Ухвала від 12.07.2023 по справі 17-14-01/1494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 липня 2023 року справа № 17-14-01/1494(925/423/23)

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі судді Дорошенка М.В. за участю в режимі відеоконференції представника позивача Урєкє А.В. і представник відповідача адвоката Чорного К.О. із секретарем судового засідання Рябенькою Я.В., в судовому засіданні у м. Черкаси справу №17-14-01/1494(925/423/23) за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 402605494,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення з рахунків відповідача у банках 527719400,63 грн. податкового боргу.

Автоматизована система документообігу господарського суду для розгляду справи за вказаною позовною заявою визначила суддю Дорошенка М.В., у провадженні якого перебуває справа №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

Ухвалою від 31.03.2023 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. прийняв позовну заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 527719400,63 грн. до розгляду, відкрив провадження у справі №17-14-01/1494(925/423/23), вирішив розглядати її в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" за правилами загального позовного провадження і призначив у ній підготовче засідання.

Заявою, що надійшла до Господарського суду Черкаської області 22.05.2023, представник позивача Урєкє А.В. зменшив розміру позовних вимог у справі №17-14-01/1494(925/423/23) з 527719400,63 грн. до 402605494,26 грн. податкового боргу. Господарський суд Черкаської області прийняв це зменшення позивачем розміру позовних вимог.

05 червня 2023 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання представника відповідача адвоката Чорного К.О. про об'єднання в одне провадження справ №17-14-01/1494(925/423/22) та №17-14-01/1494(580/1793/19). Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні цього клопотання представника відповідача адвоката Чорного К.О.

Ухвалою від 07.06.2023 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі №17-14-01/1494(925/423/23) та призначити її до розгляду по суті у засіданні суду на 10 год. 30 хв. 12 липня 2023 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.07.2023 господарський суд розглянув питання юрисдикції господарського суду щодо розгляду справи №17-14-01/1494(925/423/23) і зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", перейменованого в подальшому у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго".

Наразі справа №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", якій в подальшому був присвоєний №17-14-01/1494, перебуває у провадженні судді Господарського суду Черкаської області Дорошенка М.В. у процедурі розпорядження майном.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків за заявленими ним до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" вимогами про стягнення 402605494,26 грн. податкового боргу, що розглядаються у справі №17-14-01/1494(925/423/23), є поточним кредитором, оскільки стягувана сума податкового боргу, а відповідно і вимоги про її стягнення виникли після відкриття провадження у справі №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з положеннями частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об'єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об'єктивні ризики при правозастосуванні.

Так, правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків (пункт 29).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з наявністю податкового боргу (його стягнення у відповідному порядку) напряму не пов'язані зі справою про банкрутство, а мають публічно-правовий характер та виникли у межах публічно-правового спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 та Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.06.2023 у справі №380/24252/21.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. У даному випадку - це правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у її постанові від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20.

Таким чином, спір у справі №17-14-01/1494(925/423/23) за позовом за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 402605494,26 грн. податкового боргу не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", оскільки на нього поширюється юрисдикція адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", провадження у справі №17-14-01/1494(925/423/23) підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 231, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №17-14-01/1494(925/423/23).

Ця ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя М.В. Дорошенко