи.
8.44. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.45. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.46. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.47. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.48. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.49. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка" задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №910/16004/20.
3. Справу №910/16004/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос